Вимріяна поколіннями (до Дня Конституції України)
27.06.2023
413
28 червня в Україні відзначають День Конституції – Основного Закону, за яким живе наша країна. Конституція – це не просто збірка декларативних фраз, це справжні правила гри, червоні лінії та фундамент України. Для українців Конституція – такий самий символ, як тризуб чи прапор. Ухвалення Конституції стало не менш важливим, ніж проголошення незалежності, адже це свідчення зрілості суспільства й нашого глибокого правового коріння.
Доля нашої держави важка і трагічна. Довгий тернистий шлях випало подолати народові України до незалежності. Все було на тому шляху: війни, кровопролиття, горе, сльози, визволення і радість, але мрія про незалежність ніколи не покидала українців. Конституція України – гарант прав і свобод кожного українця. Вона закріплює наші обов'язки перед державою та визначає наш шлях як країни.
Сучасна Україна живе не тільки політикою. Найкраще, реальне життя країни презентує сучасна українська література, визнана однією з найяскравіших і найцікавіших у Європі. Зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять відображення і в художній літературі, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси інших людей. Пожвавлення літературного процесу в нашій країні сприяло формуванню потужної та цікавої літератури, що може задовольнити читацькі смаки будь-якої аудиторії. Книги українською, як і українська літературна традиція, – явище хоч і молоде, однак цілком сформоване й самобутнє. Причин тому чимало, та головна з них – непроста українська історія.
Народне лихо – родючий ґрунт для виникнення генерації талановитих людей і міцних, мов кремінь, переконань. Важко знайти у світі народ, який мав би таку нелегку та драматичну історію. Чимало на нашому історичному шляху траплялося складних і суперечливих подій, високих злетів та нищівних поразок. Історія України стала невичерпним джерелом для українських авторів, у чиїх творах відображаються всі події минувшини. Рівень розвитку історичної теми в сучасній українській літературі читач визначає за кращими її зразками, які стали досягненням літературного процесу останніх років. Саме в романах і повістях Павла Загребельного, Романа Іваничука, Валерія Шевчука, Ліни Костенко, Василя Шкляра, Юрія Мушкетика та інших виявилися ті риси, що дають підставу говорити про новий якісний рівень сучасної української історичної романістики. У творах сучасних авторів історія присутня в людині внутрішньо: у минулому живе сучасне, в сучасному відлунює минуле. Історизм – це передусім момент зв'язку епох, який проходить крізь серце, душу, помисли героїв.
Розробка нових жанрових різновидів у сучасній історичній прозі зумовлена потребами змісту: розширенням проблематики, збагаченням духовного світу персонажів. Це мимоволі кладе на палітру нові барви, нові відтінки. Кращі історичні твори набувають загальнолюдського звучання, яке протистоїть спрощеному розумінню історії. Це проблема добра і зла, слова і вчинку, правдивого і фальшивого свідчення про свій час, збереження історичної пам'яті як запоруки майбутнього нації, людства, спадкоємність прогресивних ідей, принципів народної моралі. В останні роки спостерігається послідовний вихід на літературну арену нового покоління українських письменників, чия творчість викликає все більший і більший інтерес.
Петро Лущик – письменник, учитель. Народився 12 липня 1963 року у Раві-Руській. Дитинство провів у селі Бишкові, де й закінчив школу. У 1980–1985 роках навчався на фізичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. З 1985 року працює вчителем фізики та інформатики в Сопошинській школі. Живе в селі Сопошині на Львівщині. Писати почав давно. Уперше відправив свою роботу на конкурс "Коронація слова" у 2003 році і став лауреатом. Роман "Полювання на дрохв" вийшов у ВА "Піраміда" невеликим накладом. Наступним успіхом став роман "Тамплієри короля Данила", який отримав спеціальну відзнаку міського голови Львова на "Коронації слова-2014". Твір побачив світ у видавництві "Фоліо" і, судячи з відгуків, має певний успіх у читачів.
Загалом Петро Лущик – автор 13 романів. У 2020 році у видавництві "Фоліо" вийшли друком дві перші нові книги восьмитомної саги про історію Галичини. Вона так і називається – "Галицька сага". Дія твору відбувається в період від 1914 до 1946 року, тобто в пору неймовірних важких, кривавих і водночас героїчних подій. У кожній наступній книжці йдеться про історичний відтинок часу, відмінний від того, що описаний у попередній частині. Перша частина – "Велика війна" – охоплює період 1914–1918 років, друга – "Тінь незалежності" – 1918–1922 роки, третя – "Примара миру" – 1923–1928 роки, четверта – "Майбутня сила" – 1929–1934 роки. П'ята книга "Галицької саги" охоплює події 1934–1939 років, шоста – період перших років Другої світової війни. "Час нескорених" – сьома книга "Галицької саги" – охоплює останні роки Другої світової війни і після неї. Роман "Серпень дев'яносто першого" завершує цикл "Галицької саги" Петра Лущика. Серія історичних романів "Галицька сага" бере свій початок у 1914 році на сторінках "Великої війни" – першої книжки саги.
.jpg/1(12)__160x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 1]. Велика війна / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 314, [2] с.
У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно і навіть нецікаво. Можливо, єдиний виняток посеред сірої буденщини – протистояння між прихильниками української "Просвіти" й москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший у Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися "принадами" російської окупації та свавіллям "своїх", австрійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...
.jpg/2(13)__169x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 2]. Тінь незалежності / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 315, [1] c.
"Тінь незалежності" – друга книга "Галицької саги". Вона охоплює події, що відбувалися в 1918–1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: "Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв". Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів'яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, в далекому Парижі країни-переможниці "війни велетнів" вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружляв у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом із Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...
.jpg/3(13)__170x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 3]. Примара миру / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 312, [2] с.
Третя книга "Галицької саги" охоплює події, що відбувалися в 1923–1928 роках. 15 березня 1923 року в Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Таке рішення припало до смаку не всім. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого "шкільного плебісциту" значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють із державної служби... Щоб протистояти цьому, об'єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном... Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
.jpg/4(13)__161x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 4]. Майбутня сила / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 314, [2] с.
"Майбутня сила" – четверта книга "Галицької саги" – охоплює події, що відбувалися в 1929–1934 роках. Після того як, удавшись до військового перевороту, в 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації – оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним із проявів цієї політики стала так звана "пацифікація" – умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це й жителів села Перетин та вихідців із нього. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші – голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера – тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалася, чим це все може закінчитись. Але вже з'явилася сила, здатна продовжувати боротьбу…
.jpg/5(12)__164x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 5]. AntE BelluM / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 314, [2] с.
П'ята книга "Галицької саги" охоплює події 1934–1939 років, тому так і називається "Ante bellum" ("Перед війною"). Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між "стариками" і молоддю. Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця… Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев'ятого року.
.jpg/6(13)__169x263.jpg)
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 6]. Невиправдані надії / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 348, [2] с.
"Невиправдані надії" – шоста книга "Галицької саги" – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців іще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після "визволення" дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться і без них. Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювалися єврейські гетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під проводом Андрія Мельника та "молоддю" Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подій і жителі галицького села Перетин та вихідці з нього...
Ці шість книг є в Чернігівській ОУНБ. Ви можете взяти їх почитати, завітавши у відділ абонемента.
Двох частин, які завершують серію, на жаль, іще нема в нашому фонді. Але щиро сподіваємося – будуть. А поки що коротко розповімо про них.
.jpg/7(13)__157x263.jpg)
Книга 7. Галицька сага. "Час нескорених".
Сьома книга "Галицької саги" охоплює останні роки Другої світової війни і певний час після неї. Збагнувши, що сподіватися більше ні на кого, галичани самі вирішували свою долю, але шляхи для цього обирали різні. Хтось повірив німецькій пропаганді й записався до дивізії "Галичина", а дехто зрозумів, що єдино правильний шлях – це вступити до лав Української Повстанської Армії. Але перших чекав "бродівський котел", а другим довелося стати до бою з іншим ворогом. На Галичину повернулася радянська влада, яка виявилася не кращою за німецьку: в селах насильно створювали колгоспи, під дулами автоматів відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, на наспіх скликаному соборі ліквідували Українську греко-католицьку церкву. Але в численних криївках, схованих від ворожих очей, залишалися ті, хто не скорився долі. Усі ці події не оминули й жителів села Перетин…
.jpg/8(12)__157x263.jpg)
Книга 8. Галицька сага. "Серпень дев'яносто першого".
Цей роман завершує цикл "Галицької саги" Петра Лущика. Ми попрощалися з жителями галицького села Перетин у важкий для них час: майже всі чоловіки знайшли свою смерть у лісі за селом, сам Перетин було спалено, а ті, хто вижив у цій м'ясорубці, опинилися в далекому Сибіру. Тим нечисленним перетинцям, які лишилися на рідних теренах, судилося пізнати всі "принади" колгоспного життя.
Усе змінилося влітку 1991 року, коли учні місцевої школи випадково натрапили на давно загублену могилу вояків УПА. На перепоховання героїв до відродженого Перетина збираються ті, хто покинув його ще в сорокові роки. Це збіглося з подіями, які не тільки назавжди змінили життя наших героїв, але й остаточно розвалили ще недавно могутній Радянський Союз та утвердили самостійну Україну. Те, про що у підземних вологих темних криївках мріяли десятки тисяч повстанців, нарешті сталося. І в цьому була їхня велика заслуга...
Нова серія книг Петра Лущика покликана за допомогою засобів легкого розповідного жанру ознайомити широке коло читачів з історією нашої країни й успішно виконує цю мету. Тому людям, які хочуть легко і швидко дізнатися про історичні події попереднього століття, рекомендуємо взятися за читання "Галицької саги".
Доля нашої держави важка і трагічна. Довгий тернистий шлях випало подолати народові України до незалежності. Все було на тому шляху: війни, кровопролиття, горе, сльози, визволення і радість, але мрія про незалежність ніколи не покидала українців. Конституція України – гарант прав і свобод кожного українця. Вона закріплює наші обов'язки перед державою та визначає наш шлях як країни.
Сучасна Україна живе не тільки політикою. Найкраще, реальне життя країни презентує сучасна українська література, визнана однією з найяскравіших і найцікавіших у Європі. Зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять відображення і в художній літературі, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси інших людей. Пожвавлення літературного процесу в нашій країні сприяло формуванню потужної та цікавої літератури, що може задовольнити читацькі смаки будь-якої аудиторії. Книги українською, як і українська літературна традиція, – явище хоч і молоде, однак цілком сформоване й самобутнє. Причин тому чимало, та головна з них – непроста українська історія.
Народне лихо – родючий ґрунт для виникнення генерації талановитих людей і міцних, мов кремінь, переконань. Важко знайти у світі народ, який мав би таку нелегку та драматичну історію. Чимало на нашому історичному шляху траплялося складних і суперечливих подій, високих злетів та нищівних поразок. Історія України стала невичерпним джерелом для українських авторів, у чиїх творах відображаються всі події минувшини. Рівень розвитку історичної теми в сучасній українській літературі читач визначає за кращими її зразками, які стали досягненням літературного процесу останніх років. Саме в романах і повістях Павла Загребельного, Романа Іваничука, Валерія Шевчука, Ліни Костенко, Василя Шкляра, Юрія Мушкетика та інших виявилися ті риси, що дають підставу говорити про новий якісний рівень сучасної української історичної романістики. У творах сучасних авторів історія присутня в людині внутрішньо: у минулому живе сучасне, в сучасному відлунює минуле. Історизм – це передусім момент зв'язку епох, який проходить крізь серце, душу, помисли героїв.
Розробка нових жанрових різновидів у сучасній історичній прозі зумовлена потребами змісту: розширенням проблематики, збагаченням духовного світу персонажів. Це мимоволі кладе на палітру нові барви, нові відтінки. Кращі історичні твори набувають загальнолюдського звучання, яке протистоїть спрощеному розумінню історії. Це проблема добра і зла, слова і вчинку, правдивого і фальшивого свідчення про свій час, збереження історичної пам'яті як запоруки майбутнього нації, людства, спадкоємність прогресивних ідей, принципів народної моралі. В останні роки спостерігається послідовний вихід на літературну арену нового покоління українських письменників, чия творчість викликає все більший і більший інтерес.
Петро Лущик – письменник, учитель. Народився 12 липня 1963 року у Раві-Руській. Дитинство провів у селі Бишкові, де й закінчив школу. У 1980–1985 роках навчався на фізичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. З 1985 року працює вчителем фізики та інформатики в Сопошинській школі. Живе в селі Сопошині на Львівщині. Писати почав давно. Уперше відправив свою роботу на конкурс "Коронація слова" у 2003 році і став лауреатом. Роман "Полювання на дрохв" вийшов у ВА "Піраміда" невеликим накладом. Наступним успіхом став роман "Тамплієри короля Данила", який отримав спеціальну відзнаку міського голови Львова на "Коронації слова-2014". Твір побачив світ у видавництві "Фоліо" і, судячи з відгуків, має певний успіх у читачів.
Загалом Петро Лущик – автор 13 романів. У 2020 році у видавництві "Фоліо" вийшли друком дві перші нові книги восьмитомної саги про історію Галичини. Вона так і називається – "Галицька сага". Дія твору відбувається в період від 1914 до 1946 року, тобто в пору неймовірних важких, кривавих і водночас героїчних подій. У кожній наступній книжці йдеться про історичний відтинок часу, відмінний від того, що описаний у попередній частині. Перша частина – "Велика війна" – охоплює період 1914–1918 років, друга – "Тінь незалежності" – 1918–1922 роки, третя – "Примара миру" – 1923–1928 роки, четверта – "Майбутня сила" – 1929–1934 роки. П'ята книга "Галицької саги" охоплює події 1934–1939 років, шоста – період перших років Другої світової війни. "Час нескорених" – сьома книга "Галицької саги" – охоплює останні роки Другої світової війни і після неї. Роман "Серпень дев'яносто першого" завершує цикл "Галицької саги" Петра Лущика. Серія історичних романів "Галицька сага" бере свій початок у 1914 році на сторінках "Великої війни" – першої книжки саги.
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 1]. Велика війна / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 314, [2] с.
У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно і навіть нецікаво. Можливо, єдиний виняток посеред сірої буденщини – протистояння між прихильниками української "Просвіти" й москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший у Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися "принадами" російської окупації та свавіллям "своїх", австрійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 2]. Тінь незалежності / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 315, [1] c.
"Тінь незалежності" – друга книга "Галицької саги". Вона охоплює події, що відбувалися в 1918–1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: "Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв". Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів'яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, в далекому Парижі країни-переможниці "війни велетнів" вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружляв у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом із Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 3]. Примара миру / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2020. – 312, [2] с.
Третя книга "Галицької саги" охоплює події, що відбувалися в 1923–1928 роках. 15 березня 1923 року в Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Таке рішення припало до смаку не всім. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого "шкільного плебісциту" значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють із державної служби... Щоб протистояти цьому, об'єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном... Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 4]. Майбутня сила / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 314, [2] с.
"Майбутня сила" – четверта книга "Галицької саги" – охоплює події, що відбувалися в 1929–1934 роках. Після того як, удавшись до військового перевороту, в 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації – оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним із проявів цієї політики стала так звана "пацифікація" – умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це й жителів села Перетин та вихідців із нього. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші – голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера – тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалася, чим це все може закінчитись. Але вже з'явилася сила, здатна продовжувати боротьбу…
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 5]. AntE BelluM / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 314, [2] с.
П'ята книга "Галицької саги" охоплює події 1934–1939 років, тому так і називається "Ante bellum" ("Перед війною"). Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між "стариками" і молоддю. Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця… Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев'ятого року.
821(477)
Л 87
Лущик П. М. Галицька сага : роман. [Кн. 6]. Невиправдані надії / Петро Лущик. – Харків : Фоліо, 2021. – 348, [2] с.
"Невиправдані надії" – шоста книга "Галицької саги" – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців іще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після "визволення" дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться і без них. Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювалися єврейські гетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під проводом Андрія Мельника та "молоддю" Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подій і жителі галицького села Перетин та вихідці з нього...
Ці шість книг є в Чернігівській ОУНБ. Ви можете взяти їх почитати, завітавши у відділ абонемента.
Двох частин, які завершують серію, на жаль, іще нема в нашому фонді. Але щиро сподіваємося – будуть. А поки що коротко розповімо про них.
Книга 7. Галицька сага. "Час нескорених".
Сьома книга "Галицької саги" охоплює останні роки Другої світової війни і певний час після неї. Збагнувши, що сподіватися більше ні на кого, галичани самі вирішували свою долю, але шляхи для цього обирали різні. Хтось повірив німецькій пропаганді й записався до дивізії "Галичина", а дехто зрозумів, що єдино правильний шлях – це вступити до лав Української Повстанської Армії. Але перших чекав "бродівський котел", а другим довелося стати до бою з іншим ворогом. На Галичину повернулася радянська влада, яка виявилася не кращою за німецьку: в селах насильно створювали колгоспи, під дулами автоматів відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, на наспіх скликаному соборі ліквідували Українську греко-католицьку церкву. Але в численних криївках, схованих від ворожих очей, залишалися ті, хто не скорився долі. Усі ці події не оминули й жителів села Перетин…
Книга 8. Галицька сага. "Серпень дев'яносто першого".
Цей роман завершує цикл "Галицької саги" Петра Лущика. Ми попрощалися з жителями галицького села Перетин у важкий для них час: майже всі чоловіки знайшли свою смерть у лісі за селом, сам Перетин було спалено, а ті, хто вижив у цій м'ясорубці, опинилися в далекому Сибіру. Тим нечисленним перетинцям, які лишилися на рідних теренах, судилося пізнати всі "принади" колгоспного життя.
Усе змінилося влітку 1991 року, коли учні місцевої школи випадково натрапили на давно загублену могилу вояків УПА. На перепоховання героїв до відродженого Перетина збираються ті, хто покинув його ще в сорокові роки. Це збіглося з подіями, які не тільки назавжди змінили життя наших героїв, але й остаточно розвалили ще недавно могутній Радянський Союз та утвердили самостійну Україну. Те, про що у підземних вологих темних криївках мріяли десятки тисяч повстанців, нарешті сталося. І в цьому була їхня велика заслуга...
Нова серія книг Петра Лущика покликана за допомогою засобів легкого розповідного жанру ознайомити широке коло читачів з історією нашої країни й успішно виконує цю мету. Тому людям, які хочуть легко і швидко дізнатися про історичні події попереднього століття, рекомендуємо взятися за читання "Галицької саги".