"Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих… Возвеличу, Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово". Т.Г. Шевченко
Поневірянь, які випали на його долю, з лихвою вистачило б не на одне життя. Проте все ж небесний Ангел торкнувся своїми легкими крилами стріхи убогої й тісної хатини в селі Моринцях на Київщині похмурим лютневим ранком на початку ХІХ століття… Народжений кріпаком, він мав прожити, тяжко працюючи на панщині, в злиднях, пригнобленим та зневаженим, котрому "і помолитись не дають". Втім йому судилося стати культовою фігурою української літератури, створивши безсмертну поезію, сувору і ніжну. "Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…". Він був творцем, який жив серцем, не впадаючи у безпробудний сон душі; творцем, який писав, не дуже-то оглядаючись на якісь форми, а просто переносив на папір і полотно те, що випромінювала його сум’ятна душа.
|
"Не називаю її раєм…"
"Живу, учусь, нікому не кланяюсь"
"Думи мої, думи мої…"
"А слава – заповідь моя"
"Т.Г. Шевченко і Чернігівщина"