У статті розкриваються теоретичні і практичні аспекти розвнгку інтернет-технологій у бібліотеках України, зокрема наукових. Виокремлюються основні етапи та шляхи долучення бібліотек України до світового інформаційного простору за допомогою інтернет-технологій.
Досвід з використання інформаційних технологій розглянуто на прикладі двох провідних бібліотек: Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (ХДНБ) та Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького (ОДНБ) як узагальнюючий для більшості наукових та публічних бібліотек України.
Зростання обсягів електронної інформації ставить перед бібліотеками, зокрема перед науковими, нові завдання з впровадження сучасної комп'ютерної техніки для обслуговування користувачів, використання різноманітних видів електронної інформації. Наукові бібліотеки - найважливіше джерело інформаційної підтримки наукових досліджень, тому їхнє майбутнє тісно пов'язане з розвитком Інтернету та цифрових технологій. У маніфесті ІФЛА про Інтернет, прийнятому сесією Ради ІФЛА 23 серпня 2002 p., зокрема, проголошується:
- надання бесперешкодного доступу до Інтернету у бібліотеках та інших інформаційних центрах сприяє свободі, процвітанню та розвитку громад і окремої особи;
- бібліотеки повинні обслуговувати всіх користувачів незалежно від віку, раси, національності, релігії, культури, статі.
Сучасна модель бібліотечного обслуговування неможлива без надання користувачам інтернет-послуг. Використання інформаційно-мережевих ресурсів Інтернету робить інформіційний сервіс більш насиченим та різноманітним.
1998 p. в Україні було прийнято Національну програму інформатизації, головною метою якої є створення умов для забезпечення громадян, суспільства своєчасною, достовірною, повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій та забезпечення інформаційної безпеки держави.
Розвиток інтернет-технологій у бібліотеках України розпочався у середині 90-х pp. З 2001 р. Посольство США в Україні реалізує програму «Інтернет для читачів публічних бібліотек» (LEAP). Сімдесят шість бібліотек з різних регіонів України стали переможцями всеукраїнського конкурсу проектів, шо проводився за цією програмою. В результаті, бібліотеки отримали фінансування (від 8 до 24 тисяч доларів США кожна) на придбання техніки, програмного забезпечення, оплату послуг провайдера, навчання користувачів, тренінги бібліотечних працівників. Нині у публічних бібліотеках України прашоє більше 90 інтернет-центрів (ІЦ). Завдяки їм не лише покращився доступ громадян України до електронної інформації, а й істотно змінилися самі бібліотеки.
Проект «Інтернет для читачів публічних бібліотек» стимулював розроблення рекомендацій з цих питань Українською бібліотечною асоціацією. Президія останньої в квітні 2001 р. затвердила рекомендації «Доступ до Інтернету як бібліотечна послуга». До правил роботи інтернет-центрів у бібліотеках пропонується включати такі положення:
- обгрунтування того, чи повинен користувач Інтернетом мати
читацький квиток;
- визначення того, що вважається неприпустимим при використанні Інтернету;
- положення щодо використання читачами електронної пошти, ігор
або дискусійних форумів (чатів) тощо;
- ставлення адміністрації бібліотеки до встановлення фільтрів (спеціального програмного забезпечення) на робочі станції з Інтернетом;
- передбачення можливості роздрукування матеріалів з Інтернету або їх копіювання на дискету;
- порядок користування, час роботи в Інтернеті [ 1 ].
З 2000 р. українські бібліотеки мають доступ до баз даних EBSCO за проектом «Електронна інформація для бібліотек», який є спільною ініціативою Інституту Відкритого суспільства (Будапешт) і найбільшого у світі видавництва періодики EBSCO Publishing. Координатором цього проекту в Україні є Асоціація «Інформатіо-Консорціум». А за проектом INTAS «Доступ до електронних журналів для вчених нових незалежних держав» (2002-2006), надається доступ до електронних журналів відомих європейських видавництв Springer, Blackwell Science та ін. Координаторами проекту, що об'єдігує 235 бібліотек України, є Технічна інформаційна бібліотека в м. Ганновері (Німеччина) та Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 2005 р. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського передплатила через фірму EBSCO Information Services GmbH онлайнові науково- інформаційні ресурси, серед яких повнотекстові БД зарубіжних наукових електронних журналів видавництва Elsevier, найбільша загальнонаукова реферативна БД (28 млн. записів) Scopus тощо. Доступ до них надається користувачам у локальній комп'ютерній мережі НБУВ. Електронні наукові видання починають відігравати провідну роль в інформаційному обміні між ученими та фахівцями.
Перший електронний журнал (ЕЖ) з'явився наприкінці 80-х років XX ст. Бібліотеками України вже накопичено досвід роботи з ЕЖ, починаючи з 1999 p., коли за грантом МВФ було організовано річний доступ до ЕЖ видавництва Springer для 98 бібліотек. Електронні версії українських наукових журналів виставляються, зазвичай, на веб-сайтах науково-дослідних установ, які є їх видавцями. Деякі з них подані в Інтернеті як окремі веб-сайти чи веб-сторінки. Представлення наукових журналів в Інтернеті сприяє виходу української науки на міжнародний рівень, підвищує авторитет наукових видань та рівень їх цитування. Під грифом «Національна академія наук України» видається 81 науковий журнал. 26 журналів перекладається на англійську мову, 17 з них перевидаються за кордоном, 9 журналів редакції перекладають самостійно та видають англійською мовою. Для вирішення проблем розповсюдження більш ніж половина журналів НАН України використовує можливості Інтернету. 12 з них надають в Інтернет повні тексти статей, 17 - зміст кожного номера та анотації статей, 13 - інформують про зміст номера. Електронна форма більшості українських наукових видань має лімітовану версію. Доступ до орігінальних електронних наукових видань організовано, зокрема, на сайті НБУВ у розділі «Електронні наукові фахові видання».
Інтенсивно зростає кількість інформаційних ресурсів, представлених в електронному форматі. Загальним терміном, що охоплює всі або окремі види електронних колекцій, стало визначення «електронні (цифрові) бібліотеки». З точки зору організації доступу, ці колекції представлені загальнодоступними веб-сайтами, базами і сховищами даних, які розміщені у так званому «глибокому» Інтернеті, або масивами, доступними через локальні мережі, а також електронними виданнями, які поширюються на тиражованих носіях CD чи DVD.
Урізноманітнюються структури даних ресурсів наукової інформації. Дедалі частіше інформіція поширюється у вигляді графіки, ГІС (графічні інформаційні системи), анімації, ЗД-представлень (дзеркальних), аудіо,різноманітних інтерактивних систем тощо. Інтеграція таких різнорідних інформаційних ресурсів досягається завдяки веб-технологіям. Бібліотеки нарощують обсяги робіт з освоєння електронних технологій, створення і надання користувачам електронних продуктів та послуг [2].
Умовно усі інформаційні ресурси можна поділити на:
- загальні національні інформаційні ресурси, які розміщені в українському сегменті Інтернету та належать українським контент-провайдерам. До їх складу також можуть входити інформаційні ресурси галузей науки, освіти та культури;
- світові інформаційні ресурси Інтернету, серед яких важливими є електронні каталоги бібліотек (ЕК), наукові бази даних (статті, патенти, стандарти тощо) - Повнотекстові публікації таких видавництв наукової літератури, як Springer. Elsevier, IEEE, ACM тощо.Важливою послугою для користувачів URAN має стати надання пільгового доступу до платних інформаційних ресурсів усіх трьох типів (спеціалізованих, національних
та світових).
За технологією розповсюдження, міждержавний стандарт «Электронные издания: Основные виды и выходные сведения» [3] визначає три види електронних документів: локальні, мережеві (надають лише доступ до інформації потенційно необмеженій кількості користувачів інтернет-середовища), електронні ресурси комбінованого розповсюдження, які можуть використовуватися як локально, так і через мережі (компакт-диск / мережа). Існує проблема швидкості телекомунікаційних каналів, які зв'язують бібліотеку із виробниками інформаційних ресурсів. Без застосування високошвидкісних та якісних каналів передачі повнотекстової інформації мережеві ресурси, теоретично доступні науковцям та спеціалістам, можуть залишитися невикористаними. Часто на перешкоді стає відсутність стабільного фінансування оплати ліцензованого доступу.
Визначальною характеристикою інтернет-ресурсів є контент (зміст) і комунікативна складова. Сучасні інтернет-видання можна поділити за територіальною ознакою на центральні й регіональні. За приналежністю виокремлюють державні (інтернет-ресурси органів державної влади) і недержавні. За місцем продукування інформаційного продукту та специфікою висвітлення різних тем серед інтернет-ресурсів виокремлюють вітчизняні і зарубіжні. Широта спектру тем, які розглядаються, зумовлює поділ на загальнотематичні і вузькогалузеві. Належність деяких інтернет-видань до політичних партій, громадських або релігійних організацій впливає на зміст продукованого ними інформаційного продукту. За цією ознакою вони поділяються на видання політичних партій, державних установ, громадських та релігійних організацій, незалежні і світські.
Інтерактивний характер інтернет-видань, наявність зворотного зв'язку (форумів, конференцій, гостьових книг, інтерактиву) дає змогу вивчати не тільки інформацію, а й суспільний резонанс на неї. До переваг інформації інтернет-видань відноситься також її постійне оновлення, а до недоліків обов'язкова реєстрація на деяких сайтах та надання інформаційних послуг за плату. Застосування інтернет-технологій передбачає два взаємопов'язаних напрями: використання віддалених зовнішніх ресурсів і надання власних ресурсів для зовнішніх користувачів.
Бібліотека має змогу надати інформацію про свою діяльність в Інтернет за допомогою веб-сайта, який, з одного боку, є засобом просування бібліотеки у мережевому середовищі, а з другого, - джерелом інформації про бібліотеку, її діяльність для інших організацій. Веб-сайт - це електронна служба, що передбачає свою виділену станцію (вузол) в Інтернеті і складається зі збірки цифрових документів. Веб-сайт є засобом реалізації зовнішньої комунікаційної політики, формування іміджу, рекламування товарів та послуг, що продукуються. Через нього бібліотека може заявити про себе як ділового партнера. Для більшості візитерів сайт став виробничим інструментом у повсякденній діяльності. Сьогодні веб-сайти стають невід'ємною частиною сучасної бібліотеки, презентують її образ в інформаційному просторі.
Питання створення і підтримки веб-сайта були розглянуті в методичних рекомендаціях Національної парламентської бібліотеки України «Веб-сайт: десять кроків до успіху» [4]. Рекомендовано на бібліотечних веб-сайтах дотримуватися таких принципів:
- орієнтуватися на користувача;
- забезпечувати простоту і доступність;
- покращувати дизайн сайта;
- вдосконалювати його та підтримувати інтерактивність.
Великі бібліотеки часто зосереджуються на забезпеченні доступу до інформації, своїх традиційних та веб-ресурсів. Для цього вони повинні розмістити на сайті перелік усіх веб-сторінок за абеткою і створити пошукову скриньку для отримання інформації в межах сайта та ін. Наведемо перелік основних даних, що мають бути присутніми на веб-сайті кожної бібліотеки:
- офіційна назва;
- повна електронна та традиційна адреса її головного приміщення та філій;
- телефонні номери;
- електронна адреса довідкової служби;
- наявність посилань на бібліотечний онлайновий каталог;
- інформація про бібліотечні зібрання;
- відомості про послуги та продукти, включаючи традиційні;
- перелік правил користування бібліотечними ресурсами та їхній
опис [5].
Веб-сайт бібліотеки забезпечує користувачам навігацію по ресурсах Інтернету завдяки системі посилань на внутрішні та зовнішні ресурси. Як приклад бібліотечного електронного путівника можна розглянути довідкову інформацію про ресурси мережі, представлену на веб-сайті НБУВ (www.nbuv.gov.ua ). Він постійно оновлюється і орієнтує в пошукових засобах України та світу; інформує про бібліотеки України й зарубіжні національні та спеціалізовані бібліотеки, шо мають власні веб-сайти; допомагає вийти на ресурси електронних бібліотек, колекції словників, довідників, енциклопедій, електронних періодичних видань. На сайті НБУВ розмішені також адреси інших бібліотечних установ. За допомогою гіпертекстових посилань звідти можна вийти на сайти національних бібліотек, книгозбірень державного рівня, обласних універсальних бібліотек, публічних бібліотек, бібліотек вищих навчальних закладів; ознайомитися з їхніми ресурсами та послугами.
Опанування мережі передбачає, у першу чергу, реальну можливість знайти потрібну інформацію. Інформаційно-пошукові системи (ІПС), шо нині існують, не можуть виконувати свої завдання повною мірою. Жодна глобальна ІПС не охоплює більш ніж 16% загальної кількості сторінок всесвітньої мережі. Найбільш поширеними методами роботи з ІПС сьогодні є: кластерні методи, пошук за ключовими словами (термінами). Переважна більшість сучасних ІПС виконують пошук за ключовими словами. Перспективним напрямом розвитку ІПС є використання агентно-орієнтованих технологій, а також використання семантичного аналізу запитів на підставі нечіткої логіки. Поки шо ці методи використовуються у деяких зразкових системах, вони не доступні для широкого вжитку, втім, майбутнє за ними.
Однією з найпопулярніших українських пошукових систем є «Мета» (м. Харків). Вона охоплює весь український сегмент Інтернету, здійснює пошук за реєстром українських сайтів, дає змогу виходити до загальноєвропейських інформаційних ресурсів. «Мета» вдало поєднує функції пошукового каталогу та пошукової системи, забезпечуючи пошук інформації як за певною тематикою, так і за ключовими словами. Ця система вирізняється високою точністю й швидкістю пошуку, обробкою документів будь-якою європейською мовою, врахуванням морфології української, російської, англійської мов. На відміну від більшості пошукових систем «Мета» не використовує технології «стоп-слів», вона бере до уваги всі слова запиту користувача.
Інтернет-ресурси довершують, спрощують та доповнюють традиційні форми бібліографічної діяльності. Йдеться про використання бібліо¬графічних, фактографічних, довідково-енциклопедичних ресурсів Інтернету, а також можливості головних ІПС (Yandex, Апорт, Рамблер, Alta¬Vista та ін.). Надання бібліографічних послуг користувачам в умовах світового електронного середовища здійснюється на основі використання бібліографічних ресурсів як окремої бібліотеки, так і сукупних світових інформаційних ресурсів, наданих у мережі Інтернет. Для задоволення читацьких запитів на сучасному етапі широко використовуються ресурси Інтернету, які уможливлюють доступ до онлайнових довідкових ресурсів, баз даних та електронних каталогів - тобто віртуального довідково-бібліографічного каталогу (ВДБА).
Ще однією сучасною технологією у роботі бібліотек стала електронна доставка документів (ЕДД). Система ЕДД обслуговує користувачів, які географічно віддалені від місця розташування бібліотеки, але мають вихід в Інтернет. Електронні копії документів пересилаються електронною поштою за адресою замовника, або надається онлайн-посилання на файл. Електронна доставка документів - одна з бібліотечних послуг, що розвивається особливо швидко. Система віддаленого замовлення, обліку та доставки документів дає змогу ефективно вирішувати завдання забезпечення різних галузей науки інформацією, оперативно та якісно обслуговувати користувачів електронними публікаціями.
В методичну діяльність бібліотек впроваджуються інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Форми спілкування, що стають можливими завдяки ІКТ, дають змогу наблизити методичні центри до фахівців, роблять бібліотекаря рівноправним учасником світової спільноти. Крім вже популярної електронної пошти, діють IRC (чат-повідомлення), які дозволяють спілкуватись одночасно десяткам користувачів, а також ICQ-повідомлення, шо дають змогу сторонам взаємодіяти, обмінюватися текстовими повідомленнями зі швидкістю 10 секунд, допомагають в організації віртуальної довідкової служби бібліотеки та ін.
Вільний доступ в Інтернет поки не є загальною нормою в роботі багатьох українських бібліотек. Іноді він відсутній зовсім. По шляху автоматизації бібліотеки України пройшли різну відстань.
І все-таки у більшості з них створюється автоматизована інформаційна система, що охоплює автоматизацію усіх бібліотечних процесів, створення та накопичення баз даних, надання користувачу доступу до бібліотечних інформаційних ресурсів та мережі Інтернет. З будь-якої робочої станції бібліотеки можливий доступ до бібліотечних інформаційних ресурсів, глобальної мережі Інтернет, є можливість скористатися придбаними електронними інформаційними базами у режимі on-line.
Нерівномірність розповсюдження інформаційних технологій у бібліотеках України породжує необхідність обміну досвідом у галузі розроблення та впровадження різних технологій автоматизації, створення й використання електронних інформаційних ресурсів.
З середини 90-х років XX ст. українськими бібліотеками різних систем та відомств реалізовано значну кількість проектів. І ця робота триває нині. Зусилля бібліотек в основному спрямовані на комп'ютерізацію та автоматизацію бібліотечних процесів, організацію доступу до ресурсів Інтернету, створення порталів.
Вік українського наукового інтернет-сегмента, представленого головним чином провідними науковими бібліотеками та освітянськими інтернет-центрами, становить вже понад 10-12 років. І це заслуга насамперед національних й державних наукових бібліотек (двох національних (НПБУ і НБУВ), Харківської (ХДНБ) та Одеської (ОДН.Б). Розглянемо досвід використання інтернет-технологій у двох наукових бібліотеках ХДНБтаОДНБ як узагальнюючий.
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка одна з найбільших наукових бібліотек України і Європи. Заснована у 1886 р. як Харківська громадська бібліотека. її становленню та розвитку сприяли М. Бекетов, Д. Баталій, М. Сумцов, X. Алчевська та ін. У ХДНБ працювали видатні бібліотекознавці Л. Хавкіна, Б. Борович. З 1922 р. установа носить ім'я В. Г. Короленка. Бібліотека виконує функції зонального депозитарію Харківської, Полтавської, Сумської областей, міжобласного та регіонального центру міжбібліотечного абонемента у Полтавській, Сумській і Харківській областях, науково-дослідного та науково-методичного центру з питань популяризації виробничої та технічної літератури у бібліотеках України.
Фонд ХДНБ нараховує близько 7 млн. примірників, довідково-бібліографічний апарат складається з понад 60 каталогів і картотек, електронних баз даних. Бібліотека організує культурні заходи, конференції (щороку проводить науково-практичну конференцію «Короленківські читання». Виходять друком: «Збірник наукових статей», друковані каталоги, покажчики, методичні посібники. З 1991 р. налагоджено зв'язки з бібліотеками, науковими та громадськими організаціями СІІ1Л, Німеччини, Канади, Австрії, Австралії, Франції, Японії. ХДНБ здійснює книюобмін із 67 бібліотеками світу [6], бере участь у проекті LEAP.
За ініціативою президента АСІБТ (Асоціація сучасних інформаційно-бібліотечних технологій), шо була заснована у 1992 р. як громадська організація, у 2005 р. стартував проект «Корпоративна мережа міських масових бібліотек м. Харкова 2005-2006 pp.» До складу корпоративної бібліотечної мережі входять 10 центральних міських бібліотек, у тому числ і ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Основними завданнями корпорації є: формування корпоративного зведеного електронного каталогу книг та спільного електронного каталогу періодичних видань; корпоративного аналітичного електронного каталогу статей на основі єдиного комунікативного формату і протоколу Z 39.50 для обміну бібліографічною інформацією між учасниками мережі та із зовнішніми партнерами; організація на основі використання корпоративних електронних ресурсів системи електронної доставки документів; формування цифрових колекцій на базі сучасних принципів і технологій та забезпечення доступу до них. У рамках реалізації проекту кожна з бібліотек-учасниць одержує комп'ютерне обладнання, доступ до інтернет-технологій та інформаційно-бібліотечну систему АБСОТЕК (фірма Лібер-медіа) для автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів [7].
У 2002 р. ХДНБ ім. В. Г. Короленка здійснила дослідження стану інформатизації бібліотек Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Луганської та Сумської областей. Дослідження підтвердило, шо нині інформатизація є одним із пріоритетних напрямів роботи бібліотек Східної України. З'ясувалося, шо використання бібліотеками новітніх інформаційних технологій поділяється на декілька етапів:
- автоматизація внутрішніх процесів;
- перехід до локальних мереж та створення автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем;
- використання Інтернету та інтернет-технологій, вихід у світовий
інформаційний простір не тільки з метою використання інформаційних
ресурсів, а й надання їх усім бажаючим.
Узагальнюючи власний досвід, ХДНБ розробила методичні поради усім бібліотекарям з використання інтернет- ресурсів [8].
Впровадження комп'ютерних технологій потребувало значних коштів, тому бібліотеки мали скористатися благодійництвом міжнародних фондів. Основними грантодавцями для бібліотек Східної України с: Міжнародний фонд «Відродження», IREX та програма ІЛТР, програма американського посольства LhAP, І нститут «Відкрите суспільство» (Будапешт) та ін. Завдяки фінансовій підтримці різних благодійних фондів, участі у програмах та конкурсах обласні бібліотеки регіону змогли підключитися до Інтернету таз 1996 р. розпочали освоєння інтернет-технологій. Бібліотеки пройшли початкові етапи інформатизації і вже виходять на етап корпоративності бібліотечних технологій. У 1998-1999 pp. започатковано реалізацію проекту щодо створення зведеного електронного каталогу періодичних видань під керівництвом ХДНБ ім. В. Г. Короленка та бібліотеки Харківського національного університету радіоелектроніки.
У 2000 р. правлінням Харківської Асоціації інформаційно-бібліотечних технологій прийняте рішення про створення та підтримку зведеного електронного каталогу періодичних видань, які надходять до 15 провідних бібліотек міста. Цей каталог створюється в Харківській державній бібліотеці ім. В. Г. Короленка, доступ до нього здійснюється з її домашньої сторінки [9].
ХДНБім. В. Г. Короленка як універсальна наукова бібліотека забезпечує користувачів необхідною інформацією з усіх галузей знань, надає різноманітні безплатні та деякі платні послуги. Виявити потрібність послуги допомагає проведення маркетингових досліджень. Так, у 2002 р. було здійснено дослідження «Інформаційні послуги ХДНБ ім. В. Г. Короленка: стан та перспективи». Найбільш зажаданими з 19 запропонованих платних послуг користувачі ХДНБ визначили такі: пошук інформації в Інтернеті, підготовка рефератів, курсових, дипломних робіт за допомогою сканера та Інтернету, навчання користувачів основам роботи в Інтернеті і послуги Інтернет off-line, on-line, надання в користування електронних ресурсів бібліотеки, перезапис комп'ютерних дискет, надання машинного часу для індивідуального користування ПЕОМ, електронна доставка документів. Щодо впровадження цих перспективних послуг відбуваються позитивні зміни. Вже відкрито Інтернет-центр у межах проекту LEAP-3 посольства США в Україні, який значно розширить можливості ХДНБ у наданні бібліотечних послуг [10].
З метою визначення найбільш оптимальних форм роботи ІЦу ХДНБ ім. В. Г. Короленка 2004 р. здійснено соціологічне дослідження «Інтернет-центри публічних бібліотек як засіб розширення бібліотечного сервісу». Аналізувалася робота трьох Інтернет-центрів (ІЦ), що були відкриті у 2002-2003 pp. і надають свої послуги безкоштовно, зокрема й Інтернет-центру у ХДНБ. Дослідження показало, що сьогодні Інтернет-центри публічних бібліотек - це:
- безкоштовний доступ до ресурсів Інтернету;
- система навчання користувачів пошуку інформації в мережі
Інтернету;
- роздрукування отриманої інформації з Інтернету та її запис на дискету;
- інформація стосовно мереж Інтернету, пошукових систем, сайтів тощо;
- підготовка вебліографічних покажчиків, постійне оновлення інформації про тематичні ресурси Інтернету [11].
З метою ефективного використання Інтернету були розроблені Правила користування Інтернет-центром у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка [12].
Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького заснована як міська публічна бібліотека. З 1934 р. - державна наукова бібліотека. У 1941 р. їй було присвоєно ім'я О. М. Горького. Виконує функції державного міжобласного депозитарію, координаційного центру МБА. зонального центру організаційно-методичної допомоги бібліотекам 6 областей Півдня України (Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Кримської, Кіровоградської, Одеської). Має універсальний бібліотечний фонд понад 5 млн. книжок та періодичних видань майже 100 мовами світу. Щороку ОДНБ видає близько 50 науково-допоміжних бібліографічних, методичних посібників, інструктивних матеріалів, каталогів [13]. За ОДНБ законодавчо закріплене право отримувати повний репертуар усіх видань, що друкуються в Україні, а згідно з постановою Президії ВАК України з 1997 р. бібліотеку включено до переліку установ, яким обов'язково повинні надсилатися монографії, наукові фахові видання та автореферати дисертацій. Одним з головних завдань ОДНБ є документно-інформаційне забезпечення пріоритетних напрямів розвитку науки в регіоні. Бібліографічна та видавнича діяльність бібліотеки ставить її в ряд провідних бібліотечних центрів країни. За 175 років свого існування ОДНБ випустила близько півтори тисячі різноманітних видань. Діловими партнерами ОДНБ ім. М. Горького є 17 бібліотек світу, серед яких: Бібліотека Конгресу СІНА (Вашингтон). Національна бібліотека Франції (Париж), бібліотека Академії наук Болгарії. У 1993 р. ОДНБ ім. М. Горького стала базою для проведення міжнародного семінару з бібліотечного маркетингу та новітніх бібліотечних технологій. Бере участь у проекті LEAP.
З 1992 р. бібліотека веде активну роботу з впровадження комп'ютерних технологій у бібліотечну справу. В 1994 р. розпочато формування електронного каталогу. У 1999 р. при підтримці фонду «Відродження» та фонду Сороса (Інститут «Відкрите суспільство») було отримано грант, коштом якого придбано новий сервер та нову ліцензійну автоматизовану систему (АБС) Liber Media. З впровадженням АБС почалося створення електронного каталогу нових надходжень. Робочі місця АБС Liber Media були встановлені у 6 відділах бібліотеки. Більшість комп'ютерів об'єднані у локальну обчислювальну мережу (ЛОМ), відділи мають доступ до Інтернету й електронної пошти. Плаїгуються роботи з організації доступу до електронного каталогу бібліотеки через Інтернет.
У 2000 р. ОДНБ, за сприяння Ради міжнародних наукових досліджень і обмінів (IREX), організувала Центр доступу та навчання Інтернет (ІАТР) на 7 робочих місцях. Наступним кроком на шляху входження бібліотеки до всесвітньої інформаційної мережі стала організація Інтернет-цетру для широкого кола читачів. У вересні 2003 р. відбулося відкриття центру, профінансоване відділом преси, освіти і культури Посольства США в Україні (бібліотека виграла грант«LEAP-3»). В результаті відвідувачі мають змогу безкоштовно користуватися послугами Інтернет [13]. Сьогодні комплектування і обробка документів, що надходять до бібліотеки, здійснюються в автоматизованому режимі. В ОДНБ створено локальну комп'ютерну мережу, яка охоплює відділи комплектування, обробки фондів і організації каталогів, обслуговування, рідкісних видань та рукописів. Автоматизована бібліотечна програма «Лібер-медіа» забезпечує облік та обробку надходжень. Електронний каталог бібліотеки нараховує понад 80 тис. бібліографічних записів. Читачі мають доступ до електронного каталог) ОДНБ в Інтернет-центрі.
Протягом багатьох років ОДНБ - єдина в Україні установа, яка займається рекомендаційною бібліографією. Високо оцінені фахівцями методичні рекомендації «Использование новьіх информационньїх технологий в библиотеке. Поиск в Интернете: Методические рекомендации и опьіт работьі» (автор-укладач І. Е. Рікун) [14], розроблені в ОДНБ ім. М. Горького.
Понад 30 років ОДНБ здіснює методичне і бібліотечно-бібліографічне забезпечення діяльності, пов'язаної з просвітництвом у галузі природничих наук, зокрема екології. З 2001 р. в бібліотеці діє інформаційно-аналітичний центр «Екологічне відродження Чорноморського узбережжя України». Центр збирає і накопичує інформаційні ресурси екологічної тематики за допомогою повнотекстової БД «Артефакт», Інтернет-ресурсів, книг, реферативних періодичних видань. Забезпечуючи доступ до екологічної інформації, бібліотека надає користувачам документи на паперових носіях, електронні ресурси, послуги Інтернет.
У контексті нової бібліотечної практики набули актуальності моніторінгові дослідження ефективності використання електронних інформаційних ресурсів. Для оцінювання якості власних електронних інформаційних ресурсів наукові бібліотеки активно впроваджують соціологічні дослідження, переважна більшість бібліотек застосовує метод анкетування. Визначешпо якості використання електронних інформаційних ресурсів наукової бібліотеки присвячене дослідження за результатами анкетування «Електронні інформаційні ресурси в системі бібліотечно-інформаційних послуг НБУВ». Об'єктом дослідження було обрано читачів гуманітарного профілю як найчисленішої категорії користувачів НБУВ [15]. Узагальнюючи свої здобутки, бібліотеки оприлюднюють їх з метою розповсюдження та надання методичної допомоги тим бібліотекам, які запроваджують надання доступу до Інтернету своїм читачам. Зокрема, йдеться про правила користування Інтернет-центром; посадові інструкції, функціональні обов'язки персоналу Інтернет-центру, рекомендаційні матеріали щодо піднесення якості огштувальних листів (анкет); програми семінарів, навчально-методичні плани підвищення кваліфікації тощо [16].
Таким чином, українські бібліотеки, насамперед наукові, стрімко входять до світового інформаційного простору за допомогою Інтернет-технологій. На цьому шляху ними зроблено вже кілька важливих кроків:
- оволодіння співробітниками бібліотек навичками роботи на комп'ютері;
- придбання обладнання та програмного забезпечення (своїм коштом або завдяки благодійній підтримці міжнародних організацій);
- створення локальної бібліотечної мережі та власного електронного інформаційного продукту;
- підключення до мережі Інтернет;
- створення сайта бібліотеки та його публікація у мережі Інтернет;
- надання власних інформаційних продуктів у мережу Інтернет для безкоштовного використання.
Список використаної літератури:
1. Доступ до Інтернату як бібліотечна послуга: рекомендації Української бібліотечної асоціації // Інтернет-центри в публічних бібліотеках: збірка статей / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Українська бібліотечна асоціація, Центр безперервної інформаційно- бібліотечної освіти. - К., 2003. С. 96-98.
2. Литвин В. Формування єдиного науково-інформаційного простору України: здобутки і проблеми розвитку // Біб. вісник. - 2006. - № 6. - С. 43-48.
3. ГОСТ 7.83-2001. Эл.изд.; Осн. виды и выходные сведения: межгосударств. стандарт. Минск: Межгосударственный совет по стандартизации, метрологии и сертификации, 2002. -13 с.
4. Публічна бібліотека: веб-сайт: десять кроків до успіху. К.: Нац. парлам. б-ка України, 2004. - 32 с.
5. Цуріна І. Як зробиш веб-сайт публічної бібліотеки успішним? // Біб. планета. 2007. - № 2 (36). - С. 34-36.
6. Наукові бібліотеки України: довідник / НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Координац. Бюро ЕСУ; укл. А. А. Свобода, Л. І. Загородня, Н. Б. Захарова, Н. В. Попович, О. В. Савченко; редкол.: О. С. Онищенко (відп. ред.) таін.-К., 2004. - С. 41-44.
7. Шемаєва Г. Проектний менеджмент у галузі інформаційно-бібліотечної діяльності // Біб. вісник. - 2006. - № 1. - С. 15-18.
8. Науково-технічні досягнення українських вчених та винахідників на сторінках Інтернету: метод, поради бібліотекарям з використання Інтернет-рссурсів / Харк. держ.наук. б-ка ім. В. Г. Короленка: уклад.: Т. Крестініна, Л. Литвякова, В. Мірошникова. - X., 2004. - 43 с.
9. Ковальчук Г. Д., Кучерява Н. М. Проблеми створення та інтеграції інформаційних ресурсів у публічних бібліотеках Східної України // Короленківські
читання: матеріали наук.-пракг. конф. / Харк.держ.наук. б-ка ім. В. Г. Короленка. - X., 2003. - С. 20-33.
10. БагрянцеваЛ. М., ГалюкЛ. Р. Послуги наукової бібліотеки: за матеріалами маркетингового дослідження // Там само. - С. 54-61.
11. Інтернет-центри публічних бібліотек як засіб інформаційного сервісу // Харк. держ. наук, б-ка ім. В. Г. Короленка; уклад.: Н. Н. Кучерява, Г. Д. Ковальчук. - X., 2004. - 21 с. (У б-ках Сх. України)
12. Центри публічного доступу до Інтернету в бібліотеках: документи і матеріали/ ДАКККіМ; Публ. б-ка ім. Лесі Українки м. Києва; УБА. - К.: ДАКККіМ. 2005. - С. 77.
13. Наукова бібліотека: пріоритети розвитку та перспективи : м-ли всеукр. наук.-пракг. конф. (Одеса, 24-25 вересня 2004 р.) - Одеса, 2006. - 328 с.
14. Использование новых информационных технологий в библиотеке: поиск в Интернете: метод, рекомендации и опыт работы / Одес. гос. науч. б-ка им. А. М. Горького; авт.-сост: И. 3. Рикун. - Одесса, 2002. 43 с: ил.
15. Коваль Т., Смоляр І., Туровська Л. Електронні інформаційні ресурси у системі бібліотечно-інформаційних послуг НБУ в (на прикладі обслуговування в залах гуманітарного профілю) // Наукові праці НБУВ / НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. АБУ: редкол.: О. С. Онишенко (гол ) та ін – К., 2006. - Вип. 11. - С. 26-35.
16. Центри публічного доступу до Інтернету в бібліотеках: документи і матеріали / ДАКККіМ; Публ. б-ка ім. Лесі Українки м. Києва; УБА. К : ДАКККіМ 2005. - 137 с. |
