|
Філіппо Марінетті (1876–1944) –
італійський драматург, письменник-футурист
 Філіппо Томмазо Марінетті народився 22 грудня 1876 року в Єгипті (Александрія) в сім'ї адвоката і доньки професора літератури з Мілана. Згодом родина переїжджає до Франції. Саме мати впливає на неабиякий інтерес Філіппо до літератури ще у шкільні роки. Разом вони читають вірші та ознайомлюються з європейською класикою. У 17 років Марінетті, учень коледжу святого Франсуа Ксав'є, навіть засновує власний літературний журнал "Папірус" (за матеріалами Plomin, Rusavangard, Yakaboo).
Однак після підпільного розповсюдження заборонених книг Філіппо виключають із навчального закладу. Хоча Марінетті згодом і закінчує факультет права, втім, його власні мрії розбивають усі батькові надії на те, що молодий Філіппо також обере кар'єру адвоката. Італієць розпочинає свою літературну творчість як поет. Пише білим віршем та віддає перевагу французькому символізму у стилі.
Визначним для життя Філіппо Томмазо Марінетті стає 1909 рік, бо саме тоді в паризькій газеті "Фігаро" він публікує свій перший футуристичний маніфест "Le Futurisme". Заперечення класики та академізму, що є ключовою темою маніфесту, спричиняє скандал у тодішніх богемних колах. Революційний дух тексту повстає проти всього застарілого й догматичного.
Марінетті засновує нову етику, яка ґрунтується на ризику, відвазі, бунті, швидкості, сміливості, енергії, що стане основою для всієї естетики футуристичного руху. Ще в одному пункті маніфесту поет проголошує війну єдиною гігієною світу. Ці слова знаходять своє місце у безпосередньому житті Марінетті: у 1911–1912 роках він бере участь в італійсько-турецькій війні в ролі воєнного кореспондента, а в 1913-му – в болгарсько-турецькому конфлікті. У серпні 1914 року, після початку Першої світової війни, Марінетті записується волонтером до Ломбардійського батальйону циклістів і веде пропаганду за вступ Італії у війну, надавши для цих цілей футуристичному журналу "Лачерба" політичну спрямованість. "Дирекція футуристичного руху" в Мілані поступово перетворилася на бойовий штаб. У вересні нею було організовано маніфестації з публічним спаленням австрійського прапора, за що Філіппо був заарештований. Але у травні 1915 року Італія таки вступає у війну на боці країн Антанти, і Марінетті разом з іншими футуристами добровольцем іде на фронт. Митці доводять на прикладі власних життів, що оспівування мужності і войовничості не закінчується на папері. Більшу частину 1916 року Філіппо Марінетті провів, підтримуючи військові зусилля Італії з промовами, журналістикою та театральною діяльністю, а 1917-го повертається на військову службу офіцером регулярної армії. Однак з часом погляди поета змінюються: він називає дії фашистів реакційними, виходить із партії та залишає політику на три роки.
1923 року Марінетті одружився з Бенедетто Каппа, з якою познайомився ще 1918-го. 1926 року з лекціями про футуризм він відвідав Бразилію та Аргентину. А 1935-го вирушив добровольцем у Східну Африку.
Потім Філіппо Марінетті стає членом Італійської академії наук і намагається перетворити футуризм на офіційне державне мистецтво. Однак не дуже вдало. Хоча сам Муссоліні симпатизує Марінетті, та все ж залишається прихильником варіативності.
Не зраджуючи своїх принципів, Марінетті бере участь у другій італійсько-ефіопській війні, а згодом – у Другій світовій. У віці 65 років італієць служить на Східному фронті.
Помирає Філіппо Марінетті внаслідок зупинки серця 1944 року, працюючи над збіркою власних віршів, у яких співає хвалу військовій справі.
Список літератури:
1. Марінетті Ф. В'язні : п'єса у восьми синтезах / Ф. Марінетті // Всесвіт, 2009. – № 9/10. – С. 102–111.
2. Маринетти Ф. Футурист Мафарка : роман / Ф. Т. Маринетти. – Москва : Циолковский, 2016. – 259 с.
3. Маринетти Ф. Футуризм / Ф. Маринетти. – Санкт-Петербург : "Прометей" Н. Н. Михайлова, 1914. – 241 с.
|
