У статті досліджуються особливості організації віртуальних виставок, що представлені на сайтах вітчизняних бібліотек, визначається їх місце в системі електронних інформаційних ресурсів.
Сьогодні вчені одностайні в тому, що в останні десятиріччя в сферу філософських, культурологічних, психологічних, політологічних досліджень стрімко ввійшов термін віртуальна реальність [ 10, с. 787]. Його виникнення пов'язують з іменем Жарона Ланьє, який на початку 80-х років XX ст. створив першу фірму з випуску побутових комп'ютерів, що створювали комп'ютерну віртуальну реальність [8, с. 157]. За визначенням Н. І. Кондакова, віртуальний - це такий можливий об'єкт, який нами ще не сприймається як щось визначене, але здатний при наявності певних умов виникнути, з'явитися [7]. Вже навіть сформувалася наукова дисципліна віртуалістика, що досліджує комп'ютерні технології віртуальної реальності [5]. В повсякденній мовній практиці цей термін розуміється як щось штучно створене за допомогою комп'ютерної техніки.
Віртуальна реальність, що виникає в Інтернеті, має свою специфіку. Існує велике різноманіття понять, які її характеризують: пантекстова віртуальна реальність (С. І. Орєхов), комунікативна віртуальна реальність (С. В. Ковалевська), мережева віртуальна реальність (В. Дулов), віртуальні світи мережі Інтернет(С. М. Конясв), віртуальна інформаційна реальність (І. Г. Корсунцсв) [5, с. 46]. Узагальнюючи праці названих вчених, О.Д. Жабко виділила чотири підходи, за допомогою яких можна підтвердити віртуальний характер Інтернету: ноосферний, екзистенціальний, гіпергекстовий і комунікативний. М Я. Дворкіна відзначає, що віртуальна інформація займає дедалі більше місце в інформаційних ресурсах бібліотек. Під віртуальними вона розуміє електронні видання, оскільки, коли комп'ютер вимкнутий, то їх ніби не існує, а при ввімкнутому комп'ютері з'являються [4].
З розвитком Інтернету бібліотеки отримали і нову категорію користувачів - віртуальних. В останні роки для їх обслуговування з'явилися нові послуги: пошук в електронних каталогах бібліотек, виставлених на сайтах бібліотек, віртуальне довідково-бібліографічне обслуговування, віртуальні виставки тощо. Якщо перші дві послуги вже достатньо досліджені фахівцями, то віртуальні виставки шс потребують свого детального вивчення.
Тому наше завдання - дослідити особливості організації віртуальних виставок, що представлені на сайтах українських бібліотек, визначити їх місце в системі електронних інформаційних ресурсів. Проблемами організації віртуальних виставок опікуються І. Г. Торлін, Н. В. Збаровська, М. А. Алфьоров та інші дослідники.
Н. В. Збаровська, наприклад, під віртуальною виставкою розуміє електроліту виставку в форматі «PawerPoint» - електронної презентації. Автор пропонує таку виставку, при відповідному звуковому оформленні і наявності мультимедійного проектора, використовувати як ілюстративний матеріал на масових заходах: літературних вечорах, днях інформації. Можна її використовувати і в роздрукованому вигляді як ілюстрований рекомендаційний бібліографічний покажчик. До переваг створення віртуальних виставок як форми бібліотечного обслуговування вона відносить: можливість індивідуальної самостійної роботи читача з поданими матеріалами, нетрадиційне подання матеріалу, наочність, структурування матеріалу [6, с. 46].
І. Г. Торлін описує досвід організації віртуальної виставки на сайті Державної бібліотеки для дітей, яка пропонує користувачам поцифровані видання, що знайомлять з творчістю видатних українських і російських художників-ілюстраторів. Після вибору потрібного видання користувач може побачити в зменшеному вигляді всі його сторінки і скласти про нього попереднє враження. Кожне зображення пов'язане гіперпосиланням зі сторінкою, де його можна роздивитися більш детально і прочитати. Зображення представлене в jpg-форматі [12].
М. А. Алфьоров аналізує віртуальні (розміщені в Інтернеті) виставки творів мистецтва [ І ]. Справа в тому, що перші віртуальні виставки були саме мистецькими, розміщувалися на сайтах арт-галерей, музеїв, мистецьких організацій і повністю відповідали поняттю «виставка», основною специфічною рисою (і перевагою) якої є показ самих творів (друку, мистецьких тощо), що дає змогу користувачеві безпосередньо ознайомитись з ними, а якщо йдеться про книжкову виставку, то негайно отримати конкретне видання для читання. В Інтернеті функціонують також віртуальні виставки бізнесового спрямування (презентують товари та послуги, подають їх детальну характеристику), поліграфічні виставки (представляють сучасні досягнення поліграфи та технологій друку) тощо.
У даному дослідженні розглядатимемо лише український бібліотечний всб-сегмегп Інтернетущодо виявлення книжкових віртуальних виставок. Пошук здійснювався за допомогою Міжнародної пошукової системи Google, в пошукове поле якої вводилися ключові слова «віртуальна виставка» та «бібліотека». Загалом було проаналізовано 28 бібліотечних сайтів, на яких станом на 25.07.2007 р. розмішувалась 141 віртуальна виставка: 122 виставки творів друку, 19 мистецьких творів (на сайтах Чернігівської. Кіровоградської, Дніпропетровської ОУНБ, Бібліотеки Запорізького національною технічного університету). Пошукова система виявила ще три бібліотечних сайти (Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Я. Франка, Луганської обласної бібліотеки для юнацтва. Вінницької ОУПБ ім. К. А. Тімірязсва), на яких розмішено віріуальні виставки, однак вони не відкривались. А загалом, на даний час 31 бібліотека України має віртуальні виставки.
У 2005 р. Д. В. Соловяненко проаналізував наповнення 105 бібліотечних сайтів України. З'ясувалося, що в 23 бібліотеках (22 % всіх проаналізованих) функціонували віртуальні книжкові виставки [11]. Таким чином, приріст за два роки становить майже 35 %.
31 % сайтів, на яких функціонують віртуальні виставки, належить вузівським бібліотекам, 28 % обласним універсальним науковим, 13 % - бібліотекам загальнодержавного значення (Національній парламентській бібліотеці, Державній бібліотеці України для юнацтва тощо). Віртуальні виставки функціонують також на сайтах деяких регіональних дитячих, юнацьких, публічних бібліотек (Миколаївської центральної бібліотеки для дітей, Зарічненської ЦС ПШБ Рівненської обл., Решетилівської ЦРБ Полтавської обл. та ін.).
64 % проаналізованих віртуальних виставок творів друку тематичні, з них 9 % - виставки певних колекцій, окремих цінних зібрань (мініатюрних книг, стародруків тощо), 29 % - персональні, 5 % виставки нових надходжень, 2 % - виставки праць викладачів.
На нашу думку, до віртуальних виставок правомірно ставити такі ж вимоги, як і до традиційних. Головною перевагою невіртуальної виставки творів друку є можливість не тільки отримати зорове враження від демонстрації книг (навіть оформлення обкладинки в символічному вигляді виражає основну ідею книги), а й ознайомитися з їх змістом, передмовою, зробити попередню оцінку. Найпоширеніший спосіб представлення інформації про документ на віртуальних виставках: бібліографічний опис (БО)+анотація+фото обкладинки документа. Однак деякі віртуальні виставки не дають змоги провести навіть мінімальну оцінку документа, бо крім БО не надають ніякої інформації, що розкриває його зміст. Наприклад, вісім віртуальних виставок Науково-технічної бібліотеки Донецького національного технічного університету присвячені видатним письменникам України. їх структура проста: насичена цитатами, ілюстрована фотографіями довідка про життя і творчість діяча та невеликий перелік літератури (від 1 до 26 джерел). Схожу структуру мають також окремі віртуальні виставки Закарпатської обласної універсальної бібліотеки, Зарічненської ЦС ПШБ, інших бібліотек. Для таких віртуальних виставок більше підходить визначення електронний бібліографічний список літератури. Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка свої віртуальні виставки називає «ілюстрованими каталогами виставок», хоча вони скоріш нагадують огляд (багато довідкової інформації за темою виставки, яка перемежовується ілюстраціями, фотографіями обкладинок та БО книг, хоча в тексті не вказується, що інформація взята саме з них; далі, як додаток, бібліографічний список документів, представлених на виставці).
Більшість з виявлених віртуальних виставок не надають користувачеві можливості доступу до первинного документа, обмежуючи його бібліографічною інформацією. Хоча Бібліотека Запорізького національного технічного університету на деяких віртуальних виставках представляє не тільки вищезгаданий традиційний набір елементів, а й повні тексти деяких документів, а якщо такої можливості немає, то передмову і «зміст книги» (в pdf-форматі). Крім того вони містять корисні посилання на тематичні Інтернет-ресурси.
Повні тексти документів на окремих віртуальних виставках пропонують й інші бібліотеки: Національна парламентська бібліотека України, Рівненська державна обласна бібліотека (відскановані чи виявлені в Інтернеті тексти виставлених творів), Державна бібліотека України для юнацтва (гіпертекстові посилання на сайти деяких журналів, розміщених в Інтернеті), Бібліотека Верховної Ради України (тексти деяких нормативно-правових актів). Тернопільська обласна універсальна бібліотека (відскановані статті з періодичних видань, розділи книг, твори письменників), Миколаївська центральна бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко (посилання на виявлену в Інтернеті інформацію про авторів і/чи повні тексти творів).
Ще однією специфічною рисою виставок їх обмеженість у часі. Вони служать, насамперед, для пробудження інтересу, мимовільної уваги. Тому необхідно частіше змінювати виставки і систематично оновлювати експозиції. Якщо віртуальні виставки перебувають на сайтах тривалий час, вони починають виконувати функції ретроспективних бібліографічних посібників. Деякі бібліотеки створюють архів віртуальних виставок (наприклад, Центральна бібліотека ім. М. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва). Лише окремі бібліотеки вказують дату створення чи оновлення виставок, що дає змогу користувачеві судити про новизну і повноту інформації (Рівненська державна обласна бібліотека, Державна бібліотека України для юнацтва, Закарпатська обласна універсальна бібліотека).
Важливою ознакою віртуальної виставки є також її цілеспрямованість. Вона повинна розвивати мислення читача, а тому підбір літератури та її розташування мають підпорядкуватися одній ідеї [2, с. 27]. Але в деяких віртуальних виставках цю ідею важко простежити. Наприклад, книжкова віртуальна виставка Дні пропетровської обласної універсальної бібліотеки, присвячена історії міста, не дає змоги зрозуміти, якому з кількох включених джерел належить неповний БО, анотація та фото обкладинки. Окремі виставки Наукової бібліотеки Харківського національного університету радіоелектроніки включають фото обкладинок журналів без бібліографічного опису чи будь-якої іншої інформації, яка свідчила б про приналежність цього видання до теми виставки («Модернізація вищої освіти в контексті Болонського процесу»), та узагальнюючі праці з історії України без зазначення розділів, присвячених темі («Уряди України в XX столітті»).
Крім ознак виставок дослідники виокремлюють їх властивості. На думку В. А. Бородіної, виставки в бібліотеці повинні відзначатися комфортністю, наочністю, доступністю, оперативністю [3]. Читач не повинен відчувати незручності в процесі ознайомлення з документами виставки, які представлені для нього у фронтальному плані. Він має мати доступ для ознайомлення безпосередньо до їх змісту. Оперативність розуміється як інтервал між виходом документа в світ і його представленням на виставці, і як можливість ознайомитися не тільки з бібліографічними даними документів, а й з їх змістом. З більшістю проаналізованих нами віртуальних виставок працювати комфортно. Проблеми виникли лише з віртуальними виставками Наукової бібліотеки Хмельницького національного університету через перевантаження декоративними елементами оформлення- вони довго завантажуються, а потім самі перегортаються. Від користувача нічого не залежить: фрагменти виставки самостійно мерехтять перед очима, не даючи змоги прочитати бібліографічний опис, анотацію, роздивитися фото обкладинки.
Найкомфортніше працювати з віртуальними виставками Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки «Книжкова колекція Сержа Лифаря» (матеріал гіпертекстовий, гарно структурований, наявна велика біографічна довідка, бібліографічні описи документів супроводжуються розширеними анотаціями, фотографіями обкладинок, ілюстраціями, фрагментами текстів, характеристикою основних розділів деяких документів, є інтернет-посилання на сайти стосовно театру) та Миколаївської центральної бібліотеки для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко «Из дальних странствий возвращаясь», яка присвячена забутим дитячим книгам (оформлення кольорове, яскраве; структура складна; виставка містить епіграфи, передмову; коли відкривається фото обкладинки будь-якої книги, то з'являється бібліографічний опис, рекомендаційна анотація, гіпер-посилання на повний текст, інформація про автора книги).
Цікаво, яскраво, з ілюстраціями, цитатами оформлені виставки Рівненської державної обласної бібліотеки. На її сайті представлено 11 віртуальних виставок. Вони мають передмову (біоірафічну чи історичну довідку), бібліографічний опис документів, фото обкладинок, гіпер-посилання на повні тексти деяких творів, цитати до розділів, ілюстрації, анотовані гіперпосилання на Інтернет-ресурси відповідної тематики. Вказується дата створення виставок і кількість відвідувань. Найбільшою популярністю користується виставка «Улас Самчук», її відвідали за 7 місяців (3 9.12.2006) 1932 рази.
Викликає інтерес віртуальна виставка Наукової бібліотеки Української академії банківської справи «Видання професорсько-викладацького складу академії»: спочатку користувач бачить обкладинки книг, кожну з яких можна відкрити і отримати її бібліографічний опис, розгорнуту довідкову анотацію. За допомогою функції «Де знайти книгу», можна отримати заповнену елементами опису форму, де є додаткова інформація про шифр, ключові слова, кількість примірників у структурних підрозділах, кількість виданих примірників. Крім того завдяки гіпертексту можна перейти до інших праць автора, інших книг з таким же індексом УДК, ключовими словами, інших видань того ж видавництва, з тієї ж навчальної дисципліни. В межах виставки можна вести пошук за будь-яким елементом бібліографічного опису (в тому числі і за усіченим пошуковим образом).
На сайті www.mykolayiv-oda.gov.ua подано інформацію про те, що в березт 2006 р. у Миколаївській центральній бібліотеці для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко відбулася віртуальна виставка «Америка далека і близька», а на сайті http://gafya.narod.ru у серпні того ж року в Ужгородській міській бібліотеці - віртуальна виставка Енді Уорхол - найелаветніший русинський діяч XX ст. Оскільки цих виставок немає на сайтах названих бібліотек, робимо висновок, що вони функціонували в локальних мережах.
Отже, бібліотечні віртуальні виставки забезпечують користувачів ілюстрованою бібліографічною та фактографічною інформацією, присвяченою певним темам, особам, колекціям тощо, іноді - повними текстами творів. Вони хоча і нагадують традиційні, але істотно відрізняються від них оформленням, формою подачі матеріалу, призначенням та часом існування. Віртуальні виставки можна поділити на ті, що забезпечують локальний доступ (у межах бібліотеки) і створюються переважно у вигляді електронних презентацій, і ті, що функціонують у глобальній мережі на сайтах бібліотек.
Якщо традиційні книжкові виставки розглядаються як опредметнені бібліографічні посібники [2, с. 27], то віртуальні книжкові виставки, представлені на сайтах бібліотек, - це електронні ілюстровані та анотовані (переважно) бібліографічні посібники, що інколи супроводжуються довідковою інформацією і/чи повними текстами документів. Вони спочатку подають бібліографічну інформацію, а потім пов'язують її з текстами чи довідковою інформацією з Інтернету. Часто віртуальні виставки, завдяки гіпертексту, надають користувачеві більші пошукові можливості порівняно з традиційними бібліографічними посібниками, представленими на сайтах у відповідній рубриці, де гіпертекст застосовується рідко. Гіпертекст подає інформацію ніби кількома «шарами»: спочатку бібліографічну, потім довідкову, і нарешті повний текст творів. Користувач на кожному етапі ознайомлення з виставкою може зробити висновок про відповідність цієї інформації його потребам і вирішити, чи переходити на інший «шар», чи ні.
Список використаної літератури:
1. Алфьоров М. Віртуальна презентація творів образотворчого мистецтва (український сектор Інтернету) // Вісн. Кн. палати. - 2006. - № 10. - С. 33-35.
2. Беляков Л. В. Массовая работа библиотеки: учеб. пособие. - М., 1973. - 160 с.
3. Бородина В. А. Библиотечное обслуживание: учеб.-метод, пособие. - М., 2004. - 168 с.
4. Дворкина М. Я. Библиотечное обслуживание: новая реальность: лекции / Моск. гос. ун-т культури и искусетв. - М., 2001. - 45 с. - (Серия Современная б-ка; Вып. 2)
5. Жабко Е. Д. Інтернет как среда виртуального общения // Библиотековедение. - 2003. - №4. - С. 45-50.
6. Збаробская Н. В. Виртуальные помощники: информ. технологии // Библиотека. - 2003. - № 10. - С. 45-17.
7. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. - М., 1976. - 720 с.
8. Носов Н. А. Виртуальная реальность // Вопр. философии. - 1999. - № 10. - С. 157.
9. Рябыкин Н. Работа не на показ: в методическую папку специалиста. Как устроить выставку // Библиотека. - 2006. - № 10. - С. 49-50.
10. Скалон Н. Р. Библиотека и виртуалистика // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: труды десятой юбилейной Междунар. конф. «Крым-2003». - М: ГПНТБ России, 2003. - Т. 2. - С. 787-789.
11. Соловяненко Д. В. Структурний аналіз українського веб-сегмента мережі Інтернет // Бібл. вісн. - 2005. - № 3. - С. 26-37.
12. Торяин И. Г. Виртуальная экспозиция на сайте Государственной библиотеки для детей // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М.: ГПНТБ России, 2003. - Т. 2. - С. 849-851. |
