Загальнобібліотечні заходи   >   Бібліотека
<<< Повернутись
Переглядів: 174

30.08.2020

Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. КороленкаПоети фестивалили – за мить до вересня


    У передостанній день літа просто неба біля Чернігівської обласної універсальної бібліотеки ім. В. Г. Короленка іскрився-промінився ІV Всеукраїнський поетичний фестиваль "Дотиком душі". Святковому настроєві сприяло все: урочиста атмосфера, гарна музика й навіть погода – тепла, безхмарна, сонячна.
   Модератор і ведуча заходу Наталія Утиро представила присутнім почесну колегію, до складу якої увійшли провідний спеціаліст Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА Тетяна Луцай; директор Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка Інна Аліференко; завідувач кафедри мов і методики їх викладання Національного університету "Чернігівський колегіум" ім. Т. Г. Шевченка, кандидат педагогічних наук, доцент, голова Чернігівського обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України" Олена Мамчич; голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України Ганна Арсенич-Баран; головний редактор журналу "Літературний Чернігів" Михайло Ткач.
   Відкрила захід пані Інна Аліференко – щиро, світло, усміхнено. І незважаючи на те, що фестиваль проводився з дотриманням усіх карантинних пересторог (маски, антисептики, соціальна відстань), очі людей сяяли радістю зустрічі, а душі єднала любов до творчості.
   А потім було так цікаво, що емоції просто зашкалювали. Ми переймалися справами сердечними вкупі з Ганною Дроботущенко, Володимиром Снєгіним та невиправним романтиком Юрієм Слєсарєвим, чиї вірші майстерно перекладає з російської мови Віра Козлова. До речі, вірші пані Віри теж зачарували всіх – такі ніжні, образні… Скажімо, в її поезіях живуть щасливий лютий, ясночола райдуга, скрипалька-тиша. А від віршів, які жінка присвятила рідному краєві та своїй неньці, завжди віє такою всеосяжною любов’ю! "У сонячнім садочку, білім-білім, нам мати із бузку любов плела", – зізнається пані Віра.
   Ірині Кулаковській також образності не позичати. А словниковому запасові поетки може позаздрити, напевно, будь-хто. З пані Іриною ми блукали в сутінках поміж омели та молочаю, аж поки не здибали жінку… з трояндою замість серця. А відтак – "сиділи на карантині" в компанії суперемоційного Володимира Кравченка, у якого замість сонця – світильник, замість зір – мандарини, а поруч – друг у халаті, з яким легше пережити вимушену ізоляцію. Ми залюбки завзято допомагали "приймати пологи" Ользі Сірій – у героя її твору вірші… лізли звідусіль: і з носа, і з вух, і ще бозна-звідки. А потім, знесилені, "лежали на рядні" разом із поеткою та "новонародженими". Цей вірш про вірші дуже неординарний, незвичний, нестереотипний. Проте є у творчому доробку Ольги й серйозні речі: патріотичні рядки, прочитані нею, – сильні та глибокі.
   Справжнім відкриттям була лірична філософія (чи, може, філософська лірика) Марини Лапай. "Я читаю твого листа…" Чуєш ці слова – і в уяві постають не вайбер чи електронна пошта, а списаний схвильованим почерком аркуш, якому адресант довірив найсокровенніше… Виявляється, епістолярний стиль не зник, не розчинився в небутті. Й адресат неодмінно прочитає рядки, призначені лише для нього.15
   Гадаю, всім припала до душі алітераційна замальовка Надії Єрмоленко "Вересень", у якій усі слова починаються на букву "В". Осінні мотиви звучали і в поезіях інших авторів. Адже що не кажи, а осінь уже на порозі. Однак – іще будуть сонце й тепло. І кожна жінка зі світлою душею зможе приміряти "кольє ажурне з бабиного літа". І знову п’янко запахнуть "парфуми – айстри вереснева свіжість". А в тонованому склі автомобіля ще не раз відіб’ється усміхнена веселка.
   Де найкраще місце на землі? Там, де ти народився. Хто найкращі люди на світі? Твої рідні. Сльози бриніли на очах Анжели Чехової, коли жінка читала поезії про свою рідну Остерщину. Тремтів голос Лариси Дущак, коли вона ділилася віршем-спогадом про бабусю, яка ткала, щоб урятувати дітей від голоду. І як же любо всім було помилуватися красою осінннього Лизогубівського парку, що її втілила в поетичних рядках пані Лариса!
   Вірші Валентини Григоренко – прості і щирі. Пані Валентина пишається тим, що вона – звичайна жінка із села. Усією душею люблять Україну Світлана Лесик та Ганна Демиденко. І присвячують Батьківщині свої поезії. А Світлана Чугай створила чудовий акровірш за історичним оповіданням незабутнього Володимира Сапона "Така твоя доля, Тарасе…" – про те, як юродивий хлопчина Григорій Мірошників (Гриць Золотюсінький) у рідному селищі поетки – Седневі – напророчив Кобзареві неволю-солдатчину.
   Неймовірно вразив вірш прилучанки Валентини Грибенко "Діалог із дідом". Дідуся просять продати за гарні гроші… старезного дуба, на що сивочолий мудрець відповідає рішучою відмовою. Бо той дуб у нього асоціюється з Україною, а продавати Батьківщину – непрощенний гріх. Коли пані Валентина читала це пронизливе одкровення, мені вчулися вдалині церковні дзвони – світлі й урочисті, як надія на щастя і добро. Доки є на світі такі безкорисливі й совісні люди – Україна житиме!
   У кожної матері болить душа за дітей. Надто – за синів, які йдуть захищати Вітчизну від ворожої навали. Ми згадали наших славних захисників – живих і полеглих – разом із Ларисою Ткач та Світланою Хавило, чий син саме нині – у лавах української армії. До речі, пані Світлана виступала як гостя, поза конкурсом. Так само, як і Лариса Батог та Надія Седень.
   Свої поезії подарувала присутнім одна з організаторок першого поетичного фестивалю-стартапу "Дотиком душі" Ліна Ланська. Як згадує пані Ліна, день його проведення збігся з днем народження Ліни Костенко. Вельми символічно, правда?
   Упродовж фестивалю всім додавали гарного настрою соліст Міського палацу культури Олексій Дербечов разом зі своїми незмінними помічниками – саксофоном, гітарою та чудовим голосом, а також юна й тендітна студентка Чернігівського музичного коледжу ім. Л. Ревуцького Юлія Марченко. А лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Сергій Гончаренко – елегантний, у білосніжній сорочці й напрасованих штанях – підлетів до бібліотеки… на велосипеді, з рюкзаком за плечима. Напевно, в ньому Сергій привіз невичерпний запас позитиву. Бо своїми піснями так "завів" публіку, що спершу всі охочі почали підспівувати, а насамкінець найсміливіші ще й танцювати заходилися. Здавалося, навіть стара мудра книгозбірня раділа та усміхалася, дивлячись на це.
   Дуже потішило те, що перехожі звертали увагу на наше творче зібрання. Усміхалися, зупинялися, прислухалися, придивлялися… Бачили, що бібліотека Короленка живе й активно працює.
   На завершення було найприємніше – нагородження. Учасники заходу, чиї вірші увійшли до третього випуску альманаху "Первоцвіт", отримали авторські примірники з рук Михайла Ткача. Дипломи й сувеніри – дзвіночки з символікою фестивалю – вручали поетам Тетяна Луцай та Олена Мамчич. До речі, на почесну колегію також чекав сюрприз. Кожен одержав у подарунок керамічний світильник – мінікопію бібліотеки Короленка. Ці маленькі шедеври створили працівники керамічних майстерень Світлани Фалалєєвої. Отже, всі понесли додому тепло і світло – хто іскринку, хто промінчик. На добру згадку. І, звичайно, багато фотографувалися. Бо неповторні миті просто необхідно зберігати для вічності.
  ІV поетичний фестиваль "Дотиком душі", як і три попередні, відбувся за сприяння Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, ГО "Чернігівське обласне відділення УБА" й журналу "Літературний Чернігів". Цьогоріч у фестивалі взяли участь поети з Чернігова та області. Гості з інших регіонів, на жаль, приїхати не змогли – через специфічну ситуацію в державі. Проте все ще попереду. Чекаємо на наступний, п’ятий фестиваль. Сподіваємося, він відбудеться вже навесні й буде, за традицією, приурочений до Дня поезії.
   Проте наприкінцілітній (чи, може, напередодніосінній) поетичний фестиваль також удався на славу. Недарма ж його епіграф – слова неперевершеної Ліни Костенко: "Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". І так буде завжди.

 

01 02 03
04 05 06
07 08 09
10 11 12
13

 


Лана СВІТКО

<<< Повернутись

© НВП "Армпроект", 2002-2020