Пиртко, Михайло.     Реформа державного управління в Австрійській імперії за правління Марії Терезії [Текст] / Михайло Пиртко // Підприємництво, господарство і право. - 2019. - № 7. - С. 156-161. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Австрійська імперія--Державне управління--Історія--1740-1780 рр. Кл.слова (ненормовані): освічений абсолютизм -- державна влада -- правова сфера -- монархія Анотація: Стаття присвячена аналізу реформ державного управління в Австрійській імперії за правління Марії Терезії (1740–1780 рр.). Зокрема, проаналізовано історико-правове підґрунтя та регіональні особливості формування системи управління в державі, причини створення та компетенцію нових адміністративних органів. Простежено процес поступової інтеграції Галичини в державно-правову структуру монархії Габсбургів. Визначено, що основними напрямами реформ у рамках політики освіченого абсолютизму були уніфікація та централізація системи адміністрування. Державно-правова система Австрії формувалася еволюційно, а її ключовими ознаками до середини XVIII ст. були абсолютна влада монарха та становий характер суспільства. Монарх зосереджував у своїх руках усю повноту влади і вважався єдиним джерелом права. Стани з часів Середньовіччя володіли значними привілеями і впливали на ухвалення державних рішень. Однак у модерну епоху в Західній Європі відбувався процес обмеження станових прав і привілеїв. Зокрема, ленні норми втратили юридично-державне значення, залишившись лише юридично-приватними приписами, що регламентували спосіб посідання і набуття маєтків. Станом на XVIII ст. в монархії Габсбурґів проживало 14 етнічних груп, які розмовляли 17 мовами і практикували 9 різних релігій. Землі Габсбурзької монархії на початок правління Марії Терезії складалися з таких частин: 1) австрійські провінції (Верхня і Нижня Австрія, Штирія, Карінтія, Карніола, Тіроль, Воральєрґ) – землі фамілії Габсбурґів; 2) території Богемської корони (Богемія, Моравія і Сілезія); 3) королівство Угорщина; 4) князівство Трансільванія; 5) австрійські Нідерланди (бельгійські провінції); 6) італійські землі (Тоскана, Ломбардія). Станом на 1748 р. територія монархії поділялася на дванадцять провінцій (губерній), на чолі яких стояли призначені імператрицею губернатори, котрі безпосередньо підпорядковувалися центральній владі. Провінції поділялися на округи (циркули) на чолі зі старостами. Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)