Авторизація
Прізвище
Пароль  
Увійти
 

Вид пошуку

 

Бази даних


Електронна картотека аналітичного опису статей - результати пошуку

Зона пошуку
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>S=Усна історія -- Вивчення<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 2
Показані документи с 1 за 2
1.


    Коваль-Фучило, І. М.
    Історія вивчення усних спогадів: позиція Максима Рильського і сучасні підходи [Текст] / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. - 2020. - N 3. - С. 112-117. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Усні спогади--Вивчення
   Усна історія--Вивчення

Кл.слова (ненормовані):
Усна історія -- Літературний текст -- Фольклорний текст -- Усні спогади
Анотація: У статті проаналізовано фольклористичні проблеми, порушені в статті Максима Рильського "Краса і велич на-родної творчості" (1957). Багато з цих проблем актуальні до нашого часу. Це стосується провідної проблеми фольк-лористики – визначення основного предмета дослідження, тобто означення меж такого явища, як фольклор, що є фольклором, які терміни використовують для його номінації.
М. Рильський аналізує вживання терміна словесність на означення фольклору. Автор, покликаючись на авторитет словника Ушакова, словесністю вважав усю творчість, виявлену в слові, не лише в художньому слові. Термін народна поетична творчість не задовольняв Максим Тадейовича якраз у зв’язку з тим, що він не охоплював "споминів учасників визначних подій", які сьогодні дослідники номінують меморатами (усні спогади) і мемуарами (письмові спогади). І хоча ці тексти не надто художні, тобто їхня мова не така поетично довершена, як у класичних фольклорних жанрах, як-от обрядові та ліричні пісні, фольклористи, на думку Рильського, повинні залучати їх до поля свого дослідження. Удруге Максим Рильський згадав народні оповідання у визначенні терміна словесний фольклор, коли відстоював думку про те, що фольклор надалі активно побутує.
Сьогодні ми щоразу переконуємося, що народне слово активно реагує на різні події, і результати цієї словесної діяльності важко вписати у звичну класифікацію фольклорних жанрів. Цю тенденцію помітив свого часу й М. Рильський, у переліку нових записів він знову не забув зазначити народні оповідання. На означення текстів, що їх сьогодні найчастіше називають усною історією, дослідник вжив такі номінації: оповідання, усні оповідання, розповіді, усні розповіді, оповідання бувалих людей, спомини учасників визначних подій. Цей перелік свідчить про те, що автор аналізованої розвідки надавав важливого значення усноісторичним текстам. Три терміни – розповіді, усні розповіді, спомини учасників визначних подій – свідчать, що М. Рильський усвідомлював принципову різницю між літературним і фольклорним текстом.


Дод.точки доступу:
Рильський, Максим Тадейович (1895-1964) \про твори\

Є примірники у відділах: всього 1 : ВМ (1)
Вільні: ВМ (1)


Знайти схожі

2.


    Слотюк, Галина.
    Проєкт "Голоси живої історії": формуємо електронну карту пам'яті України [Текст] / Галина Слотюк // Бібліотечна планета. - 2023. - № 2. - С. 25-27. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Усна історія--Вивчення
   Бібліотеки України--Інновації

   Бібліотечна справа--Проектна діяльність

   Обласні бібліотеки --Інновації--Україна

   Краєзнавча робота бібліотек

   Бібліотечне краєзнавство--Україна

   Вінниця, місто (Україна)
Кл.слова (ненормовані):
методи документування минулого -- усна історія -- Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека -- проєктна діяльність бібліотек -- бібліотечне краєзнавство -- вніб 5


Є примірники у відділах: всього 1 : НМВ (1)
Вільні: НМВ (1)


Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)