|
Іван Скоропадський – гетьман Лівобережної України
(до 375-ліття від дня народження)
 Іван Ілліч Скоропадський (1646–1722) – гетьман Лівобережної України (1708–1722). Народився в Умані в сім'ї козацького старшини. Після розорення Умані турками 1674 року разом із братом переселився на Лівобережну Україну. Спочатку служив канцеляристом у гетьманській канцелярії (1675–1681). За сприяння тестя, чернігівського полкового осавула Н. Калениковича, отримав уряд чернігівського полкового писаря (1681–1694). Поміркований і сумлінний у роботі, він сподобався гетьману Іванові Мазепі й невдовзі одержав уряд генерального бунчужного (1698), отже, увійшов до найближчого оточення гетьмана. Після смерті першої дружини оженився вдруге – з удовою генерального старшини К. Голуба Настасією Маркевич, жінкою владної вдачі, яка невдовзі почала справляти великий вплив на Скоропадського, людину вельми спокійного характеру. Користуючись довір'ям Мазепи, Скоропадський продовжував просуватися щаблями старшинської ієрархії і згодом став генеральним осавулом (1701), а 1706 року був призначений полковником в один із найбільших полків – Стародубський. На стародубському полковництві Іван Скоропадський залишався до 6 листопада 1708 року, коли на раді у Глухові, за велінням царя Петра І, був поставлений на гетьманство. Учасник Чигиринських походів 1676–1678 та Кримських походів 1687 і 1689 років. Командував козацькими полками у Полтавській битві 1709-го на боці російського війська.
Гетьманом Іван Скоропадський став у 62 роки. Життя в Гетьманщині, спочатку на Правобережжі, а відтак на Лівобережжі, в умовах старшинських чвар і втручання російського царизму у внутрішні справи України, виробили в його характері такі риси, як обережність, зваженість, уміння пристосовуватися до обставин і неабиякий дипломатичний хист. Водночас Іван Скоропадський був людиною твердих консервативних переконань, безумовно, патріотом – свого часу він був близьким до Мазепи та співчував його намірам. Одначе як типовий представник козацької старшини тих часів Іван Скоропадський прагнув до особистого збагачення – до збільшення й розширення своїх земельних володінь, промислових закладів тощо – і став одним із найбільших землевласників-урядовців країни. Він сприяв зростанню землеволодіння української старшини та російського дворянства.
Постать Івана Скоропадського – складна й досить драматична. У непростих умовах після поразки Карла ХІІ та Мазепи він зміцнив свою особисту гетьманську владу і створив імідж лояльного царського васала. Надавши великі маєтності царським можновладцям – Меншикову, Головкіну, Шереметєву та іншим, – він пов'язав їхні інтереси з Україною. Скоропадський наважувався сприяти реабілітації старшин, які, перейшовши разом із Мазепою на бік Карла ХІІ, зрештою повернулися з еміграції в Гетьманщину. Гетьман Скоропадський, завдяки своїй лояльності до царя та його можновладців, зумів завоювати їхню довіру, спираючись на старшин-урядовців, і таким чином зміцнив свої авторитет і владу серед усього старшинського загалу та в Гетьманщині.
Створення Малоросійської колегії стало важким ударом для гетьмана Скоропадського. Помер він у Глухові, похований у Гамаліївському монастирі.
Список літератури:
1. Видатні постаті в історії України (IX–XIX століття) : корот. біогр. нариси. Іст. та худож. портр. / [В. І. Гусєв та ін.]. – Київ : Вища школа, 2002. – 358 с.
2. Володарі гетьманської булави : іст. портр. / [авт. передм. В. А. Смолій]. – Київ : Варта, 1994. – 553 с.
3. Гетьмани й козацькі отамани / [уклад. І. Ю. Левашова]. – Київ : Глорія, 2014. – 383 с.
4. Гетьмани України / [уклад. В. П. Товстий ; худож. С. М. Пущенко]. – Харків : Промінь, 2007. – 247 с.
5. Горобець В. М. "Волимо царя східного...". Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава / Віктор Горобець ; [Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики]. – Київ : Критика, 2007. – 462 с.
6. Градова А. Гетьмани України. Історії про славу, мудрість і відвагу / Анна Градова. – Харків : Аргументпринт, 2015. – 351 с.
7. Гуржій О. І. Іван Скоропадський / Олександр Іванович Гуржій. – Київ : Альтернативи, 2004. – 309 с.
8. Гуржій О. І. Сто великих постатей і подій козацької України / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – Київ : Арій, 2008. – 462 с.
9. Гуржій О. І. Гетьманська Україна, 1676–1764 / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – Київ : Арій, 2016. – 318, [1] с.
10. Гуржій О. І. Історія козацтва. Держава–військо–битви / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – Київ : Арій, 2016.– 462, [1] с. : іл.
11. Довідник з історії України. А – Я / [В. Александрович [та ін.] ; за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста ; Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. – Київ : Генеза, 2002.– 1135 с.
12. Енциклопедія історії України : [у 10 т.] / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2003 – .
Т. 9 : Прил – С / [авт. кол.: Н. С. Абашина та ін.]. – 2012. – 929 с.
13. Журавльов Д. В. Усі гетьмани України / Денис Володимирович Журавльов. – Київ : Гетьман, 2012. – 507 с.
14. Журавльов Д. В. Хто є хто в українській історії [Текст] / Д. В. Журавльов. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. – 414 с.
15. Реєнт О. П. Усі гетьмани України : легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Харків : Фоліо, 2007. – 414, [1] с.
16. Таїрова-Яковлева Т. Г. Гетьмани України. Історії про славу, трагедії та мужність / Тетяна Таїрова-Яковлєва. – Вид. 2-ге. – Київ : Кліо, 2019. – 422 с.
17. Уривалкін О. М. Гетьмани України та кошові Запорозької Січі / О. М. Уривалкін, М. О. Уривалкін. – Київ : Дакор : КНТ, 2008. – 394 с.
18. Чухліб Т. Гетьмани України-Русі / Тарас Васильович Чухліб ; [худож. О. К. Перелиця]. – Донецьк : БАО, 2012. – 302 с.
19. Чухліб Т. В. Гетьмани України. Війна, політика, кохання / Тарас Васильович Чухліб. – Київ : Арій, 2016. – 479 с.
Підготувала Світлана Фісенко,
бібліотекар відділу документів із гуманітарних наук
|
