У 2025-му виповнюється 400 років з часу заснування Батурина. У 1625 році на рештках давньоруських укріплень було відбудовано Батуринську фортецю і засновано місто. Згодом Батурин став столицею Лівобережної України – свідком багатьох політичних інтриг, військових звитяг і трагедій. Ще в 1669 році гетьман Дем'ян Многогрішний вибрав Батурин за свою резиденцію, потім звідси правив Україною Іван Самойлович, з 1672 до 1708 року – Іван Мазепа, а з 1750 до 1764-го – останній гетьман України Кирило Розумовський. Ось тому і називають Батурин гетьманською столицею.
Кожен із чотирьох гетьманів чимало зробив для розбудови міста. Дем'ян Многогрішний за короткий термін побудував тут гетьманський палац, облаштував поштову станцію, укріпив фортецю, розпочав будівництво приміщення генерального суду. Іван Самойлович за 15 років свого володарювання Лівобережжям добудував у Батурині будинок генерального суду, розбудував Миколо-Крупицький монастир. За гетьманування Івана Мазепи місто розквітло: у Батурині з'явилося багато мурованих будівель з прекрасною європейською архітектурою (декілька церков та два монастирі).
На жаль, у 1708 році російське царське військо вщент зруйнувало гетьманську столицю й винищило тисячі її мирних мешканців. Після того Батурин занепадав. Тільки в 1750-х роках гетьман Кирило Розумовський знову переніс сюди столицю і почав упорядковувати місто. У 1799–1803 рр. на замовлення Кирила Розумовського за проєктом шотландського архітектора Чарльза Камерона на околиці Батурина було споруджено великий палацово-парковий комплекс.
До ювілейної дати з часу заснування Батурина працівницями відділу наукової інформації та бібліографії Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових створена віртуальна книжкова виставка "Батурин – гетьманська столиця". Вона буде корисна всім, хто цікавиться багатовіковою історією цього легендарного міста Чернігово-Сіверської землі.
Батурин: гетьманська столиця ранньомодерної доби : зб. док. і матеріалів / Нац. ун-т "Черніг. колегіум" ім. Т. Г. Шевченка [та ін.] ; [редкол.: О. Б. Коваленко (голова) та ін. ; упоряд.: О. Б. Коваленко та ін.]. – Чернігів : Scriptorium, 2020. – 270 с.
У збірнику оприлюднено документи і матеріали, які висвітлюють драматичну історію Батурина ранньомодерної доби, коли він відігравав важливу роль у державотворчому процесі як резиденція гетьманів Лівобережної України. Для істориків, краєзнавців, викладачів, учителів, студентів, усіх, хто цікавиться минувшиною України.
Батурин : путівник / [редкол.: Н. Б. Реброва та ін.]. – Київ : Богдана, 2014. – 95 с.
Цей путівник – туристичний провідник Батурином. У виданні подано історичні факти гетьманської столиці від появи перших людей на території міста до сьогодення, понад 100 фотографій та ілюстрацій. Книга також містить поради, які допоможуть зробити подорож легкою та комфортною.
Батурин: сторінки історії : зб. документів і матеріалів / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка [та ін.] ; [редкол.: О. Б. Коваленко та ін. ; упоряд.: О. Б. Коваленко та ін.]. – Чернігів : Лозовий В. М., 2012. – 881 с.
Збірник документів та матеріалів, в якому представлено багатовікову історію Батурина й повсякденне життя його мешканців. Опубліковано історичні джерела, які були виявлені в архівосховищах, музеях та бібліотеках Києва, Чернігова, Сум, Батурина, Бахмача, Москви й Санкт-Петербурга. Більшість із них вперше вводиться до наукового обігу.
Бондар О. М. Батурин: фортифікації та міська структура / Олександр Бондар. – Чернігів : [б. в.], 2019. – 84 с.
Книга присвячена історії формування Батурина як значного урбаністичного осередку на території Лівобережної України. Містобудівна особливість Батурина – те, що двічі за свою історію він виконував функції резиденції гетьманів Д. Ігнатовича, І. Самойловича, І. Мазепи та К. Розумовського, а також був тогочасною столицею Гетьманщини. У містобудівному контексті Батурин цікавий з точки зору фортифікації, планування, містобудівної культури, церковної топографії, оскільки сьогодні це одне з найбільш археологічно досліджених міст козацької доби на Лівобережжі України. Книга містить серію планів як самого Батурина, так і окремих його споруд та елементів, авторські реконструкції втрачених архітектурних, оборонних об'єктів і цілих комплексів. Книга має бути цікавою як для спеціалістів, так і для широкого кола читачів.
Вечерський В. Гетьманські столиці України / В. Вечерський. – Київ : Наш час, 2008. – 320 с.
Книжка присвячена малодослідженому феномену української історії та культури – тим містам, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату (так званої Гетьманщини) з 1654 до 1782 року. Це автономне державне утворення, що постало в горнилі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, відіграло провідну роль у формуванні української національної ідентичності. Адміністративними центрами гетьманської України в ті часи були послідовно міста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основними "віхами національної історії", в них створені національні історико-культурні заповідники. Розповідь про ці міста дозволить спростувати чимало задавнених стереотипів.
Когут З. Історико-археологічні досліди Батурина 2020–2021 років / Зенон Когут, Володимир Мезенцев, Юрій Ситий ; упоряд. і відп. ред. Володимир Мезенцев ; Канад. ін-т укр. студій Альберт. ун-ту [та ін.]. – Торонто : Гомін України, 2021. – 31 с.
Виповнилося двадцять років українсько-канадському проєктові 2001–2021 рр., який займався історико-археологічними дослідженнями гетьманських резиденцій Батурина. Цей буклет розгляне основні здобутки польових досліджень Батурина 2001–2021 рр. у доповненні нових студій його ранньомодерної історії та культури.
Лепкий Б. С. Мазепа : трилогія ; Не вбивай ; Батурин : іст. повісті / Богдан Лепкий ; [худож. Б. Р. Пікулицький]. – Львів : Каменяр : Манускрипт, 1991. – 487 с.
У книзі вміщено повісті "Не вбивай" і "Батурин" з історичної епопеї "Мазепа" класика української літератури Богдана Лепкого (1872–1941). У творах відбито складність, героїку і трагізм мазепинської доби напередодні фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм та нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство й людиноненависництво – все це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишить байдужим нашого сучасника, викличе асоціації з нинішнім буттям України та українців.
Нікітін В. Г. Лікарня гетьманської столиці: з історії зародження та розвитку лікарні, відкритої гетьманом К. Г. Розумовським у м. Батурин – столиці чотирьох гетьманів України : [монографія] / В. Г. Нікітін, М. І. Терех ; Нац. іст.-культур. заповідник "Гетьман. столиця". – Ніжин : Лисенко М. М., 2016. – 251 с.
Видання містить основні відомості з історії виникнення, становлення та розвитку Гетьманської лікарні, збудованої гетьманом України К. Г. Розумовським у Батурині на Чернігівщині.
Островський О. Твори: іст. повісті, оповідання, драми : у 3 кн. Кн. 2. Руйнування Батурина / Олелько Островський ; [авт. передм. В. Яременко]. – Київ : Персонал, 2009. – 262 с.
До другої книги історичної белетристики Олелька Островського (1880–1919) увійшли оповідання і повість про події 1708–1709 й 1775 років, пов'язані з намаганням гетьмана І. Мазепи звільнити Україну від московської кормиги.
Павленко С. О. Батуринська фортеця / Сергій Павленко. – Київ : Мистецтво, 2019. – 191 с.
У книзі відомого дослідника Гетьманщини Сергія Павленка вміщено нариси про виникнення та розбудову Батуринської фортеці, її захисників і про драматичні події 1632 та 1708 років. Видання ознайомлює з новими фактами, джерелами й версіями буття колишньої гетьманської столиці та її очільників. Особлива увага приділяється періоду, коли володарем булави був Іван Мазепа, який доклав чимало зусиль для зміцнення фортеці. Саме Батурин як символ суверенної влади був знищений ущент під час московської навали 1708 року.
Павленко С. О. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. / Сергій Павленко. – 2-ге вид. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2008. – 267 с.
Пропоноване видання – дослідження завершального періоду гетьманування Івана Мазепи. Автор звертає увагу читача на один із найцікавіших і водночас найтрагічніших моментів історії – загибель Батурина 2 листопада 1708 року. Дослідник розглядає цей період як реакцію російського самодержавства на спробу українців вибороти незалежність за складних умов російсько-шведської війни. У книзі мовою документів відтворено передумови, мотиви й наслідки повстання на чолі з Іваном Мазепою, проаналізовано організаційні прорахунки, ідеологічні, історичні та суспільно-політичні причини поразки. Дослідження містять також додатки, в яких подано біографічні відомості про гетьмана Івана Мазепу, наукову розвідку про походження герба й долю гетьманської столиці – Батурина – від часів Кирила Розумовського і до кінця століття.
Сушинський Б. І. Гетьман Мазепа: повернення до Батурина : роман-есе / Б. І. Сушинський. – Київ : Центр стратегічних досліджень розвитку козацтва, 2001. – 395 с.
У своєму романі-есе "Гетьман Мазепа: повернення до Батурина" письменник узагальнює все те, що відоме сьогодні про життя і боротьбу гетьмана, історію його смерті й поховання. Він також розповідає, як було здійснено важливу історико-меморіальну акцію – перенесення праху гетьмана Мазепи на рідну землю. У романі вперше публікуються документи, пов'язані з цією акцією, і матеріали, надані румунськими вченими. Ця книга з однаковим інтересом може бути сприйнята вченими, студентами та всіма, хто небайдужий до суворої минувшини України.
Підготувала Оксана Плаунова, головний бібліограф
відділу наукової інформації та бібліографії