Авторизація
Прізвище
Пароль  
Увійти
 

Вид пошуку
 
Стандартний
Розширений
Професійний
Розподілений
За словником

Бази даних


Електронна картотека аналітичного опису статей - результати пошуку

Електронний каталог книг
Електронна картотека аналітичного опису статей
Зведений краєзнавчий каталог Чернігівщини
Електронна бібліотека
Електронний каталог відділу мистецтв (ноти, диски, грамплатівки)
Електронний каталог книг іноземними мовами
Друковані ЗМІ про нас
Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Пошуковий запит: (<.>K=Фольклорний текст<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 1
1.


    Коваль-Фучило, І. М.
    Історія вивчення усних спогадів: позиція Максима Рильського і сучасні підходи [Текст] / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. - 2020. - N 3. - С. 112-117. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Усні спогади--Вивчення
   Усна історія--Вивчення
Кл.слова (ненормовані):
Усна історія -- Літературний текст -- Фольклорний текст -- Усні спогади
Анотація: У статті проаналізовано фольклористичні проблеми, порушені в статті Максима Рильського "Краса і велич на-родної творчості" (1957). Багато з цих проблем актуальні до нашого часу. Це стосується провідної проблеми фольк-лористики – визначення основного предмета дослідження, тобто означення меж такого явища, як фольклор, що є фольклором, які терміни використовують для його номінації.
М. Рильський аналізує вживання терміна словесність на означення фольклору. Автор, покликаючись на авторитет словника Ушакова, словесністю вважав усю творчість, виявлену в слові, не лише в художньому слові. Термін народна поетична творчість не задовольняв Максим Тадейовича якраз у зв’язку з тим, що він не охоплював "споминів учасників визначних подій", які сьогодні дослідники номінують меморатами (усні спогади) і мемуарами (письмові спогади). І хоча ці тексти не надто художні, тобто їхня мова не така поетично довершена, як у класичних фольклорних жанрах, як-от обрядові та ліричні пісні, фольклористи, на думку Рильського, повинні залучати їх до поля свого дослідження. Удруге Максим Рильський згадав народні оповідання у визначенні терміна словесний фольклор, коли відстоював думку про те, що фольклор надалі активно побутує.
Сьогодні ми щоразу переконуємося, що народне слово активно реагує на різні події, і результати цієї словесної діяльності важко вписати у звичну класифікацію фольклорних жанрів. Цю тенденцію помітив свого часу й М. Рильський, у переліку нових записів він знову не забув зазначити народні оповідання. На означення текстів, що їх сьогодні найчастіше називають усною історією, дослідник вжив такі номінації: оповідання, усні оповідання, розповіді, усні розповіді, оповідання бувалих людей, спомини учасників визначних подій. Цей перелік свідчить про те, що автор аналізованої розвідки надавав важливого значення усноісторичним текстам. Три терміни – розповіді, усні розповіді, спомини учасників визначних подій – свідчать, що М. Рильський усвідомлював принципову різницю між літературним і фольклорним текстом.


Дод.точки доступу:
Рильський, Максим Тадейович (1895-1964) \про твори\

Є примірники у відділах: всього 1 : ВМ (1)
Вільні: ВМ (1)

Знайти схожі
 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)