Великі знедолені книги на шляху до слави
18.01.2023
419
"У всякого своя доля і свій шлях широкий..." Ці слова великого Тараса Шевченка стосуються людини. Книги, як і люди, теж мають свою долю, свою історію, вони народжуються, але не вмирають. Найгеніальніший талант автора – ще не гарантія того, що книгу відразу ж видадуть. Рукопис можуть відкинути з найрізноманітніших причин: "зайва" зухвалість, оригінальність, невідповідність духові часу, політиці видавництва і, нарешті, особисті смаки та антипатії редакторів. Але не варто впадати у відчай – до числа "невдах", що зіткнулися з видавничими відмовами, потрапляли різні письменники – від Пруста і Гемінгвея до Стівена Кінга і Джоан Ролінг.
Відділ абонемента Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка пропонує ознайомитися з добіркою книг, які, перш ніж завоювати прихильність читача, пройшли тернистий шлях до слави.
Запрошуємо відвідати бібліотеку і чудово провести час у компанії видатних книг. Чекаємо на вас!
84(7СПО)
Г 31
Геллер Дж. Пастка-22 / Джозеф Геллер ; пер. з англ. Олени Фешовець. – Чернівці : Книги – XXI, 2016. – 463 с.
Антивоєнний твір "Пастка-22" (1961) – перший і найвидатніший роман американського письменника Джозефа Геллера (1923–1999), що базується на його власному бойовому досвіді бомбардира Повітряних сил США під час Другої світової війни. Геллер розпочав писати роман "Пастка-22" ("Catch-22") в 1953 році як твір про війну, але водночас – роман-метафору (за словами автора) "про Америку 50-х, і 60-х, і 70-х. . про те, як ми живемо сьогодні". Книга побачила світ наприкінці 1961 року. Армія в зображенні Геллера – дивний світ, де все ґрунтується на буквоїдських вивертах і ритуалах, світ, що не має іншого сенсу, крім відтворення й увічнення власного абсурду. Там, де панує "Пастка-22" (в чому вона полягає, ніхто не знає), людину підміняють папірець і цифрочка. Головний герой роману, капітан Йоссаріан, змушений жити в одному наметі з мерцем: солдат давно загинув, але його не визнають загиблим, оскільки нема відповідного документа. Інший персонаж не може, хоч як намагається, довести, що він живий, відтоді як був випадково згаданий у списку вбитих. Перебуваючи у стихії бюрократичної глупоти, люди неминуче втрачають розум, волю, навіть інстинкт самозбереження.
Використовуючи сарказм, чорний гумор, фарс, гротеск, автор наголошує на жорстокій абсурдності війни, висміює ідіотизм та користолюбність військової бюрократії. Оригінальний, комічний і жахливий, роман "Пастка-22" вважається шедевром сатиричної прози та одним із кращих літературних творів ХХ століття.
Роман "Пастка-22" був екранізований М. Ніколсом у 1970 році. Вислів "поправка-22" увійшов у лексику американців на означення будь-якого скрутного становища, називним стало й ім'я героя.
Один із видавців "завернув" книгу, написавши: "У мене немає ні найменшого уявлення про те, що ця людина намагається сказати. . Автор намагається зробити роман смішним, можливо, навіть сатиричним – але насправді він не є смішним ні на якому інтелектуальному рівні".
821(73)
Г 33
Гемінгвей Е. Фієста. І сонце сходить : [роман] / Ернест Гемінгвей ; пер. з англ. Віктор Морозов. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 278, [3] с.
"Фієста" ("І сонце сходить" – "The Sun Also Rises") – роман Е. Гемінгвея, опублікований у 1926 році. У 1927-му надрукований в Англії під назвою "Фієста". Цей роман інколи називають романтичною історією втраченого покоління, та романтики в цій красі ні на йоту. Ця історія вже стала класичною. Вислів "втрачене покоління", який Ернест почув від Гертруди Стайн, розквіт у цьому романі в усій своїй пишноті. Люди, зранені війною та її хижістю, намагаються втамувати біль. Біль фізичний і психологічний. Звідси нескінченні ріки алкоголю й намагання віднайти себе на дні пляшки. Звідси потяг до шаленств, захоплення на межі жорстокості, відверта прямолінійність, гумор, щоб не тужити, подорожі, схожі на втечі. Моральні орієнтири втрачені – це нове життя. Але "втрачене покоління" – це перший епіграф. Другий інтерпретується як повернення всього на свої місця. Усе відбувається знову і знову. "Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється". У назві роману "Фієста" Гемінгвея використана цитата з першого розділу книги Екклезіаста про марність людського існування і про те, що "немає нічого нового під сонцем". Тим самим автор ніби одразу дав символічну формулу сенсу своєї книги. Роман відтворив той комплекс поведінки, думок, почуттів, настроїв, що були характерні для так званого "втраченого покоління" американців, які пройшли Першу світову війну, душевно спустошених і нездатних вписатися у вир мирного життя.
"Буду чесною, містере Гемінгвей, – як, безсумнівно, чесні ви у своїй прозі, – я знаходжу ваші зусилля одночасно нудними і образливими", – написала у своїй відмові редактор видавництва Peacock & Peacock". – "Я не здивуюся, якщо дізнаюся, що ви написали всю цю історію сидячи в клубі, з ручкою в одній руці і бренді в іншій. . Наше видавництво шукає в рукописі новизну і сердечність. Я боюся, що написане вами не відповідає цим критеріям".
.jpg/3(13)__160x263.jpg)
821(410)
Г 60
Ґолдінґ В. Володар мух / Вільям Ґолдінґ ; з англ. пер. Соломія Павличко. – Київ : BOOKCHEF, 2021. – 268, [1] с. – (Класика).
Філософський роман-притча Вільяма Ґолдінґа "Володар мух" вийшов у 1954 році. Простий сюжет, реалістичні дитячі образи, психологічно вивірене підґрунтя вчинків персонажів, екзотичне місце дії злилися у "Володареві мух" у страшну антиутопію, що показує "озвіріння" роду людського. "Володар мух" – не перший прозовий твір Ґолдінґа. Йому передували чотири романи, які ніде не були надруковані. Та автор продовжив свої літературні спроби. У 1954 році, після того як від опублікування "Володаря мух" відмовилися понад 20 видавців, роман нарешті вийшов друком у видавництві "Фейбер енд Фейбер" і одразу став бестселером у Великобританії. Наступного року його було видано в США, але там твір пройшов непоміченим. І тільки після перекладу роману в 1959 році, а особливо після того як у 1963 році Пітер Брук зняв за ним свій фільм, до Ґолдінґа прийшло справжнє визнання англомовного читача. Твір здобув популярність і в інших країнах. За жанром це роман-притча – твір з чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Головна мета роману – застереження, що всюди, де виникла ідея національної винятковості, може статися лихо. Автор твору вимагав від усіх, хто живе на землі, особистої відповідальності за те, що відбувалося навколо. Дебютний роман лауреата Нобелівської премії з літератури чекала непроста доля. Початковий рукопис був набагато товщий за відому нам версії роману, пережив 21 відмову, перш ніж редактор видавництва "Faber & Faber" погодився опублікувати книгу, але з однією умовою: нехай автор прибере "абсурдну і нецікаву фантазію" – шматок роману, який описує ядерну війну. Зате те, що вийшло в результаті – жорстока історія про дітей, які опинилися на безлюдному острові, – стало визнаним шедевром світової літератури.
.jpg/5(10)__167x263.jpg)
821(73)
К 41
Кінг С. Керрі : роман / Стівен Кінг ; [пер. з англ. В. Ракуленка]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 220, [1] c.
Стівен Кінг – шалено популярний американський письменник, і майже кожний його твір стає світовим бестселером. За понад 40 років творчої діяльності автора світ побачили безліч надзвичайно популярних романів, наклади яких давно перетнули межу у третину мільярда примірників. Стівен Кінг – володар великої кількості престижних літературних нагород і має численну армію шанувальників. "Керрі" – перший роман Короля жахів, що приніс авторові світову популярність.
Вона була з тих, кого називають аутсайдерами, "непопулярними" підлітками. Кпини однокласників, глузування та знущання стали частиною її життя. Коли інші тінейджери зустрічалися, ходили на вечірки й поступово дорослішали, вона жила у справжньому пеклі, яке створила схиблена на релігії мати-фанатичка. Здавалося, світ ненавидів розгублену дівчину і не хотів помічати її страждань. Покинута всіма, вона несвідомо виплекала в собі силу, здатну знищити кривдників. Силу, яка одного дня змусить усіх назавжди запам'ятати її ім'я. "Керрі" – останнє, що вони встигнуть сказати перед смертю… Нині історія про зацьковану дівчинку, яка володіє навичками телекінезу, вважається класикою жанру, і важко повірити, що дебютний роман Стівена Кінга отримав 30 відмов від видавництв. "Ми не зацікавлені в науковій фантастиці, тим більше у похмурій утопії", – йшлося у відгуках. Але наполегливому авторові все ж вдалося знайти видавця – і в перший же рік було продано більше мільйона примірників книги.
.jpg/6(9)__157x263.jpg)
821(410)
Л 81
Лоуренс Д. Любовник леди Чаттерли : [роман] / Д. Г. Лоуренс ; [пер. с англ. И. Багрова, пер. М. Литвиновой, сост., авт. примеч. И. С. Веселовой, авт. предисл. Н. М. Пальцева]. – Харьков ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2012. – (Бриллиантовая коллекция классического романа).
"Коханець леді Чаттерлей" – останній і найвідоміший роман видатного англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса (1885–1930). На батьківщині митця твір наважилися опублікувати аж 1960 року. Цей роман ‒ не лише апологія чистого і пристрасного кохання, це роздуми про нищівний вплив технократичного суспільства на людську психологію та катастрофічну розбалансованість духовних і матеріальних потреб сучасної особистості. Перша публікація роману "Коханець леді Чаттерлей" Девіда Герберта Лоуренса в 1929 році у Великобританії викликала неабиякий скандал. Цей твір затаврували як порнографію, і тривалий час роман був заборонений у багатьох країнах, адже в ньому про секс і сексуальність говорять без купюр. "Коханець леді Чаттерлей" – це сплав белетристики та філософії, в центрі якого жіноча чуттєвість. Роман, у якому еротика і сексуальність існують на рівні з чудово прописаними психологічними нюансами та аналізом того часу.
"Заради вашого ж власного блага, не публікуйте цю книгу", – з цими словами один із видавців відмовив Девіду Лоуренсу. Історія про любовний трикутник, повна еротичних сцен, уперше була видана в 1928 році, але відразу ж опинилася під забороною у Великобританії. Заборона протрималась аж до 1960-х, коли реабілітована в ході гучного судового процесу книга миттєво здобула широке визнання серед читачів.
.jpg/7(5)__172x263.jpg)
821(410)
Л 91
Льюїс К. С. Лев, Біла Відьма і шафа / Клайв Стейплз Льюїс ; пер. з англ. Вікторії Наріжної ; іл. Паулини Бейнс. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 174 с. : іл. – (Хроніки Нарнії ; 2).
Скептики неправі – книга ніколи не вийде з моди! У кожному жанрі літератури є свої лідери. Ось уже більше п'ятдесяти років до почесної трійки кращих дитячих авторів входить творець "Хронік Нарнії" Клайв Стейплз Льюїс – відомий англійський письменник валлійсько-шотландського походження, філософ, літературний критик, поет, викладач, учений і богослов. "Я написав те, що мені хотілося прочитати", – говорив він друзям. "Люди цього не писали, довелося самому". А на запитання, чому для своїх творів він вибрав форму казки, відповідав так: "...історія для дітей – краща в мистецтві форма для того, про що ти хочеш повідати". "Лев, Біла Відьма і шафа" (варіант перекладу – "Лев, Чаклунка і стара шафа", англ. The Lion, the Witch and the Wardrobe) – перша (друга за внутрішньою хронологією) книжка серії "Хроніки Нарнії" Клайва Стейплза Льюїса. Вийшла друком у 1950 році. Входить до 100 найкращих романів англійською мовою за рейтингом журналу Time. Письменник створив сім казок про Нарнію (він випускав їх по одній щороку з 1950 до 1956-го)."Хроніки Нарнії" зачіпають тему вибору – гідного і болючого для того, хто приймає рішення, або ж вигідного, але неприйнятного з погляду моралі. Відзначимо, що книга написана саме для дітей; дорослим, можливо, здасться, що вона нудна й містить забагато моралі. Одна з найзнаменитіших фентезійних казок довго не зустрічала відгуку у видавців. На щастя, після 37 відмов Льюїс випадково зустрівся з літературним агентом на ім'я Джефрі Блешень, і той допоміг йому опублікувати першу книгу про Нарнію. Наразі історія про чотирьох дітей, що потрапили до чарівної країни, перекладена 47-ма мовами, а загальний наклад книги – більше 100 млн примірників.
.jpg/8(3)__162x263.jpg)
84(4ФРА)
П 85
Пруст М. По направлению к Свану / Марсель Пруст ; пер. с фр. Н. М. Любимова, [авт. предисл., коммент. М. В. Толмачева]. – Москва : Республика, 1992. – 367, [1] c. : ил. (1-я кн. из цикла "В поисках утраченного времени").
Семитомний роман-епопея "У пошуках втраченого часу", як сніг на голову, звалився на інтелектуалів ХХ століття: роман, де залучено 2000 персонажів та описано все життя однієї людини, не міг не привернути уваги. Це розповідь автора, який частково є прообразом головного героя, що лежить хворий на ліжку і пригадує все, що з ним сталося. Пригадує не так, як ми з вами пригадуємо минуле літо в горах, а так, ніби він знову переживає все, що з ним відбувалося протягом життя. Одна з особливостей роману – використання прийому мимовільної пам'яті. Ідея мимовільної пам'яті, тобто випливання у пам'яті спогадів про певні події через далекі й не зовсім зрозумілі ланцюжки асоціацій, завдяки роману Пруста отримала самостійне життя у психології. Такий тип пам'яті навіть називають прустівською. Кожен том відповідає певному становленню автора як особистості – від дитинства і до моменту знаходження втраченого часу. Грузинський філософ Мераб Мамардашвілі приділив авторові цілий курс лекцій, у яких детально роз'яснює суть втраченого часу. Пруст за аналогією з Данте проходить усе своє життя і в кінці опиняється в раю, відкривши для себе, що час, якого ми не можемо повернути, і є тим раєм, що його шукає кожна людина у своєму безнадійно прожитому житті, пригадуючи все, що відбулося, не шкодуючи ні хвилини. Ця епопея не була прийнята належним чином за життя автора, оскільки вважалося, що твір занадто складний, довгий, а отже – нудний. Але цей роман належить до тих творів, які кардинально змінюють людину та її світосприйняття. Перший роман із циклу "У пошуках втраченого часу" Прустові довелося опублікувати за свій рахунок. Один із видавців відповів йому так: "Дорогий друже, я не можу зрозуміти, як автор може витратити тридцять сторінок на опис того, як він перевертається в ліжку, перш ніж заснути". Навіть після публікації "Свана" зустріли швидше прохолодно, хоча вже за другий том роману – "У затінку дівчат-квіток" – Пруст отримав Гонкурівську премію.
.jpg/9(2)__174x263.jpg)
821(410)
Р 67
Ролінг Дж. К. Гаррі Поттер і філософський камінь / Дж. К. Ролінг ; з англ. пер. Віктор Морозов, за ред. Івана Малковича та Петра Таращука. – Вид. 34-те. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 314, [3] c.
Ні для кого, мабуть, не секрет, що серія книг Джоан Ролінг має звання найбільш популярних книг серед молоді. А оповідають вони про хлопчика-сироту, якому від народження були дані магічні здібності. Джоан Ролінг вигадала історію про малого чарівника в окулярах, коли їхала поїздом із Лондона в Манчестер. Вона завершила рукопис 1995 року, написавши більшу його частину в единбурзьких кав'ярнях, поки її дитина від першого шлюбу спала в колисці. Після багатьох відмов рукописом нарешті зацікавилося видавництво Bloomsbury. Перший наклад, у твердій обкладинці, вийшов 26 червня 1997 року і нараховував лише 500 примірників. А потім почалася магія. Перша книжка, а також і шість наступних, розійшлися по світу загальною кількістю 450 млн екземплярів. При випуску в США в жовтні 1998 року американським видавництвом "Scholastic Corporation" книга була опублікована під назвою"Гаррі Поттер і чаклунський камінь" (англ. Harry Potter and the Sorcerer's Stone), бо в Америці слово "філософський" дуже часто не пов'язують за змістом з чарами. Ролінг сама запропонувала слово "чаклунський" замість "філософський", але пізніше заявила, що дуже шкодує про це. Але тоді письменниця не стала відстоювати оригінальну назву, бо була, за її словами, не в тому становищі. При публікації наступних книг авторка наклала повне вето на будь-які лексичні зміни у виданнях у всіх англомовних країнах. Роман виграв більшу частину британських книжкових нагород, які були оцінені дітьми, та інші нагороди в США . Книга досягла вершин у списку бестселерів художньої літератури New York Times у серпні 1999 року й залишалася на верхніх рядках цього списку впродовж 1999 і 2000 років. Книга була перекладена безліччю інших мов, за її мотивами знято однойменний фільм. Перший роман Джоан Ролінг отримав багато відмов (у тому числі й через обсяг – мало хто вірив, що сучасні діти готові читати настільки товсту книгу), поки видавництво "Блумсбері" нарешті не погодилося надрукувати "Гаррі Поттера". Це сталося за наполяганням восьмирічної доньки видавця, яка прочитала роман і сказала, що він "набагато кращий за інші книги". Перший тираж книги "Гаррі Поттер і філософський камінь" був незначним – лише 1000 примірників, але його майже одразу ж визнали "найкращою книгою року" у Великобританії.
.jpg/10(2)__163x263.jpg)
И(Англ)
У 98
Уеллс Г. Війна світів : фантаст. романи / Г. Уеллс ; пер. з англ.: М. Іванов, Д. Паламарчук ; авт. післямови А. Розанова. – Київ : Дніпро, 1967. – 499 с.
Основна ідея повісті Герберта Уеллса, що стала першою в низці історій про інопланетних нападників, – пропаганда об'єднання світу. Об'єднання всього людства перед обличчям можливих небезпек, співдружність усіх жителів планети, яким нічого ділити між собою. Очима безіменного англійця показані жахи вторгнення інопланетян на землю. Початком майбутньої катастрофи служить підвищений інтерес землян до планети Марс, її ретельне вивчення. На Землю починають падати метеорити, ніхто не надає цьому особливого значення. Але незабаром стає ясно, що всередині космічних каменів були укладені хитромудрі іноземні апарати – машини для вбивства. Гігантські триноги, очевидно керовані марсіанами, піднімаються для руйнування всього живого. Вони методично нищать людську расу, захоплюючи в полон окремих особин. Скрізь панують розруха і хаос, але раптово навалу зупинено – марсіани стали жертвами земних бактерій, до яких їхній імунітет не був пристосований. Усі вони гинуть, а жителі Землі повинні відновлювати свою цивілізацію з руїн.
Перш ніж роман був опублікований, він зустрів кілька жорстоких відмов. Один із найбільш негативно налаштованих редакторів назвав твір Уеллса "нескінченним кошмаром". "Я думаю, тут повинен бути такий вердикт: "О, не читайте цю жахливу книгу", – додав він, не підозрюючи, що говорить про майбутній бестселер, який матиме неабиякий вплив на світову фантастику ХХ століття.
.jpg/11(2)__200x263.jpg)
63.3(0)62/9(И)7
Ф 83
Франк А. Щоденник : містить матеріал, що раніше не публікувався / Анна Франк ; пер. з нім. Михайла Тупайла. – Вид. 3-тє. – Київ : Сфера, 2009. – 282 с. : іл.
Щоденник Анни Франк розповідає про одну з найжорстокіших сторінок людської історії – Голокост. Понад два роки юна Анна Франк разом із сім'єю переховувалася на горищі фабрики у спеціально облаштованому сховищі. Щоденник цієї дівчинки зібрав спогади про їхнє спільне життя, переживання, страхи, мрії… Свої записи єврейська дівчинка вела з 12 червня 1942 до 1 серпня 1944 року. Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року, через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховався у притулку. Сама Анна померла в концтаборі Берґен-Бельзен. Її записи збереглися й були передані її вцілілому в Освенцімі батькові Отто Франку, який у 1947 році склав скорочений варіант для публікації. Книзі, яка згодом увійшла до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", 15 разів було відмовлено в публікації. Один із видавців мотивував це так: "Мені здається, цій дівчинці не вистачає осмислених почуттів, які підняли б книгу над рівнем просто цікавого чтива". Щоденник Анни Франк був перекладений 67-ма мовами світу і розпроданий накладом більш ніж 67 мільйонів екземплярів.
Відділ абонемента Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка пропонує ознайомитися з добіркою книг, які, перш ніж завоювати прихильність читача, пройшли тернистий шлях до слави.
Запрошуємо відвідати бібліотеку і чудово провести час у компанії видатних книг. Чекаємо на вас!
84(7СПО)
Г 31
Геллер Дж. Пастка-22 / Джозеф Геллер ; пер. з англ. Олени Фешовець. – Чернівці : Книги – XXI, 2016. – 463 с.
Антивоєнний твір "Пастка-22" (1961) – перший і найвидатніший роман американського письменника Джозефа Геллера (1923–1999), що базується на його власному бойовому досвіді бомбардира Повітряних сил США під час Другої світової війни. Геллер розпочав писати роман "Пастка-22" ("Catch-22") в 1953 році як твір про війну, але водночас – роман-метафору (за словами автора) "про Америку 50-х, і 60-х, і 70-х. . про те, як ми живемо сьогодні". Книга побачила світ наприкінці 1961 року. Армія в зображенні Геллера – дивний світ, де все ґрунтується на буквоїдських вивертах і ритуалах, світ, що не має іншого сенсу, крім відтворення й увічнення власного абсурду. Там, де панує "Пастка-22" (в чому вона полягає, ніхто не знає), людину підміняють папірець і цифрочка. Головний герой роману, капітан Йоссаріан, змушений жити в одному наметі з мерцем: солдат давно загинув, але його не визнають загиблим, оскільки нема відповідного документа. Інший персонаж не може, хоч як намагається, довести, що він живий, відтоді як був випадково згаданий у списку вбитих. Перебуваючи у стихії бюрократичної глупоти, люди неминуче втрачають розум, волю, навіть інстинкт самозбереження.
Використовуючи сарказм, чорний гумор, фарс, гротеск, автор наголошує на жорстокій абсурдності війни, висміює ідіотизм та користолюбність військової бюрократії. Оригінальний, комічний і жахливий, роман "Пастка-22" вважається шедевром сатиричної прози та одним із кращих літературних творів ХХ століття.
Роман "Пастка-22" був екранізований М. Ніколсом у 1970 році. Вислів "поправка-22" увійшов у лексику американців на означення будь-якого скрутного становища, називним стало й ім'я героя.
Один із видавців "завернув" книгу, написавши: "У мене немає ні найменшого уявлення про те, що ця людина намагається сказати. . Автор намагається зробити роман смішним, можливо, навіть сатиричним – але насправді він не є смішним ні на якому інтелектуальному рівні".
821(73)
Г 33
Гемінгвей Е. Фієста. І сонце сходить : [роман] / Ернест Гемінгвей ; пер. з англ. Віктор Морозов. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 278, [3] с.
"Фієста" ("І сонце сходить" – "The Sun Also Rises") – роман Е. Гемінгвея, опублікований у 1926 році. У 1927-му надрукований в Англії під назвою "Фієста". Цей роман інколи називають романтичною історією втраченого покоління, та романтики в цій красі ні на йоту. Ця історія вже стала класичною. Вислів "втрачене покоління", який Ернест почув від Гертруди Стайн, розквіт у цьому романі в усій своїй пишноті. Люди, зранені війною та її хижістю, намагаються втамувати біль. Біль фізичний і психологічний. Звідси нескінченні ріки алкоголю й намагання віднайти себе на дні пляшки. Звідси потяг до шаленств, захоплення на межі жорстокості, відверта прямолінійність, гумор, щоб не тужити, подорожі, схожі на втечі. Моральні орієнтири втрачені – це нове життя. Але "втрачене покоління" – це перший епіграф. Другий інтерпретується як повернення всього на свої місця. Усе відбувається знову і знову. "Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється". У назві роману "Фієста" Гемінгвея використана цитата з першого розділу книги Екклезіаста про марність людського існування і про те, що "немає нічого нового під сонцем". Тим самим автор ніби одразу дав символічну формулу сенсу своєї книги. Роман відтворив той комплекс поведінки, думок, почуттів, настроїв, що були характерні для так званого "втраченого покоління" американців, які пройшли Першу світову війну, душевно спустошених і нездатних вписатися у вир мирного життя.
"Буду чесною, містере Гемінгвей, – як, безсумнівно, чесні ви у своїй прозі, – я знаходжу ваші зусилля одночасно нудними і образливими", – написала у своїй відмові редактор видавництва Peacock & Peacock". – "Я не здивуюся, якщо дізнаюся, що ви написали всю цю історію сидячи в клубі, з ручкою в одній руці і бренді в іншій. . Наше видавництво шукає в рукописі новизну і сердечність. Я боюся, що написане вами не відповідає цим критеріям".
821(410)
Г 60
Ґолдінґ В. Володар мух / Вільям Ґолдінґ ; з англ. пер. Соломія Павличко. – Київ : BOOKCHEF, 2021. – 268, [1] с. – (Класика).
Філософський роман-притча Вільяма Ґолдінґа "Володар мух" вийшов у 1954 році. Простий сюжет, реалістичні дитячі образи, психологічно вивірене підґрунтя вчинків персонажів, екзотичне місце дії злилися у "Володареві мух" у страшну антиутопію, що показує "озвіріння" роду людського. "Володар мух" – не перший прозовий твір Ґолдінґа. Йому передували чотири романи, які ніде не були надруковані. Та автор продовжив свої літературні спроби. У 1954 році, після того як від опублікування "Володаря мух" відмовилися понад 20 видавців, роман нарешті вийшов друком у видавництві "Фейбер енд Фейбер" і одразу став бестселером у Великобританії. Наступного року його було видано в США, але там твір пройшов непоміченим. І тільки після перекладу роману в 1959 році, а особливо після того як у 1963 році Пітер Брук зняв за ним свій фільм, до Ґолдінґа прийшло справжнє визнання англомовного читача. Твір здобув популярність і в інших країнах. За жанром це роман-притча – твір з чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Головна мета роману – застереження, що всюди, де виникла ідея національної винятковості, може статися лихо. Автор твору вимагав від усіх, хто живе на землі, особистої відповідальності за те, що відбувалося навколо. Дебютний роман лауреата Нобелівської премії з літератури чекала непроста доля. Початковий рукопис був набагато товщий за відому нам версії роману, пережив 21 відмову, перш ніж редактор видавництва "Faber & Faber" погодився опублікувати книгу, але з однією умовою: нехай автор прибере "абсурдну і нецікаву фантазію" – шматок роману, який описує ядерну війну. Зате те, що вийшло в результаті – жорстока історія про дітей, які опинилися на безлюдному острові, – стало визнаним шедевром світової літератури.
821(73)
К 41
Кінг С. Керрі : роман / Стівен Кінг ; [пер. з англ. В. Ракуленка]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 220, [1] c.
Стівен Кінг – шалено популярний американський письменник, і майже кожний його твір стає світовим бестселером. За понад 40 років творчої діяльності автора світ побачили безліч надзвичайно популярних романів, наклади яких давно перетнули межу у третину мільярда примірників. Стівен Кінг – володар великої кількості престижних літературних нагород і має численну армію шанувальників. "Керрі" – перший роман Короля жахів, що приніс авторові світову популярність.
Вона була з тих, кого називають аутсайдерами, "непопулярними" підлітками. Кпини однокласників, глузування та знущання стали частиною її життя. Коли інші тінейджери зустрічалися, ходили на вечірки й поступово дорослішали, вона жила у справжньому пеклі, яке створила схиблена на релігії мати-фанатичка. Здавалося, світ ненавидів розгублену дівчину і не хотів помічати її страждань. Покинута всіма, вона несвідомо виплекала в собі силу, здатну знищити кривдників. Силу, яка одного дня змусить усіх назавжди запам'ятати її ім'я. "Керрі" – останнє, що вони встигнуть сказати перед смертю… Нині історія про зацьковану дівчинку, яка володіє навичками телекінезу, вважається класикою жанру, і важко повірити, що дебютний роман Стівена Кінга отримав 30 відмов від видавництв. "Ми не зацікавлені в науковій фантастиці, тим більше у похмурій утопії", – йшлося у відгуках. Але наполегливому авторові все ж вдалося знайти видавця – і в перший же рік було продано більше мільйона примірників книги.
821(410)
Л 81
Лоуренс Д. Любовник леди Чаттерли : [роман] / Д. Г. Лоуренс ; [пер. с англ. И. Багрова, пер. М. Литвиновой, сост., авт. примеч. И. С. Веселовой, авт. предисл. Н. М. Пальцева]. – Харьков ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2012. – (Бриллиантовая коллекция классического романа).
"Коханець леді Чаттерлей" – останній і найвідоміший роман видатного англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса (1885–1930). На батьківщині митця твір наважилися опублікувати аж 1960 року. Цей роман ‒ не лише апологія чистого і пристрасного кохання, це роздуми про нищівний вплив технократичного суспільства на людську психологію та катастрофічну розбалансованість духовних і матеріальних потреб сучасної особистості. Перша публікація роману "Коханець леді Чаттерлей" Девіда Герберта Лоуренса в 1929 році у Великобританії викликала неабиякий скандал. Цей твір затаврували як порнографію, і тривалий час роман був заборонений у багатьох країнах, адже в ньому про секс і сексуальність говорять без купюр. "Коханець леді Чаттерлей" – це сплав белетристики та філософії, в центрі якого жіноча чуттєвість. Роман, у якому еротика і сексуальність існують на рівні з чудово прописаними психологічними нюансами та аналізом того часу.
"Заради вашого ж власного блага, не публікуйте цю книгу", – з цими словами один із видавців відмовив Девіду Лоуренсу. Історія про любовний трикутник, повна еротичних сцен, уперше була видана в 1928 році, але відразу ж опинилася під забороною у Великобританії. Заборона протрималась аж до 1960-х, коли реабілітована в ході гучного судового процесу книга миттєво здобула широке визнання серед читачів.
821(410)
Л 91
Льюїс К. С. Лев, Біла Відьма і шафа / Клайв Стейплз Льюїс ; пер. з англ. Вікторії Наріжної ; іл. Паулини Бейнс. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 174 с. : іл. – (Хроніки Нарнії ; 2).
Скептики неправі – книга ніколи не вийде з моди! У кожному жанрі літератури є свої лідери. Ось уже більше п'ятдесяти років до почесної трійки кращих дитячих авторів входить творець "Хронік Нарнії" Клайв Стейплз Льюїс – відомий англійський письменник валлійсько-шотландського походження, філософ, літературний критик, поет, викладач, учений і богослов. "Я написав те, що мені хотілося прочитати", – говорив він друзям. "Люди цього не писали, довелося самому". А на запитання, чому для своїх творів він вибрав форму казки, відповідав так: "...історія для дітей – краща в мистецтві форма для того, про що ти хочеш повідати". "Лев, Біла Відьма і шафа" (варіант перекладу – "Лев, Чаклунка і стара шафа", англ. The Lion, the Witch and the Wardrobe) – перша (друга за внутрішньою хронологією) книжка серії "Хроніки Нарнії" Клайва Стейплза Льюїса. Вийшла друком у 1950 році. Входить до 100 найкращих романів англійською мовою за рейтингом журналу Time. Письменник створив сім казок про Нарнію (він випускав їх по одній щороку з 1950 до 1956-го)."Хроніки Нарнії" зачіпають тему вибору – гідного і болючого для того, хто приймає рішення, або ж вигідного, але неприйнятного з погляду моралі. Відзначимо, що книга написана саме для дітей; дорослим, можливо, здасться, що вона нудна й містить забагато моралі. Одна з найзнаменитіших фентезійних казок довго не зустрічала відгуку у видавців. На щастя, після 37 відмов Льюїс випадково зустрівся з літературним агентом на ім'я Джефрі Блешень, і той допоміг йому опублікувати першу книгу про Нарнію. Наразі історія про чотирьох дітей, що потрапили до чарівної країни, перекладена 47-ма мовами, а загальний наклад книги – більше 100 млн примірників.
84(4ФРА)
П 85
Пруст М. По направлению к Свану / Марсель Пруст ; пер. с фр. Н. М. Любимова, [авт. предисл., коммент. М. В. Толмачева]. – Москва : Республика, 1992. – 367, [1] c. : ил. (1-я кн. из цикла "В поисках утраченного времени").
Семитомний роман-епопея "У пошуках втраченого часу", як сніг на голову, звалився на інтелектуалів ХХ століття: роман, де залучено 2000 персонажів та описано все життя однієї людини, не міг не привернути уваги. Це розповідь автора, який частково є прообразом головного героя, що лежить хворий на ліжку і пригадує все, що з ним сталося. Пригадує не так, як ми з вами пригадуємо минуле літо в горах, а так, ніби він знову переживає все, що з ним відбувалося протягом життя. Одна з особливостей роману – використання прийому мимовільної пам'яті. Ідея мимовільної пам'яті, тобто випливання у пам'яті спогадів про певні події через далекі й не зовсім зрозумілі ланцюжки асоціацій, завдяки роману Пруста отримала самостійне життя у психології. Такий тип пам'яті навіть називають прустівською. Кожен том відповідає певному становленню автора як особистості – від дитинства і до моменту знаходження втраченого часу. Грузинський філософ Мераб Мамардашвілі приділив авторові цілий курс лекцій, у яких детально роз'яснює суть втраченого часу. Пруст за аналогією з Данте проходить усе своє життя і в кінці опиняється в раю, відкривши для себе, що час, якого ми не можемо повернути, і є тим раєм, що його шукає кожна людина у своєму безнадійно прожитому житті, пригадуючи все, що відбулося, не шкодуючи ні хвилини. Ця епопея не була прийнята належним чином за життя автора, оскільки вважалося, що твір занадто складний, довгий, а отже – нудний. Але цей роман належить до тих творів, які кардинально змінюють людину та її світосприйняття. Перший роман із циклу "У пошуках втраченого часу" Прустові довелося опублікувати за свій рахунок. Один із видавців відповів йому так: "Дорогий друже, я не можу зрозуміти, як автор може витратити тридцять сторінок на опис того, як він перевертається в ліжку, перш ніж заснути". Навіть після публікації "Свана" зустріли швидше прохолодно, хоча вже за другий том роману – "У затінку дівчат-квіток" – Пруст отримав Гонкурівську премію.
821(410)
Р 67
Ролінг Дж. К. Гаррі Поттер і філософський камінь / Дж. К. Ролінг ; з англ. пер. Віктор Морозов, за ред. Івана Малковича та Петра Таращука. – Вид. 34-те. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 314, [3] c.
Ні для кого, мабуть, не секрет, що серія книг Джоан Ролінг має звання найбільш популярних книг серед молоді. А оповідають вони про хлопчика-сироту, якому від народження були дані магічні здібності. Джоан Ролінг вигадала історію про малого чарівника в окулярах, коли їхала поїздом із Лондона в Манчестер. Вона завершила рукопис 1995 року, написавши більшу його частину в единбурзьких кав'ярнях, поки її дитина від першого шлюбу спала в колисці. Після багатьох відмов рукописом нарешті зацікавилося видавництво Bloomsbury. Перший наклад, у твердій обкладинці, вийшов 26 червня 1997 року і нараховував лише 500 примірників. А потім почалася магія. Перша книжка, а також і шість наступних, розійшлися по світу загальною кількістю 450 млн екземплярів. При випуску в США в жовтні 1998 року американським видавництвом "Scholastic Corporation" книга була опублікована під назвою"Гаррі Поттер і чаклунський камінь" (англ. Harry Potter and the Sorcerer's Stone), бо в Америці слово "філософський" дуже часто не пов'язують за змістом з чарами. Ролінг сама запропонувала слово "чаклунський" замість "філософський", але пізніше заявила, що дуже шкодує про це. Але тоді письменниця не стала відстоювати оригінальну назву, бо була, за її словами, не в тому становищі. При публікації наступних книг авторка наклала повне вето на будь-які лексичні зміни у виданнях у всіх англомовних країнах. Роман виграв більшу частину британських книжкових нагород, які були оцінені дітьми, та інші нагороди в США . Книга досягла вершин у списку бестселерів художньої літератури New York Times у серпні 1999 року й залишалася на верхніх рядках цього списку впродовж 1999 і 2000 років. Книга була перекладена безліччю інших мов, за її мотивами знято однойменний фільм. Перший роман Джоан Ролінг отримав багато відмов (у тому числі й через обсяг – мало хто вірив, що сучасні діти готові читати настільки товсту книгу), поки видавництво "Блумсбері" нарешті не погодилося надрукувати "Гаррі Поттера". Це сталося за наполяганням восьмирічної доньки видавця, яка прочитала роман і сказала, що він "набагато кращий за інші книги". Перший тираж книги "Гаррі Поттер і філософський камінь" був незначним – лише 1000 примірників, але його майже одразу ж визнали "найкращою книгою року" у Великобританії.
И(Англ)
У 98
Уеллс Г. Війна світів : фантаст. романи / Г. Уеллс ; пер. з англ.: М. Іванов, Д. Паламарчук ; авт. післямови А. Розанова. – Київ : Дніпро, 1967. – 499 с.
Основна ідея повісті Герберта Уеллса, що стала першою в низці історій про інопланетних нападників, – пропаганда об'єднання світу. Об'єднання всього людства перед обличчям можливих небезпек, співдружність усіх жителів планети, яким нічого ділити між собою. Очима безіменного англійця показані жахи вторгнення інопланетян на землю. Початком майбутньої катастрофи служить підвищений інтерес землян до планети Марс, її ретельне вивчення. На Землю починають падати метеорити, ніхто не надає цьому особливого значення. Але незабаром стає ясно, що всередині космічних каменів були укладені хитромудрі іноземні апарати – машини для вбивства. Гігантські триноги, очевидно керовані марсіанами, піднімаються для руйнування всього живого. Вони методично нищать людську расу, захоплюючи в полон окремих особин. Скрізь панують розруха і хаос, але раптово навалу зупинено – марсіани стали жертвами земних бактерій, до яких їхній імунітет не був пристосований. Усі вони гинуть, а жителі Землі повинні відновлювати свою цивілізацію з руїн.
Перш ніж роман був опублікований, він зустрів кілька жорстоких відмов. Один із найбільш негативно налаштованих редакторів назвав твір Уеллса "нескінченним кошмаром". "Я думаю, тут повинен бути такий вердикт: "О, не читайте цю жахливу книгу", – додав він, не підозрюючи, що говорить про майбутній бестселер, який матиме неабиякий вплив на світову фантастику ХХ століття.
63.3(0)62/9(И)7
Ф 83
Франк А. Щоденник : містить матеріал, що раніше не публікувався / Анна Франк ; пер. з нім. Михайла Тупайла. – Вид. 3-тє. – Київ : Сфера, 2009. – 282 с. : іл.
Щоденник Анни Франк розповідає про одну з найжорстокіших сторінок людської історії – Голокост. Понад два роки юна Анна Франк разом із сім'єю переховувалася на горищі фабрики у спеціально облаштованому сховищі. Щоденник цієї дівчинки зібрав спогади про їхнє спільне життя, переживання, страхи, мрії… Свої записи єврейська дівчинка вела з 12 червня 1942 до 1 серпня 1944 року. Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року, через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховався у притулку. Сама Анна померла в концтаборі Берґен-Бельзен. Її записи збереглися й були передані її вцілілому в Освенцімі батькові Отто Франку, який у 1947 році склав скорочений варіант для публікації. Книзі, яка згодом увійшла до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", 15 разів було відмовлено в публікації. Один із видавців мотивував це так: "Мені здається, цій дівчинці не вистачає осмислених почуттів, які підняли б книгу над рівнем просто цікавого чтива". Щоденник Анни Франк був перекладений 67-ма мовами світу і розпроданий накладом більш ніж 67 мільйонів екземплярів.
Підготувала Світлана Дегтяренко,
бібліотекар відділу абонемента
бібліотекар відділу абонемента