Філіппо Марінетті (1876–1944) –
італійський драматург, письменник-футурист

  Філіппо Томмазо Марінетті народився 22 грудня 1876 року в Єгипті (Александрія) в сім'ї адвоката і доньки професора літератури з Мілана. Згодом родина переїжджає до Франції. Саме мати впливає на неабиякий інтерес Філіппо до літератури ще у шкільні роки. Разом вони читають вірші та ознайомлюються з європейською класикою. У 17 років Марінетті, учень коледжу святого Франсуа Ксав'є, навіть засновує власний літературний журнал "Папірус" (за матеріалами Plomin, Rusavangard, Yakaboo).
  Однак після підпільного розповсюдження заборонених книг Філіппо виключають із навчального закладу. Хоча Марінетті згодом і закінчує факультет права, втім, його власні мрії розбивають усі батькові надії на те, що молодий Філіппо також обере кар'єру адвоката. Італієць розпочинає свою літературну творчість як поет. Пише білим віршем та віддає перевагу французькому символізму у стилі.

Джейн Остін (1775–1817) –

англійська письменниця, сатирик

  Джейн Остін народилася 16 грудня 1775 року в містечку Стівентон, графство Гемпшир. Її батько Джордж Остін був священником. Походив він зі старовинної кентської сім'ї, був освіченою людиною. Його дружина Кассандра Лі також належала до старовинного, але збіднілого роду (за матеріалами Livelib, Ukrlib, Yakaboo, Knygy).
  Крім Джейн у сім'ї було шестеро хлопчиків і одна дівчинка (Кассандра). Джейн Остін була передостанньою дитиною. Незважаючи на високу дитячу смертність у ті роки, всі вони вижили.

Едмон (1822–1896) і Жуль (1830–1870) Гонкур –
французькі письменники, романісти, історики та мемуаристи

  Едмон Луї Антуан Ґонкур (26.04.1922) і Жуль Альфред Юо Ґонкур (17.12.1830) – французькі письменники, що склали один із найчудовіших творчих тандемів в історії літератури. Походили із середовища провінційного дворянства. Батько братів Ґонкур, офіцер наполеонівської армії, рано помер. Життя братів Жуля та Едмона не багате на події. У Парижі вони жили самотньо, наповнюючи своє життя напруженою працею (за матеріалами Ukrcenter, Calend, Rulit).
  Революція 1848 року не збудила у братів цікавості до політики. У своєму "Щоденнику", який вели разом з 1850 року, вони занотували: "Революції – це не що інше, як перетягування на нову квартиру колишньої ницості, марнославства, корупції..." Сферою глибокої зацікавленості братів Ґонкур стало мистецтво. 1851 року вийшов друком їхній перший роман "У 18... році", в якому образ головного героя роману Шарля відобразив негативне, скептичне ставлення авторів до соціальної активності і протиставив їй активність творчу. Роман не мав успіху.

Генріх  Белль (1917–1985) –

німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

  Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст, народився 21 грудня 1917 року в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній сім'ї майстра з виготовлення художніх виробів із дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля втекли з Англії при Генріхові XIII: як і всі ревні католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви (за матеріалами Ukrcentek, Epicentrk, Parta).

Вацлав Гавел (1936–2011) –

політичний діяч, письменник та драматург 

  Вацлав Гавел народився 5 жовтня 1936 року у Празі. Його сім'я була багатою та впливовою. Дід хлопчика побудував у столиці цілу імперію, куди входили кіностудії, ресторани й житлові будинки. Численне нерухоме майно сім'ї примножив і батько, який разом із братом займався будівництвом (за матеріалами 24smi, Javalibre, Yakaboo). Родичі Гавела по материнській лінії теж були людьми непростими: дід редагував газету і займав дипломатичний пост в австро-угорському посольстві, а пізніше став міністром пропаганди.

Клод Моне (1840–1926) –

французький живописець, один із засновників імпресіонізму

  Клод Оскар Моне народився 14 листопада 1840 р. в родині бакалійника в Парижі, але юність провів у Нормандії в місті Гавр, куди його сім'я переїхала 1845 року. Там Клод з дитячих років займався малюванням і навіть заробляв на цьому – карикатури в його виконанні досить добре продавалися в бакалійній крамниці батька (за матеріалами Dovidka, Calendate, Biograpy, Rulit).
  У 20 років Моне призвали до армії. Він служив в Алжирі, але не минуло і двох років, як майбутній художник заразився черевним тифом і завдяки втручанню тітки був демобілізований. Повернувшись до Франції, Клод вступив до університету, проте був незадоволений підходом до викладання і навчання й залишив його, перейшовши до студії живопису, організованої Шарлем Глейру. Ця студія звела Клода Моне з такими художниками як Ренуар, Сіслей, Базиль. У них він знайшов однодумців у мистецтві і разом з ними склав центр зародження імпресіонізму.

До 230-річчя від дня народження Франца Грільпарцера (1791–1872) –
австрійського письменника, одного з основоположників нової австрійської літератури

  Франц Грільпарцер, видатний австрійський поет і драматург, народився у Відні 15 січня 1791 року в сім'ї адвоката. Навчався в гімназії Відня, почав свою літературну діяльність у шістнадцять років (за матеріалами Znaimo, Allsoch, livelib, Publ.lib).
  З 1807 по 1811 роки вивчав право у Віденському університеті. 1813-го вступив на державну службу. Франц поглиблено вивчав історію, філософію та літературу деяких країн, що й відбилося в його численних есе і драмах. Своєю славою Грільпарцер зобов'язаний драматургії, в якій вдало поєднував риси класицизму, романтизму та реалізму. Першою роботою поета була трагедія "Бланка Кастильська", написана ним іще в юнацькі роки. Велику популярність поетові принесла п'єса "Сафо", видана 1818 року.

До 275-річчя від дня народження Йоганна Генріха Песталоцці (1746–1827) –
швейцарського педагога-новатора, одного із засновників дидактики початкового рівня

  Йоганн Генріх Песталоцці народився 12 січня 1746 року в Цюріху в сім'ї лікаря. Хлопчик рано втратив батька, тому сина виховувала мати. У школі Йоганн вважався нездатним учнем і був предметом насмішок своїх товаришів (за матеріалами Znaimo, Md-eksperiment.org, Pmu.in.ua, Mybook).
  Вступаючи до університету, Песталоцці бачив себе богословом. Однак незабаром він починає замислюватися про потреби народу, про те, як йому допомогти. Щоб стати ближчим до народу, Йоганн вирішує зайнятися юриспруденцією, але потім стає агрономом. Маючи чудовий м'який характер, Песталоцці був чутливий і чуйний до людського горя, емоційно сприймав навколишній світ.

До 80-річчя з дня народження Джона Ернеста Вокера –

англійського хіміка, лауреата Нобелівської премії в галузі хімії

  Джон Вокер народився в Галіфаксі 7 січня 1941 року. Батько був муляром, грав на фортепіано і співав. Хлопчик ріс разом із двома молодшими сестрами в селі біля Елланда (за матеріалами People, Сhromadex, Academic, Ru.b-ok2.org).
  Пізніше сім'я переїхала в місто Растрік, де Джон навчався в місцевій гімназії з поглибленим вивченням фізики й математики. У школі хлопець захоплювався спортом. 1964 року Джон закінчив Коледж Св. Катерини Оксфордського університету, а 1969-го в цьому ж університеті написав дисертацію за результатами досліджень пептидних антибіотиків. Після цього Вокер працював за кордоном: у США в Університеті Вісконсин-Медісон (1969–1971 роки) й у Франції в Жив-сюр-Іветт та Інституті Пастера (з 1971 по 1974 рік). Потім Джон Вокер повернувся до Англії, де почав працювати в лабораторії молекулярної біології Медичної дослідницької ради – одного з найважливіших дослідницьких центрів Великобританії.