|
Генріх Белль (1917–1985) –
німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури
 Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст, народився 21 грудня 1917 року в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній сім'ї майстра з виготовлення художніх виробів із дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля втекли з Англії при Генріхові XIII: як і всі ревні католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви (за матеріалами Ukrcentek, Epicentrk, Parta).
Після закінчення середньої школи в Кельні Белль, що писав вірші та оповідання з раннього дитинства, виявився одним із небагатьох учнів у класі, які не вступили в Гітлерюгенд. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а 1939 року призваний на військову службу. Генріх служив капралом на Східному й Західному фронтах, кілька разів був поранений і зрештою в 1945-му потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.
Після повернення до свого рідного міста Белль недовгий час навчався в Кельнському університеті, потім працював у майстерні батька, у міському бюро демографічної статистики і при цьому не переставав писати. Його ранні оповідання за характером схожі на оповідання багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети "маленьких людей", що живуть у руїнах розбомблених міст. 1942 року Генріх Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав німецькою мовою таких американських письменників, як Бернард Маламуд і Джером Селінджер.
Нобелівську премію Белль отримав 1972 року "за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури". На той час, коли письменник одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомими не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині, навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів примірників творів Генріха Белля. До речі, після того як Олександр Солженіцин 1974-го був висланий із Радянського Союзу, до від'їзду в Париж він мешкав у Белля.
1982 року на Міжнародному конгресі письменників на захист миру в Кельні Генріх Белль виступив з промовою "Образи ворогів", у якій нагадав про небезпеку реваншизму. Незабаром після виступу стався підпал будинку Белля в Ейфелі, в результаті якого частина будівлі згоріла. Цього ж року рада Кельна присвоїла письменникові звання почесного громадянина, а 1984-го придбала його архів.
Помер Генріх Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном у гостях у одного зі своїх синів. Це сталося 16 липня 1985 року.
Список літератури:
1. Бель Г. Дім без господаря : роман / Генріх Бель. – Київ. : Рад. письменник, 1958. – 406 с.
2. Бель Г. Избранное : сборник : пер. с нем. / Генрих Бёлль. – Москва. : Правда, 1987. – 576 с.
3. Белль Г. Собрание сочинений / Генрих Белль. – Москва. : Художественная литература, 1989. – 703 с.
|
