До 90-річчя від дня народження українського релігійного діяча, патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви (2001–2011), священника (з 1958), єпископа (з 1977), кардинала (з 2001), верховного архієпископа Львівського (з 2001), Києво-Галицького (з 2005), архієпископа-емерита (емерит – відставний військовий, священник, викладач) працівники відділу документів із гуманітарних наук Чернігівської ОУНБ підготували короткий огляд літератури про Блаженнійшого Любомира Гузара.
  Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в сім'ї Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Величезна частина життя Любомира Гузара минула поза межами України. Ще в 1943–1944 роках його родина залишила наші терени і перебралася до Австрії, а далі до США. Він навчався, виховувався й виростав у США. Попри все, Любомир Гузар ніколи не втрачав зв'язку з рідною землею. Він здобув релігійну освіту у греко-католицькій традиції і дуже багато часу проводив в оточенні вихідців з українських земель. Любомир Ярославович був дуже освіченою людиною. Він міг вільно спілкуватися п'ятьма мовами: українською, англійською, німецькою, італійською та польською.
  У 1969 році Любомир Гузар переїхав до Рима, де за три роки отримав ступінь доктора богослов'я. Після цього він вступив до монастиря Святого Теодора у Гроттаферрата, при цьому викладаючи в Папському університеті Рима. У Римі пан Гузар був помічником легендарного глави УГКЦ Йосипа Сліпого. Після 46 років еміграції у 1993-му повернувся в Україну та оселився біля Львова. Любомир Гузар очолював Українську Греко-Католицьку Церкву десять років (2001–2011). За цей час йому вдалося чи не найважливіше – перенести престол УГКЦ зі Львова до Києва, фактично зробивши церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації тільки із заходом України, а також просуваючи її на схід. Любомир Гузар підтримував зв'язки з іноземними державами – спілкувався з українською діаспорою. Саме під час його правління в Україну вперше здійснив візит Папа Римський Іван Павло ІІ. 2005 року Любомир Гузар був одним із кандидатів на Ватиканський престол, а також став першим в історії УГКЦ патріархом, який зрікся престолу. Любомир Гузар вважав, що керувати живою церквою мають молоді, сповнені сил та натхнення люди.
  Блаженнійший Любомир Гузар і діяв, і мислив дуже широко. У його полі зору перебували проблеми не лише Церкви й не тільки України. Він уважно вдивлявся у глобальні процеси сучасності, цікавився людьми, ідеями, подіями, книгами та напрямами богословської думки. До останніх місяців життя архієпископ переймався реформуванням освіти. Він вважав, що вчитель має отримувати високу зарплатню й бути заможним – і це має само собою розумітися. Окрім того велику роль в освіті дітей Любомир Гузар покладав на батьків, а освітян вважав тими, хто творить відповідальне суспільство. Особливо владику хвилювало все, що стосувалося гідності людини. Любомир Гузар вважав, що доля України залежить від того, як високо піднесе суспільство гідність кожної людини.
  Його життя визнали великим, але його монументальність була теплою і живою. Це була Велич, до якої можна було доторкнутися. Яка вміла слухати ще краще, ніж говорити.
  Любомир Гузар помер на 85-му році життя – 31 травня 2017 року – у клінічній лікарні "Феофанія" після тяжкої недуги. Все його життя – це приклад молитви й терпіння, чесності й пастирської скромності.

---

  271
  Б 12
  Бабинський А. Історія УГКЦ за 90 хвилин / Анатолій Бабинський. – Вид. 2-ге, допов. – Львів : Свічадо, 2019. – 159 с. : іл.

  "Історія УГКЦ за 90 хвилин" – це видання, яке в доступній формі описує історію Української Греко-Католицької Церкви від початків християнства на території України до сьогоднішнього дня.
  Книжка написана у стилі "просто про складне" – для того, щоб той, хто мало знайомий з історичним шляхом українських греко-католиків, зміг охопити цілісну картину перебігу подій за досить короткий час. Текст книги доповнено оригінальними цитатами відповідних епох, а також відповідними картами, які покликані допомогти читачеві "відчути" й "побачити" цю непросту історію.

---

  271
  Б 68
  Блаженніший Любомир. Думки у спадок / Блаженніший Любомир ; [упоряд. О. Гнатишин]. – Львів : Свічадо, 2018. – 127 с. – Бібліогр.: с. 122–123.

  Збірка вибраних роздумів Любомира Гузара на різну тематику – про молодь, виховання, кінець життя, Церкву, батьківство та ще чимало проблем, про які не боявся говорити Блаженнійший. Думки згруповано за темою, тому можемо легко знайти те, що нас хвилює і про що хочемо дізнатися. Роздуми у книзі короткі та прості – слова Любомира Гузара доступні, потрібні та актуальні.

---

  271.4(477)
  Г 93
  Гузар на кожен день / уклала Оксана Климончук. – Харків : Фоліо, 2021. – 415 с. : іл.

  До нього дослухалися всі – малі й дорослі, його поради шукали президенти і патріархи. Мудрі настанови та міркування Блаженнійшого Любомира Гузара, його поради українцям увійшли до цього унікального видання. Тексти у книзі доповнені фотоілюстраціями та QR-кодами, які дозволяють "оживити" окремі епізоди.

---

  27
  Г 93
  Гузар Л. Я. (Блаженніший Любомир). Про гріхи і чесноти / Любомир Гузар ; [упоряд. О. Климончук]. – Харків : Фоліо, 2018. – 138, [3] с. : кольор. іл.

  Книжку про людські чесноти й пороки Блаженнійший Любомир написав наприкінці свого земного буття. Він часто цікавився, як просуваються справи з підготовкою до друку, проте так і не встиг побачити її. У легкій та доступній манері автор ділиться власним баченням рис, притаманних окремій особистості й суспільству загалом, вказує, як позбутися вад, а також як розвинути в собі те краще, дароване нам Богом, що є в кожному з нас. Книжку ілюстровано дитячими малюнками. Вона розрахована на людей різного віку – всіх, хто цікавиться питаннями морально-етичного плану, проблемами людських взаємин, психологією особистості і соціальною психологією.

---

  271.4(477)
  К 49
  Климончук О. М. Любомир Гузар / Оксана Климончук. – Харків : Фоліо, 2020. – 120, [1] с. : фот. – (Знамениті українці).

  Зі сторінок книги Оксани Климончук постає особистість, яка з дивовижною гідністю, невдаваною інтелігентністю і, водночас, непоборною мужністю відповідала на величезні виклики, що кидала їй доля. Він у всьому був справжнім: у своєму чернецтві і в українстві; серед студентів і з-поміж князів Церкви; у Соборі й на Майдані.

---

  271.4(477)
  О-60
  Опанасенко О. Любомир Гузар / Ольга Опанасенко ; [худож. М. Мороз]. – Київ : Агенція "Іріо", 2019. – 157 с. : іл. – (Видатні українці. Люди, які творили історію).

  Книжка-біографія "Любомир Гузар" розповість про релігійного діяча, патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви. Любомир Гузар був уважним до світу, до людей, співпереживав їхнім проблемам. Живучи у жорстокі часи, він ніколи не зраджував собі й досягав вищих результатів, тренуючи свою моральність.

---

  27
  Р 64
  Роздуми Блаженнішого Любомира Гузара над молитвою св. Єфрема / [упоряд. та богослов. ред. О. Жаровської]. – Вид. 2-ге, випр. – Львів : Свічадо, 2017. – 111 с.

  Роздуми Любомира Гузара над словами молитви св. Єфрема стануть глибокою наукою для християнина XXI ст., що живе вічними вартостями в сучасному світі з його викликами і стандартами.

---

  271
  Ч-68
  Чистух В. Завалівське коріння Блаженнішого Любомира Гузара / Володимир Чистух. – Львів : Логос, 2017. – 62, [1] с. : фот.

  Історія родини Гузарів, представлена у спогадах, – це не щось виняткове, а радше типовий образ життя у другій половині ХІХ століття, у десятиліттях, які становили період підготовки до важливих подій в житті нашого народу наступного століття і, може, наших часів. Книжка призначена тим, хто хоче дізнатися про родовід владики Любомира.

---

  271
  Щ 92
  Щоткіна К. Любомир Гузар. Хочу бути Людиною / Катерина Щоткіна. –Харків : Vivat, 2018. – 267, [2] с. : іл., портр. – (Гордість нації).

  Україні доби Незалежності дуже пощастило, що у неї є Блаженнійший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії, багато подорожував із місіями і тепер став прикладом – яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською Греко-Католицькою Церквою на тому етапі, коли її називали "регіональною" чи навіть "закордонною", і довівши УГКЦ до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступникові, щоб мати ще час бути корисним країні, стати добрим порадником, дороговказом, гордістю нації.

---