20 лютого виповнюється 130 років від дня народження українського поета, сатирика, військового і політичного діяча, старшини Армії УНР Максима Загривного (1893–1931), більш відомого під літературним псевдонімом Максим Грива. Максим Загривний – один із яскравих борців за незалежну соборну Україну та керівників Леґії українських націоналістів, активний діяч єдиної соборної націоналістичної організації, учасник Першого Конгресу Українських Націоналістів та один із засновників ОУН.
  Народився Максим Загривний 20 лютого 1893 року (за іншими даними – 1891 року) в селі Козел Чернігівської губернії (тепер смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області) в козацькій сім'ї.
  Наразі існують лише розрізнені, надзвичайно скупі відомості про життєвий шлях поета. Достовірно невідомо, чи мав Максим Загривний якусь освіту окрім знань, здобутих у рідному селі в земській початковій школі з трирічним курсом навчання. Можна припустити, що на здібності хлопчика вплинула й та обставина, що в 1894 році в селі Козел відкрили першу у повіті сільську бібліотеку. Можливо, що Максим був у ній постійним читачем.
  Світогляд і долю Максима Загривного докорінно змінила сімейна драма. Його батька та брата замучили чекісти, а сестру зґвалтували. Максимові ж удалось утекти від розправи, і він опинився серед чернігівських повстанців. Воював на фронті як старшина (офіцер) у лавах Армії УНР, був поранений i носив у своїх легенях більшовицьку кулю.
  Після поразки УНР Максим Грива опинився в таборі для інтернованих на території Польщі у місті Каліш. Для притулку воїнів Армії УНР використовувалися переважно колишні табори для військовополонених, що залишилися на польській території ще з часів Першої світової війни. Вони були зовсім не придатні для тривалого перебування. Табори "забирали" тисячі життів захисників української державності. Саме в одному з таких таборів опинився і Максим Грива. Тут йому судилося пережити голод, холод, інфекційні хвороби. Та попри весь трагізм ситуації в таборах згодом закипіло інтенсивне культурно-освітнє й літературно-мистецьке життя, а Максим Грива став одним із його організаторів та активних учасників.
  У 1922 році разом із М. Селегієм, Ю. Дараганом і С. Довгалем він очолив групу молодих письменників, що ініціювали видання в таборі літературного журналу, а незабаром увійшов до складу Управи новоствореного літературно-мистецького товариства "Веселка". Вірш Максима Гриви, що так і називався – "Веселка", став своєрідним поетичним маніфестом нового видання. "Веселка" відображала новий етап української національно-визвольної боротьби – "культурницький". І хоч у тому ж 1922 році Максиму Гриві вдалося перебратися до Праги, він і надалі продовжував друкувати свої твори в журналі і навіть намагався підтримувати його матеріально.
  У Празі Максим Загривний навчався в Українській господарській академії, а з 1923 року – на історико-літературному відділенні Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова.
  Максим Грива брав активну участь у створенні в Подєбрадах у 1924 році Товариства українських письменників "Культ", до якого також входили Ю. Дараган, Є. Маланюк, В. Конор-Вілінська, А. Падолист та ін. Продовжував писати поетичні, прозові й публіцистичні твори, які друкував в українських періодичних виданнях Праги.
  На сторінках націоналістичних видань наш земляк активно виступав за створення єдиної націоналістичної організації. Максим Загривний входив до керiвного складу Леґії українських націоналістів, яка у більшості складалася з вояків Армії УНР із Наддніпрянщини в еміграції, разом iз М. Сцiборським i Ю. Артюшенком.
  Як делегат-представник вiд ЛУН Максим Загривний у 1929 році у Відні (Австрія) на Першому Конгресi Українських Нацiоналiстiв узяв участь у створеннi ОУН. Культурно-освiтня комiсiя Конгресу, де він виступив з доповiддю на тему "Лiтература й мистецтво України", також схвалила його проєкт однорiдної системи трудової школи майбутньої Української держави.
  Проте свiй найбiльший внесок у визвольну боротьбу й патрiотичне виховання української молодi та змiцнення духу українцiв у вигнанні Максим Грива зробив насамперед своєю поезiєю. Його творчiсть просякнута вольовим напруженням, мотивами боротьби i помсти. На тематику творів поета впливало й очікування смерті власної та пережита смерть близьких. Він усім єством ненавидів Росію, яка стала причиною і його трагедії. Смерть, яка так фатально кружляла над поетом, мала у його творчому доробку не містично-примітивний образ, а конкретний – образ Росії. Саме звідси прийшла вона страшним смерчем на його споконвічні землі. І рух страшного смерчу смерті не спиняється по Україні й досі – вона прагне нових жертв. Тому так пророче звучать слова Максима Гриви у вірші "Лист", присвяченому Прикарпаттю й опублікованому 1926 року.

  І знову східний піп Востоков
  прийшов хрещений люд хрестить,
  і серебро гірських потоків –
  "сапог не чищений" мутить…
  Христа заступить – "Старец Гріша", –
  нехай русин добра не жде:
  москаль лукавий заколише
  і на Голготу поведе…

  У своїй творчостi Максим Грива не тiльки закликав до боротьби проти iноземних поневолювачiв України, але й рiзко засуджував москвофiльство та радянофiльство. Прикладом цьому служить його вірш "Відповідь", адресований "Назарукам та Сосюрам", надрукований у листопадi 1927 року.
  Автор звернувся до двох осiб, якi символізували проросійську та прорадянську позиції в роздертій у той час на чотири частини Україні. Один iз них – громадсько-полiтичний дiяч, журналiст i публiцист О. Назарук з Тернопiльщини, який пiсля української революцiї вiдiйшов вiд соцiалiстичних iдей i став прихильником та пропагандистом українського монархiзму. Iнший противник – визначний український поет iз Донеччини В. Сосюра. Цiкаво, що Сосюра та Загривний воювали в Армiї УНР, були пораненi, проте перший пiсля одужання вступив у Червону Армiю та пройшов свiй життєвий шлях у бiльшовицькiй державi, а другий у вигнаннi послiдовно до кiнця боровся за реалiзацiю iдеї незалежної Української держави. I кожний по-своєму вважав, що служить своєму народові.
  Максим Грива органічно належав до знаменитої празької поетичної школи. "Празькою школою" умовно називають тих письменникiв-емiгрантiв, якi залишили Україну у 1920-х роках i певний час працювали у Чехо-Словаччинi, зокрема у Празi. Їхньою суттєвішою об'єднавчою рисою була віра в українську національну духовність, яка мала привести до здобуття державності.
  Поезія Максима Гриви важлива не тільки тим, що доповнює картину літературного життя періоду міжвоєнної еміграції, а й тим, що засвідчує, які великі духовні сили українського народу втрачені внаслідок драматичної долі нашої батьківщини.
  Творчий доробок Максима Гриви цікавий жанровою і тематичною різнобічністю. Вірші поета пройняті твердою вірою в майбутнє визволення України ("Ми", "Від Батурина до Крут") і пекучим болем за емігрантську недолю та власну трагічну приреченість. Інтимна лірика вирізняється щирістю й безпосередністю почуттів (зокрема вірші, присвячені О. Телізі: "Моя смерть переплутала карти...", "Мені ще вчора було гірше..."). Він – автор низки сатиричних віршів (часом під псевдонімом Смужка), прозово-фантастичного твору "Казка". Виступав також як критик і публіцист.
  За життя поет не встиг видати жодної збірки. Його твори друкувалися в емігрантських виданнях – "Літературно-науковий вісник", "Веселка", "Наша громада", "Студентський вісник", "Український голос" та ін.
  На жаль, і досі невелику за обсягом, але вартісну змістом літературну спадщину Максима Гриви не видано окремою книжкою.
  Важкі матеріальні умови існування, перебування в таборах інтернованих українців на території Польщі після поразки національно-визвольних змагань повністю підірвали здоров'я Максима Загривного, і досить молодим у 1931 році він відійшов у вічність від туберкульозу.
  На батьківщині поета в селищі Михайло-Коцюбинському Чернігівського району 18 серпня 2021 року на честь видатного земляка було відкрито меморіальну дошку, а в Чернігові одна з вулиць носить ім'я Максима Загривного.
 

  
* * *

  З книжково-інформаційною виставкою "Письменник із "празького" грона": до 130-річчя від дня народження Максима Загривного" можна ознайомитися у відділі краєзнавства бібліотеки.

---

 
Бутко С. Максим Загривний – український патріот-соборник, військовик і поет / Сергій Бутко // Світ-інфо. – 2015. – № 49 (19 лют.). – С. 12.

---

  Бутко С. Українсько-російські відносини в поглядах чернігівців – засновників ОУН / Сергій Бутко // Сіверянський літопис. – 2006. – № 1. – С. 3–12.

  Одним із яскравих діячів доби становлення націоналістичного руху та початків ОУН був уродженець смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського р-ну Максим Загривний.

---

  63.3(4Укр) / 9(С2)
  Д 58
  Грива Максим // Довідник з історії України. А–Я. – Київ, 2001. – С. 177.

---

  Демченко Т. Максим Грива – воїн і поет / Тамара Демченко, Людмила Ясновська // Літературний Чернігів. – 2021. – № 4. – С. 124–138.

---

  Крупач М. Максим Грива: "Моя смерть переплутала карти…" / Микола Крупач // Дзвін. – 2001. – № 4. – С. 97–102.

---

  Крупач М. Письменник із "празького" грона [Максим Грива] / Микола Крупач // Дзвін. – 2001. – № 4. – С. 102–104.

---

  63.3(0) / 9
  Ю 14
  Лось І. Життєвий та творчий шлях Максима Гриви / Ірина Лось // Juvenia studia : зб. студент. наук. праць. – Чернігів, 2012. – С. 111–113.

---

  84(4Укр)
  П 45
  Максим Грива (літературна сильвета) // Поети Празької школи. Срібні сурми : антологія / упоряд. Микола Ільницький. – Київ : Смолоскип, 2009. – C. 95–117.

---

  Максим Загривный (1893–1931) // Семь дней. – 2018. – № 23 (7 июня). – С. 16.

---

  Муравський В. Учасники Конгресу Українських Націоналістів 1929 року / Володимир Муравський // Визвольний шлях. – 2004. – № 2. – С. 75–86.

  Серед учасників Конгресу – воїн і поет, уродженець смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського р-ну Максим Загривний.

---

  Хто він, Максим Загривний? // Деснянська правда. – 2021. – № 28 (19 серп.). – С. 14.

---