Щороку восени ми відзначаємо День української писемності та мови – знакову подію, яка вшановує нашу багатовікову культурну спадщину і державну мову. Останніми роками свято набуло особливого значення. Після повномасштабного вторгнення, з початком гарячої стадії війни з нашим одвічним ворогом усе більше громадян свідомо переходять на українську мову в побуті, цікавляться українською історією, літературою, поглиблюють свої знання про Україну, про наш внесок у світову культуру, науку, техніку, загальний розвиток цивілізації.
  День української писемності та мови відзначається з 1997 року відповідно до Указу Президента України. Свято приурочили до дня вшанування пам'яті преподобного Нестора Літописця, автора "Повісті врем'яних літ" – першої зафіксованої у письмі історії українських земель. З його ім'ям пов'язують започаткування як писемної української мови, так і історії української літератури. У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар. Президент України підписав Указ, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.
  З нагоди цього свята в Україні завжди відбувається низка заходів, і найважливіший із них – Диктант національної єдності, який пишуть усі охочі. З часом він став міжнародним і є всесвітньою акцією єднання українців та наших друзів з усього світу навколо українського слова.
  Українська мова – одна з найдавніших, найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Завдяки тривалому розвиткові наша мова має чіткі, логічно впорядковані фонетичну та граматичну системи, в ній рідко трапляються винятки. Українською користуються понад сорок п'ять мільйонів мешканців Землі як в Україні, так і в інших країнах, де живуть українці, бо мова – це не лише засіб спілкування. Вона служить для збереження історичного досвіду народу, його самобутньої культури, національної свідомості і традицій. Доповненням до мови є писемність – здатність передавати інформацію за допомогою знаків та зображень на великі відстані й закріплювати її в часі. Писемність надзвичайно важлива для розвитку мови кожного народу а разом з цим – розвитку його інтелекту. Адже лише завдяки вмінню писати ми можемо зберігати й передавати величезний запас знань, накопичений у всіх сферах діяльності, розвиватися далі, використовуючи здобутки минулого, і зберігати досвід багатьох поколінь для майбутнього.

---

  81.41 / 4
  Б 87
  Брайчевський М. Ю. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. – Київ : КМ Академія, 2002. – 150 с.

  Історія виникнення слов'янської (зокрема давньоруської) писемності – один із найскладніших сюжетів вітчизняної історії. Те, що східні слов'яни (Русь) знали писемність задовго до Кирила і Мефодія, сумніву не підлягає. Михайло Брайчевський – людина енциклопедичних знань: історик та археолог поєднуються в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником. Тому історію виникнення та формування писемності пан Михайло розглядає в загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, в тому числі й України, користуючись не лише писемними джерелами, а і величезним археологічним матеріалом.

---

  811.161.2
  Д 79
  Дубчак О. П. Перемагати українською. Про мову ненависті й любові / Ольга Дубчак. – Київ : Віхола, 2023. – 141 с.

  Мова ненависті – річ погана, але під час війни цілком необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовними особливостями його розпізнаємо? Чи достатня наша русофобія? Авторка книжки намагається розібратися з усім цим і доводить, що воювати на мовному фронті не менш важливо, ніж на полі бою. Мова не лише впливає на соціальні процеси, а й визначає межі між ворогами та союзниками. Вона може бути твердою крицею, потужною зброєю, що дає відсіч ворогам, однак для українського народу мова – передусім дім буття, оберіг, мова любові, ніжності й підтримки в тяжку мить.

---

  811.161.2
  Д 79
  Дубчак О. П. Чути українською: у світі звукі[ў] і букв. / Ольга Дубчак. – Київ : Віхола, 2021. – 192 с.

  Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно у п'ять разів менше, ніж приголосних, і чи чули ви про нескладотворчі звуки? Про це й багато іншого, а також про те, за якими правилами та закономірностями працює звукова система, а ще – чому наша абетка майже досконала, розповідає книжка. Написана вона цікаво, пізнавально, дуже весело й по-справжньому науково. Вона буде корисна і тим, хто лише почитає опановувати українську, і тим, хто знає її дуже добре. За легким стилем подання матеріалу вгадуються фундаментальні наукові знання авторки. А також (що особливо приємно) – непідробна, справжня любов до української мови.

---

  83.3(4УКр) /8У
  Є 92
  Єфремов С. О. Історія українського письменства / Сергій Єфремов – Київ : Femina, 1995. – 686 с.

  У книзі висвітлюється розвиток літератури від давнини до 20-х років минулого століття. Застосувавши соціологічний принцип у прочитанні літературних явищ, Сергій Єфремов створив наукову номенклатуру українського письменства, якою з певними заувагами і донині користуються літературознавці. Крім того автор пропонує розглядати розвиток українського письменства з погляду трьох ідей. На першому місці – "елемент свободи" для людини. Друга – "визвольно-національна", що охоплює бажання письменства послужити на користь своєму народові. І третя – "поступова течія народності в змісті і формі, насамперед у літературній мові".

---

  766
  М 67
  Мітченко В. С. Каліграфія. Взаємовпливи шрифтів: теорія і практика, кирилиця і латиниця, історія і сучасність / Віталій Мітченко. – Київ : LAURUS, 2018. – 286 с.

  Автор книги – заслужений діяч мистецтв України, автор низки статей з історії та теорії історичних українських почерків – досліджує історичний шлях рукописної кирилиці в Україні від появи добуквених знакових систем на її теренах до сьогодення. Уперше аналіз української кирилиці проведено на тлі зміни мистецьких стилів у Європі. Для порівняльного аналізу історичного шляху кирилиці й латиниці стисло викладено історію латинських рукописних та складальних шрифтів. А репродукції, авторські перемальовки і схеми показують основні етапи розвитку шрифтових форм та вплив рукописних шрифтів на складальні.

---

  76.11 / 002
  О-36
  Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Іван Огієнко (митрополит Іларіон). – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 534 с.

  Уперше книга була видана у Львові в 1925 році. У ній автор переконливо й аргументовано зруйнував тодішні стереотипи щодо вторинності українського друкарства, підпорядкованості його російському. Іван Огієнко простежує не лише розвиток друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й долю самої української культури, непросту, почасти трагічну історію українського друкованого слова. У книзі оприлюднено гласні і негласні документи минулої епохи: укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису.

---

  81.411.4 / 4У
  О -77
  Островський В. І. А українською кажуть так... / Володимир Островський, Галина Островська. – 2-ге вид., допов. й випр. – Тернопіль : Терно-граф, 2013. – 454 с.

  Книга присвячена культурі українського мовлення, чистоті мови і правильному слововживанню. Це видання для тих, хто хоче краще володіти українською або почати її вивчення. Автори пропонують простий та ефективний засіб: чітке відмежування свого від несвого, від того, що українській мові властиве, а що ні. Пряме порівняння мовно-граматичних фактів, узятих зі зрусифікованих джерел (преси, радіо, телебачення) з відповідними прикладами з української класики і народної мови виявляє відміності між українською та російською манерами фразобудування і слововжитку та сприяє очищенню мови від чужоземного впливу.

---

  81.411.1 / 4У
  П 27
  Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. Фонд. – Київ, 2001. – 699 с.

  Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови та книжкового мистецтва ХVІ століття загальнослов'янського значення. Це перший відомий переклад канонічного євангельського тексту так званою простою мовою, досить близькою до народної. 2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. Видання супроводжується науковими дослідженнями про рукопис і повним словопокажчиком з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацією в тексті.

---

  81.411.1 / 4У
  Р 88
  Русанівський В. М. Історія української літературної мови / Віталій Русанівський. – Київ : АртЕк, 2002. – 423 с.

  Літературна мова у житті кожного народу – це надійна опора в його духовному і матеріальному розвитку. Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова, як вона з'явилася, якими джерелами живилася, які в ній були стилі й чим вони відрізнялися? У книзі розповідається саме про це, а також про початки зародження нової української літературної мови, боротьбу за її існування у ХIХ і ХХ століттях. Для успішного розвитку мови потрібна надійна основа. Однією з них є правдиво викладена історія: пізнай самого себе – і ти будеш непереможний.

---

  821.09(477)
  С 30
  Семків Р. Як читати українських класиків : і кайфувати від цього / Ростислав Семків. – Київ : Stretovych, 2024. – 294 c.

  У книжці, присвяченій Миколі Рачку – філологові та воїну, який загинув у липні 2022 року, боронячи свободу, – автор пропонує по-новому подивитися на класичну українську літературу від Григорія Сковороди до Василя Стуса. Допомагаючи читачеві не просто розуміти текст, письменник вчить звертати увагу на деталі, які ми пропускаємо, а також наголошує на важливості розуміння контексту та історії літературних творів, що дозволяє відчути їх глибину і значення у повному обсязі. Автор також пропонує 300 книг, які варті прочитання. Серед них проза, поезія, драматургія, а також есеї та мемуари.

---

  821.09(477)
  Т 76
  Трофименко Т. М. #окололітературне: (усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу) / Тетяна Трофименко. – Харків : Vivat, 2019. – 286 с.

  Літературознавство – це не нудно, це весело, цікаво й навіть небезпечно. Літературна критика має бути живою та жвавою, не оглядатися на персоналії. Рецензії, що ввійшли до книги, написані дотепно, весело. Вони присвячені творчості сучасних українських письменників і сучасній українській літературі взагалі. Для такого різновиду критики й журналістики є своя назва – гонзо, що у перекладі з англійської значить навіжений, нарваний, тобто передбачається суб'єктивність, відкрите висловлювання емоцій. Це не лише захопливе, сповнене тролінгу чтиво, а й доволі пізнавальне та інформативне видання.

---

  811.161.2
  Ю 99
  Ющук І. П. Мова – найбільший скарб : статті / Іван Ющук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2020. – 358 с.

  Людина створила мову, а мова зробила її людиною. Мова об'єднувала, допомагала виживати у складних природних умовах, забезпечувала й удосконалювала мислення людини. Будь-який прогрес, пов'язаний з мовою і вона, мова, зробили світ людей таким, яким він є. У статтях, що входять до збірника, йдеться про походження й історичний розвиток української мови, висвітлюються питання про її структуру, логіку і закономірності побудови, про зв'язок мови та мислення, про роль письменників у її збагаченні й утвердженні.

---