За останні роки мережа Інтернет стала невід'ємною частиною життя сучасного суспільства, у тому числі й українського. Людина потребує інформації. Нині, використовуючи власний комп'ютер, вона не бажає отримувати лише невеличкі уривки з тих знань, що були накопичені людством. Такі частинки можна збирати у вигляді розрізнених статей або висловлювань окремих людей — і цього вже видається замало. Необхідним стає доступ до глибин та великих обсягів інформації, зібраної суспільством протягом кількох століть, до найновіших досліджень та відкриттів сучасної науки, що були зроблені у різних сферах і викладені різними мовами.
Отже, саме тому постійну увагу багатьох людей привертає до себе питання існування та розвитку електронних бібліотек. У світовій спільноті ставлення до нього і досі є суперечливим. Неоднозначним воно залишається і для українців.
Для того, щоб уникнути подальших непорозумінь при розгляді питання, пов'язаного з електронними бібліотеками, необхідно визначити зміст поняття «електронна бібліотека».
Декілька років тому поняття «електронна бібліотека» використовувалось при визначенні архівованої бази, що належала конкретній бібліотеці, проте була збережена не у вигляді книжок, а на електронних носіях [1].
Сьогодні ж, як правило, в мережі Інтернет під назвою «електронна бібліотека» розуміють он-лайн-ресурси, на яких розміщуються літературні твори, доступні для перегляду Інтернет-користувачами.
І хоча у наукових статтях часом робиться розмежування таких понять, як «віртуальна», «цифрова» та «електронна» бібліотека [2], наразі частіше все ж таки термін «електронна бібліотека» застосовується як більш загальний. Так, співробітник Інституту програмних систем НАН України В.А. Рєзніченко стверджує, що «Электронная библиотека — это распределенная информационная система, позволяющая надежно хранить и эффективно использовать разнообразные коллекции электронных документов (текст, графика, аудио, видео и т.д.) в удобном для пользователей виде через глобальные информационные сети передачи данных».
Розглянемо детальніше всі «за» і «проти» існування електронних бібліотек в Україні. По-перше, такі бібліотеки — це, безперечно, величезна економія часу для користувачів. Оскільки для того, щоб скористатися послугами звичайної бібліотеки, читачу необхідно витратити, як правило, більше години на дорогу до місця знаходження бібліотеки. Діставшись місця, він буде змушений шукати у каталогах прізвища необхідних авторів. Якщо читач не знає прізвища автора, то пошук буде ще довшим. Занотувавши реквізити бажаних книжок, читач зможе їх замовити, проте, доведеться ще почекати... Він отримає книжки приблизно через годи ну-пі втори, а в деяких великих бібліотеках — лише наступного дня. Як відомо, із, наприклад, п'яти замовлених книжок, найчастіше видають дві-три книжки — решта знаходяться «на руках» в іншого читача, або ж через якісь причини отримати їх зараз неможливо.
Наведемо аналогічний приклад з електронною бібліотекою. Так, читач, що знаходиться у будь-якому місці нашої чи іншої країни, підключившись до мережі Інтернет, потрапляє до віртуальної бібліотеки. Швидко отримавши результати пошуку за вказаними прізвищами авторів або частиною з назви твору, читач відкриває для себе знайдену книжку, або ж зберігає її на жорсткому диску власного комп'ютера. От і все, він може користуватись необхідною літературою. Навіть не доведеться чекати, доки інший читач поверне книгу, адже багато користувачів одночасно можуть переглядати одну й ту саму книгу.
По-друге, перевагою такої бібліотеки є й те, що маловідомі автори можуть стати популярними у читачів за допомогою електронної бібліотеки. Адже для розміщення твору в електронній бібліотеці навіть не обов'язково надавати опублікований примірник твору, тиражувати його, що на сьогодні є досить затратним. Автор після погодження з бібліотекою зможе надати їй для розміщення збережений твір в електронній формі. І цей твір одразу «побачить» світ.
Третім позитивним моментом інколи зазначають набагато менш затратне утримання електронної бібліотеки, порівняно зі звичайною. Для підтримки роботи сайту та розміщення нових надходжень знадобиться значно менше людей, аніж у звичайній бібліотеці. Тому буде зменшений обсяг витрат на заробітну плату та зовсім зникнуть витрати на утримування великого приміщення бібліотеки.
Однак для того, щоб не позбавляти суспільство можливості вибору, кориснішим видається існування не лише самостійних електронних бібліотек, але й паралельно — звичайних.
Тепер слід визначити недоліки електронних бібліотек. Для читача це — відсутність можливості потримати книжку в руках, поспілкуватись із бібліотекарями, пройтися до будинку бібліотеки. Для авторів: їхні книжки не купують, а знаходять в Інтернеті, їх авторське право легше порушити, адже неможливо відслідковувати, чи дійсно читач зберігає книжку на власному комп'ютері лише для навчальних та особистих цілей. Для бібліотекарів: вони можуть втратити робочі місця, адже попит на послуги звичайних бібліотек значно зменшиться. Для видавництв: так само, як і до автори, вони можуть втратити прибуток від продажу примірників творів. Про можливості уникнення таких негативних наслідків у разі створення електронних бібліотек йтиметься далі.
А тепер зупинимося конкретніше на питанні про сучасний стан розвитку, в якому перебувають електронні бібліотеки в Україні. Варто зазначити, що на даний момент існує ряд наукових праць, досліджень і обговорень серед спеціалістів у галузях програмування та юриспруденції, поширеною є ця тема також серед користувачів v мережі Інтернет. Це свідчить про постійно зростаючу актуальність порушеної проблеми, тому пропонуються проекти та плани щодо створення електрон них бібліотек на базі різних бібліотек країни. Проте сьогодні більшість з них досі нереалізовані, і, відповідно, сфера електронних бібліотек залишається недостатньо розвинутою в Україні.
Тому доцільно буде розглянути: що саме уповільнює роботу цих проектів на українських сайтах та перешкоджає їхній реалізації? Які юридичні аспекти створюють подібні перешкоди і яким може бути шлях належного врегулювання зазначеного питання?
Спочатку розглянемо для порівняння стан існування електронних бібліотек в інших країнах, які мають більший досвід з цього питання.
Виявляється, що у США досить давно створені електронні аналоги при національних та інших бібліотеках, які мають свої особливості. Так, для користування конкретною он-лайн бібліотекою здебільшого потрібно бути її користувачем, знати логін та пароль. Під час звичайного пошуку американських електронних бібліотек через пошукові системи, аналогічні Google, знайти їх перелік майже неможливо.
Протилежна ситуація донедавна існувала у наших сусідів — у Російській Федерації, у якій було створено багато вільних для користування електронних бібліотек, де можна було знайти майже будь-яку книжку з бажаного літературного напрямку або наукової галузі. Існувало і чимало платних електронних бібліотек. Проте Федеральний закон Російської Федерації від 20 липня 2004 р. № 72-ФЗ «О внесении изменений в Закон Российской Федерации «Об авторском праве и смежных правах», різко обмежив таку доступність, оскільки нерідко авторські права письменників порушувались згаданими бібліотеками. Цей закон зокрема визначив: «В отношении произведений или объектов смежных прав не допускаются: ...изготовление, распространение,сдача в прокат, предоставление во временное безвозмездное пользование, импорт, реклама любого устройства или его компонентов, их использование в целях получения дохода либо оказание услуг в случаях, если в результате таких действий становится невозможным использование технических средств защиты авторского права и смежных прав либо эти технические средства не смогут обеспечить надлежащую защиту указанных прав».
Відтоді частина російських он-лайн бібліотек припинила своє існування, хоча, як це зазвичай буває, ще знадобиться час, щоб привести реальність у повну відповідність до закону. Іншим підходом до вирішення даного питання стало отримання дозволу від кожного автора для розміщення його твору на сайті бібліотеки.
Російський приклад є випадком, коли перевага надана повному захисту прав авторів та видавців, але при цьому майже не враховано суспільний інтерес. Складно говорити про справедливість такого рішення стосовно розвитку загальної культури населення та створення балансу між інтересами суспільства та автора.
В Україні ж, порівняно з Росією, ніколи не існувало такої великої кількості електронних бібліотек. Є декілька ресурсів, на яких розміщена певна кількість книжок. Переважно це твори художньої літератури українських письменників. Гарним прикладом бібліотеки творів української художньої літератури є бібліотека, створена українською діаспорою в Канаді, яка містить багато творів українських письменників, написаних у різні часи.
Більшість національних і державних вітчизняних бібліотек мають електронні каталоги. Проте читач може лише дізнатись про наявність потрібної книжки, а отримати її — вже у приміщенні бібліотеки. Окремим питанням для українського суспільства залишається майже повна відсутність централізованих наукових публікацій в Інтернеті. Адже було б доцільним створити декілька спеціалізованих баз даних з науковими публікаціями у різних напрямках.
Розглянемо, як нормативно регулюється питання про можливість створення та функціонування електронних бібліотек в Україні. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року регулює питання лише щодо звичайних бібліотек. Так, у ст. 21 цього Закону передбачено, що «допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження».
Утім, під визначення репрографічного відтворення, яке міститься у статті 1 зазначеного Закону, не підпадає електронне відтворення творів, зокрема за допомогою комп'ютера: репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер. Чи означає це, що в Україні існування бібліотек онлайн є порушенням закону?
Насправді інші нормативні акти, що прямо або опосередковано стосуються бібліотечної справи в Україні, взагалі не регулюють відносини, пов'язані зі збереженням або розміщенням електронних примірників творів в електронних (он-лайн) бібліотеках. Швидше за все, така ситуація склалася у зв'язку з тим, що ці акти вже є застарілими. Це такі нормативні акти, як Закони України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995 р.), «Про інформацію» (1992 p.), «Про науково-технічну інформацію» (1993 p.), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1992 р.), «Про Національну програму інформатизації» (1998 р.) та Укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України» (2000 р.), «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (2000 p.). Зазначені нормативно-правові акти були прийняті 10-15 років тому, і в той час законодавець не передбачив такого швидкого розвитку та всеохоплюючого значення мережі Інтернет у житті людини.
Варто зазначити, що необхідність урегулювання питання щодо електронних аналогів бібліотек розглядались Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій та організацій ще у 2000 році, і навіть у 1996 р.
Зокрема в офіційній позиції Міжнародної федерації було визначено, що національні закони про авторське право повинні прагнути до створення рівноваги між правами носіїв авторського права на захист своїх інтересів за допомогою технічних засобів та правами користувачів обходити подібні дії у законних цілях, які не порушують авторське право. Ще раніше було сказано: «Доступ до інформації, а не контролювання її, сприяє поширенню інформації. Як свідчать дослідження, посилення контролю дає протилежний ефект. Законодавство про охорону авторських прав покликано сприяти творчій діяльності та використанню інформації, а не перешкоджати їм».
Отже, зрозумілою стає нагальна потреба у створенні електронних бібліотек. Хотілося б звернути особливу увагу на актуальність створення спеціалізованих наукових електронних бібліотек, де мають бути розміщені наукові статті, дослідження спеціалістів, монографії та інші наукові доробки з визначених напрямків. Також потрібним видається існування аналогічних бібліотек, які спеціалізувалися б на програмах, рекомендаціях для викладачів та на курсах з різних навчальних дисциплін.
Для того, щоб не виникало суперечливих ситуацій та спорів з приводу порушення законодавства, потрібно внести зміни у відповідні нормативні акти та детально врегулювати питання функціонування, фінансування та забезпечення матеріалами саме електронних бібліотек.
В Україні під час упровадження нововведень окремою та однією з важливих проблем стає проблема їх фінансування. З цього приводу можна запропонувати введення платної реєстрації для кожного користувача даної бібліотеки та помірну плату за скачування кожної книги. Може бути запропонований попередній безкоштовний перегляд усієї книги або її частини. Таким чином створюватиметься фонд для нормального функціонування бібліотеки. Водночас завдяки реєстрації користувачів може бути введений контроль за скачуваннями та режимом користування бібліотечними фондами.
Існує й інший аспект даного питання: зрозуміло, що не кожен автор бажає, щоб читач міг безкоштовно отримати доступ до його твору. У цьому разі частина фонду від плати за скачування твору може бути надана авторові у вигляді винагороди. Або ж задля здійснення авторами своїх прав в електронних бібліотеках могла би бути запроваджена розгалужена система доступу користувачів до творів. Вид доступу визначався б рішенням самого автору. Тобто автор або власник авторських прав обирає режим використання власного твору — лише перегляд (із запрограмованим захистом від копіювання користувачами) або ж можливість читачів вільно чи за плату зберегти твір на жорсткому диску свого комп'ютера.
Остання пропозиція є подібною до тих можливостей, які передбачають публічні суспільні ліцензії. Ці ліцензії все більше використовуються в світі. їх прийнято відносити до копілефту, який на відміну від традиційного авторського права будується не на принципі заборони, а на принципі дозволу використання твору. Існує широкий клас публічних суспільних ліцензій, які стосуються різних аспектів використання та враховують особливості здобутків (ліцензії GNU, Open Content License, Open Publication License, Artistic License та ін.). Сьогодні у світі одними з найвідоміших є ліцензії Creative Commons. Вони покривають широкий спектр творчих робіт — аудіо (музика, звуки, промови), зображення (фотографії, ілюстрації, дизайн), відео (фільми, анімація), тексти (статті, книжки, веб-сайти, блоги, есеї, навчальні матеріали, презентації).
Creative Commons пропонують на розсуд авторів набір ліцензійних можливостей залежно від бажаного рівня захисту та свобод. Від «деякі права застережені» до суспільного надбання — «жодні права не застережені». Тобто автор на свій розсуд обирає умови використання твору.
Отже, на законодавчому рівні мають бути врегульовані випадки використання таких ліцензій.
Висновки
За умов швидкого розвитку суспільства та інформаційних технологій в Україні слід вивчати та використовувати досвід інших країн у галузі авторського права та альтернативних проектів. Проте це не повинно бути простим копіюванням існуючих правил та норм. Українським юристам та іншим вченим необхідно аналізувати доцільність імплементації тих чи інших норм в Україні, обирати найвигідніші шляхи регулювання та розвитку.
Як бачимо, існування електронних бібліотек — це вимога часу, який ніколи не стоїть на місці. Сьогодні багато людей вже не уявляють, як можна витратити декілька годин на те, щоб відвідати бібліотеку. І насамперед для таких людей електронні бібліотеки є особливо необхідними. Також вони є доцільними для держави і суспільства в цілому, й для збалансування прав авторів та суспільних інтересів. Негативних наслідків створення електронних бібліотек можна уникнути такими способами:
— використання різних ліцензій при розміщенні творів;
— існування звичайних бібліотек паралельно з електронними як альтернативою, хоча кількість перших можна зменшити;
— вирішення питання фінансування за рахунок плати за копіювання книжок, реєстраційних внесків користувачів та допомоги меценатів.
Для прискорення руху до створення розгалуженої системи великих, якісних електронних бібліотек в Україні доцільно:
1) на законодавчому рівні чітко врегулювати умови, процес створення та функціонування електронних бібліотек — прийняти спеціалізований акт щодо електронних бібліотек, внести відповідні зміни в існуючі нормативні акти;
2) у законі передбачити можливості для електронних бібліотек розміщувати твори в електронному вигляді;
3) приділити особливу увагу з боку держави створенню спеціалізованих наукових електронних бібліотек, бібліотек з публікаціями навчальних програм і матеріалів;
4) поширити практику створення електронних бібліотек на базах звичайних бібліотек шляхом:
— роз'яснень для працівників бібліотек питання про актуальність електронних бібліотек у сучасному суспільстві;
— передбачення часткового фінансування з державного та міських бюджетів;
— інформування про можливість надходження коштів за рахунок реєстрації користувачів електронних бібліотек та скачування ними книжок;
— безперешкодного розміщення творів, на які вже закінчився строк дії авторських прав (70 років після смерті автора), і які, відповідно, є суспільним надбанням;
5) звертати увагу авторів на різні можливості доступу до їх творів (лише перегляд без збереження твору користувачем, збереження твору користувачем за плату чи безоплатно);
6) внести зміни до цивільного законодавства, щоб юридично закріпити можливість використання ліцензій копілефту поряд з ліцензіями копірайту;
7) поширювати та розвивати ідею використання ліцензій копілефту поряд з ліцензіями копірайту як актуальну та корисну для суспільства за допомогою:
— активних публікацій статей у ЗМІ;
— організації дискусій, конференцій, семінарів;
— створення програм ознайомлення для бібліотекарів, освітян, громадських активістів і розробників програмного забезпечення;
— пропагування необхідності такого врегулювання серед юристів та митців.
Можливо, у недалекому майбутньому електронні бібліотеки зможуть повністю замінити існуючі сьогодні бібліотеки, які ми звикли вважати звичайними. Однак хотілося б, щоб існував вибір, і при бажанні можна було тримаючи книжку в руках, гортаючи її сторінки, відчувати неповторний запах книги та думати про те, які люди могли читати її раніше.
Використані джерела
1. Закон України «Про авторські права і суміжні права», остання редакція від 06.01.2004 р.
2. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995 p.).
3. Закон України «Про інформацію» (1992 p.).
4. Закон України «Про науково-технічну інформацію» (1993 p.).
5. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1992 p.).
6. Закон України «Про Національну програму інформатизації» (1998 p.).
7. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України» (2000 p.).
8. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернетта забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (2000 p.).
9. Волосевич І. Електронні бібліотеки — знехтувані перспективи. http://www.web-standart.net/magaz.php?aid=5703
10. Вітенко В.І. Технологія створення електронної бібліотеки: підходи та перспективи. — Кіровоград, 2003 р.
11. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року, дата підписання: 06.09.52 p., ратифікована в Україні: 23.12.93 p., Постанова Верховної Ради України №3794-ХН.
12. Заявление, отражающее официальную позицию Международной федерации библиотечных ассоциаций и организаций по вопросам авторского права в электронной среде (одобрено Исполнительным и Профессиональным бюро ИФЛА на 62-й конференции в Пекине, КНР, 25-31 августа 1996 г.). http://www.nbuv.gov.ua/eb/copy_i.html
13. Наумов В. Проблемы реализации авторских прав в сети Интернет (Россия) //Журнал «МИР МЕДИА XXI», 1999, № 1.
14. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: питання комплектування та обробки вхідної інформації. Поняття «одиниця збереження» для фонду електронних документів/Київ, 1999. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського/www.nbuv.gov.ua
15. Паньо К., ПаньоТ. Авторське право небачених розмірів //джерело: «Дзеркало тижня» № 31, 2004.
16. Позиция Международной федерации библиотечных ассоциаций и организаций по вопросам авторского права в цифровой среде Документ одобрен Исполнительным бюро ИФЛА на 66-й Генеральной конференции в Иерусалиме, Израиль (13-18 августа 2000 г.) перевод с английского Н.Ю. Зо-лотовой, главного библиографа ЦМБ ВГБИЛ. http://www.nbuv.gov.ua/eb/copy_i2.html
17. Резниченко В.А. Научная электронная библиотека (НЭБ) периодических изданий НАН Украины (презентация доклада 2008). http://eprints.isofts.kiev.ua/325/
18. Спеціальне COPYRIGHT & COPYLEFT. http://www.biblos.org.ua/TOOLS/copyRight/
19. Новые авторские правила — копирование в библиотеках, webplanet.ru. http://www.copyright.ru |
