"Я роджена на Буковині в малім містечку в Гура-Гуморі року 1863, 27 падолиста, в глибині гір карпатських, яко донька небагатих родичів", – писала Ольга Кобилянська в автобіографії 1903 року. Нині виповнюється 160 років від дня народження видатної української письменниці, яскравої представниці модернізму в літературі, авторки повістей та оповідань про проблеми українського жіноцтва й буковинського села на межі століть, послідовниці феміністичних ідей.
  Ольга-Марія Кобилянська була четвертою дитиною в сім'ї цісарсько-королівського повітового канцеляриста Юліана Кобилянського та Марії Вернер. Юліан Якович і Марія Йосипівна виховували п'ятьох синів та двох доньок. Батько письменниці належав до українського шляхетського роду, а мати, німкеня за національністю, з любові до чоловіка вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру і виховувала всіх дітей у повазі та любові до України. Оскільки в містечку не було школи, батько, бажаючи дати дітям гарну освіту, перевівся спочатку в Сучаву, а потім у Чернівці. Хоча дітям доводилося вчитися у німецькій школі, в сім'ї дбали, щоб вони приватно вивчали українську мову, а ще вдома постійно звучала польська мова.
  У писемному доробку Ольги Кобилянської 8 повістей та романів, 43 новели, оповідання, низка статей, доповідей. У 1896 році вийшла її перша повість "Царівна", завдяки якій з творчістю Ольги Кобилянської ознайомилася Леся Українка. Згодом творчі стосунки двох видатних письменниць переросли у дружбу. Упродовж наступних років Кобилянська видає ще 10 повістей, серед яких перлина української прози "Земля". Цим твором письменниця поклала початок символізму як течії модернізму в українській літературі. Михайло Коцюбинський так звертався до авторки: "Пишу до Вас під свіжим вражінням од Вашої повісті "Земля". Я звичайно багато читаю, але признаюся, що давно читав щось таке гарне, таке захоплююче, як "Земля". Я просто зачарований Вашою повістю – все: і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу".
  Літературознавці відзначають, що Ольга Кобилянська стала першою в українській літературі, хто показав українську жінку абсолютно по-новому: це була не забита, пригноблена селянка, а інтелігентка, жінка, яка прагне до знань, до освіти, виступає за рівноправність у суспільстві між жінками й чоловіками.
  Останні роки свого життя Ольга Кобилянська дуже хворіла і 21 березня 1942 року померла. Її поховали на Чернівецькому кладовищі.
  Пропонуємо до вашої уваги віртуальну книжкову виставку "Українська перлина світової літератури", підготовлену відділом абонемента Чернігівської обласної бібліотеки імені Софії та Олександра Русових.

---

  84(4УКР)
  Г 74
  Гоян Я. П. Гірська Орлиця: есе / Ярема Гоян. – Київ : Веселка, 2015. – 310 с.

  Автор глибоко досліджує життя Ольги Кобилянської та її творчість, яка припала на межу ХIХ і ХХ століть. Оповідання та повісті письменниці, такі як "Апостол черні", "Земля", "Людина", "В неділю рано зілля копала", "Ніоба", підносять її до вершин світового письменства. Її твори пронизані глибокою любов'ю до України. "Пишучи що-небудь, довше чи коротше, я лиш одно мала в душі: Україну. Ту велику, пишну, пригноблену, сковану Україну, її і нічо інше..." І це було найвизначальнішим та найважливішим у житті і творчості письменниці.

---

  84(4УКР)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Апостол черні / Ольга Кобилянська. – Львів : Каменяр, 1994. – 242 с.

  Повість розповідає про три покоління сім'ї Цезаревичів – українських інтелігентів з Буковини. Головний герой – Юліан – дуже здібний юнак, на якого батько покладає багато надій. Він намагається виховати сина як справжнього українця. Юліан і сам має чимало планів на майбутнє. Та знайомство з Евою багато в чому змінює його плани. Над цим твором авторка працювала починаючи з 1922 року. З 1926 до 1928 року повість виходила частинами, а повністю була опублікована у Львові в 1936 році. У радянські часи цей твір був оголошений націоналістичним і не видавався.

---

  821(477)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. В неділю рано зілля копала : повість / Ольга Кобилянська. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 182 с.

  Повість написана за мотивами народної пісні-балади "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яка всіх зробила нещасними, набуває у творі глибокого філософського звучання. У повісті яскраво змальовано природу Буковини, показано побут і звичаї гуцулів. Не менш правдиво зображено й життя циган, що кочують Верховиною. Драматизм сюжету, глибина і витонченість передачі внутрішніх переживань героїв роблять повість одним із видатних творів української літератури.

---

  84(4УКР)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Вибрані твори : повісті, оповідання / Ольга Кобилянська – Київ : ІНТЕЛЕКТ-АРТ, 2008. – 431 с.

  До книги увійшли твори письменниці, героїні яких обстоюють непорушні цінності й ідеали. Так, у новелі "Аристократка" авторка розповідає про останні дні життя жінки з високого стану, яка змушена доживати в убогому селі, тому що не могла покинути сина-п'яницю. А героїня новели "Некультурна" – гуцулка Параска – перш за все цінує свободу, її характер сформувало життя в горах. Гори – вони як живі істоти, і письменниця розкриває перед читачем уявну трагедію гір Рунга й Магури, які розділені між собою потоком і їм ніколи не зійтися.

---

  821(477)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Земля : повість / Ольга Кобилянська. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 295 с.

  Це один із найкращих творів про селянство не лише в українській, а й у світовій літературі. Поклавши в основу дійсні факти, авторка намагається показати біблійний мотив братовбивства в українських реаліях того часу. Основна думка твору полягає в тому, що людина має бути господарем землі. А насправді все навпаки. Чесна і працьовита людина без землі – ніщо, зате той, хто має землю – все. І тому найзаповітнішим бажанням, метою життя кожного селянина була земля, і задля неї людина могла піти на злочин.

---

  84(4УКР)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Людина ; Царівна / Ольга Кобилянська. – Київ : Котигорошко, 1994. – 358 с.

  Події повісті "Людина" відбуваються у родині цісарсько-королівського лісового радника. Його донька Олена, головна героїня твору, належить до того типу жінок, які намагаються довести, що жінка – це людина, цілісна особистість, яка має право на свободу і щастя. Але Олена змушена проживати у глухому провінційному містечку, і її мрії розбиваються об мур обивательських уявлень, коли вважається, що жінка може бути лише придатком та прикрасою чоловіка.

---

  821(477)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Ніоба / Ольга Кобилянська. – Харків : Фоліо, 2023. – 188 с.

  Трагічну долю героїні грецького міфу Ніоби та її дітей переспівували на власний лад багато митців іще від античних часів. Ольга Кобилянська пояснювала свою зацікавленість тим, що жінку зі схожою історією знала її мати особисто, а кількох дітей із цієї сім'ї письменниця знала сама. У повісті уособленням горя та страждань стала дружина священника Анна Яхнович. Роздумуючи про те, чому щастя обійшло її дванадцятьох дітей, жінка доходить висновку, що в усьому винна заздалегідь визначена неминучість. Але чи це так?

---

  84(4УКР)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Огрівай, сонце... : зб. малої прози / Ольга Кобилянська. – Чернівці : Букрек, 2011. – 398 с.

  До збірки увійшли як відомі твори письменниці – "Юда", "Лист засудженого жовніра до своєї жінки", так і малознані або зовсім невідомі сучасному читачеві зразки малої прози – "Лісова мати", "Щира любов", "Московський ґвер", а також автентична публіцистика міжвоєнного часу, мемуари, літературна критика. Ольга Кобилянська – майстер психологічної прози, і назву збірнику дало оповідання, де розповідається, як доведена до відчаю жінка убиває п'яницю-чоловіка, який доводив її і дітей до зубожіння. У книзі також уміщено твори письменниці німецькою мовою.

---

  821(477)
  К 55
  Кобилянська О. Ю. Царівна / Ольга Кобилянська. – Харків : Фоліо, 2021. – 345 с.

  Повість належить до ранніх творів письменниці. Її героїня Наталка – освічена, розумна, інтелігентна дівчина з високими духовними запитами і прогресивними поглядами, яка прагне вирватися з сірої буденщини. Відстоюючи свої переконання, вона знаходить у собі сили всупереч міщанській моралі самій заробляти на життя. Формою викладу подій, описаних у повісті, авторка вибрала щоденник. І через призму світобачення головної героїні читач має змогу спостерігати за життям різних прошарків тогочасної буковинської інтелігенції.

---

  821(477)
  С 16
  Саліпа О. І. Оля : роман / Ольга Саліпа. – Харків : Фоліо, 2020. – 216 с.

  Ольга Кобилянська. Про неї знають усі, але її не знає ніхто. Найбільша містифікація української літератури, створена нею самою. З дитинства Ольга розуміла що вона "не така", що її сила лякає і притягує, а почуття і пристрасть горять вогнем. І от він – розумний, інтелігентний Осип Маковей. Чи витримає він кохання сильної жінки? Адже власні "скелети у шафі" не дають про себе забути. Книга розповідає не про письменницю, а про жінку. Пристрасну, вперту, зі своїми комплексами та помилками... Справжню.