Загальнобібліотечні заходи   >   Бібліотека
<<< Повернутись
Переглядів: 76

19.06.2020

  Шановні друзі! Пропонуємо до вашої уваги першу публікацію бібліотекаря відділу краєзнавства Людмили Студьонової із серії "З історії музичної культури Чернігівщини", присвячену перебуванню 1838 року в Україні, і зокрема на Чернігово-Сіверщині, композитора світового значення, класика російської музики Михайла Івановича Глінки.

НЕЗАБУТНЯ ПОДОРОЖ ІЗ ПЕТЕРБУРГА НА ЧЕРНІГІВЩИНУ

  5 4 квітня 1838 р. Микола І підписав наказ про відрядження до Малоросії капельмейстера, титулярного радника, композитора Михайла Івановича Глінки для набору до Придворної співацької капели малолітніх хористів.
  Виїзд відбувся 28 квітня 1838 р. Разом із композитором виїхав на побачення з рідними і співак Придворної капели Нафанаїл Никифорович Шеїнов, народжений у Качанівці. 15 травня 1838 р. екіпаж композитора в’їхав на територію Чернігівської губернії, і цього ж дня вони відвідали Новгород-Сіверський. До 21 травня Глінка займався пошуком співаків серед хористів Спасо-Преображенського собору й семінаристів. Однак не було такого голосу, який би вразив Михайла Івановича. Тому композитор виїхав до Чернігова через Вороніж, Кролевець, Алтинівку, а потім Батурин, Борзну, Комарівку. По дорозі він прислухався до співочих голосів українських дівчат і хлопців та занотовував у записничок почуте. Це була своєрідна "музична скарбниця", яка часто потім допомагала композиторові.
  До Чернігова Михайло Глінка прибув 23 травня. Тиждень знайомився з хором семінаристів. Було відібрано п’ять хлопчиків із родин священників і дяків – Опанаса Ніколаєнка, Івана Главинського, Дмитра Яснопольського, Власа Митковича, Гаврила Мензиховського. У відборі юних талантів велику допомогу надавав композиторові Нафанаїл Шеїнов. Глінка прийняв рішення відвідати Качанівку з тим, щоб його помічник міг побачитися з рідними, отримати такі-сякі гроші та зберегти відпустку. Директор Придворної співочої капели Олексій Федорович Львов дав на це згоду.
  28 травня 1838 р. Глінка, Шеїнов і група юних співаків виїхали до Качанівки, до маєтку Григорія Степановича Тарновського, з яким композитор познайомився у Петербурзі. Тарновський любив мистецтво, мав свій оркестр, кріпосний театр, картинну галерею, охоче приймав у себе письменників, художників, акторів, композиторів. Відпочивши декілька днів, Михайло Іванович за порадою господаря рушив до Переяслава, де були семінарія, хор полтавського архієрея Гедеона. Тут Глінка відібрав одинадцять співаків. А 10 червня 1838 р. поїхав до Києва, де під час служби у Михайлівському соборі помітив семінариста Семена Гулака-Артемовського. Хоча він був уже дорослим (Семенові йшов двадцять п’ятий рік), композитор не міг не забрати юнака з собою до Качанівки, бо його баритон вражав насиченістю й багатством і міг прикрасити придворну капелу. Співом Гулака насолоджувалися гості Тарновського.
  Наприкінці липня можна було підбити підсумок. Юних співаків було набрано двадцять, із них п’ять – у Чернігові. 12 дискантів та 7 альтів. Одного через хворобу відправили назад до Чернігова. Дітям було по 11 і 12 років. У Качанівці Михайло Іванович проводив заняття з малолітніми співаками, прослуховував їх.
  Качанівка для композитора була не просто центром, де збиралися майбутні хористи Придворної співочої капели. Це була садиба, де він відчув значимість своєї творчої праці. Тут Глінка зустрівся з чудовими людьми. Того літа в Качанівській садибі гостювали давній приятель хазяїна Микола Маркевич – письменник, історик і музикант, художник Василь Штернберг, поет Віктор Забіла, поміщик і меценат Петро Скоропадський. Дні були насичені різними подіями, розвагами, поїздками до сусідів-поміщиків, життєвими дискусіями та творчою працею. У Качанівці композитор знову повернувся до одного зі своїх творів – опери "Руслан і Людмила", завершивши роботу над персидським хором та маршем Чорномора. Михайло Глінка написав тут баладу Фінна, дві українські пісні на слова Віктора Забіли – "Гуде вітер" і "Не щебечи, соловейку", декілька чудових романсів. У Качанівці Михайло Іванович познайомився з Марією Степанівною Кржисевич, дружиною губернського секретаря, якій 1849 року присвятив романс "Мері" на слова Пушкіна.
  Михайло Глінка перебував в атмосфері української народної музики. Вечорами в Качанівці співали українські пісні в чотири голоси: Віктор Забіла, Микола Маркевич, Петро Скоропадський та Михайло Глінка. Це було неповторне виконання. Іноді співав сам Віктор Забіла – виконував пісні на свої слова, грав на бандурі. Сусід Григорія Степановича Тарновського із Григорівки Петро Скоропадський затягував яку-небудь чумацьку пісню.
  Даниною пам’яті про Чернігівщину, інші місця України мала стати симфонія "Тарас Бульба" за повістю Миколи Гоголя. Композитор називав її ще "Українською". Написав майже дві частини, але не судилося довести роботу до кінця. Поетична основа для симфонії – це українські пісні та думи, які залюбки слухав композитор на Чернігівщині.
  На знак пам’яті про російського композитора у садибі Тарновських до цього часу красується серед паркової зелені на невисокому пагорбі альтанка Михайла Глінки, місце, де у своїй творчій зосередженості працював композитор. Залишилась і картина художника Василя Штернберга "В Качанівці. Глінка пише баладу Фінна". Одна з вулиць Чернігова носить ім’я композитора, основоположника російської класичної музичної школи.

3 4  
 2 1

<<< Повернутись

© НВП "Армпроект", 2002-2020