Щороку 24 травня українці та інші слов'янські народи відзначають День слов'янської писемності і культури, згадуючи творців слов'янської абетки та перекладачів богослужбових книг – святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Їхня діяльність у ІХ столітті стала визначальною для розвитку писемності, культури, освіти й духовності слов'янських народів, допомогла у їх самовизначенні як окремих самобутніх етносів і сприяла державотворенню в цих країнах.
  Кирило (у мирському житті – Костянтин) та Мефодій (у миру – Михаїл) народилися в місті Солунь (нині Салоніки, Греція) в сім'ї візантійського воєначальника. Вони здобули ґрунтовну освіту та обрали шлях служіння Богові й народу, ставши слов'янськими просвітителями. Близько 862 року була створена перша слов'янська абетка – глаголиця, а згодом на її основі – кирилиця, названа так на честь Кирила. Вважається, що кирилицю створили учні Кирила вже після його смерті. Ця абетка стала використовуватися частіше, тому що букви у ній були простішими для написання. Це дозволило перекладати богослужбові тексти зрозумілою для слов'ян мовою, що сприяло поширенню християнства серед слов'ян, ввело їх у коло освічених народів, стало поштовхом для розвитку їхньої самосвідомості, формуванню власних літературних мов, національних літературних традицій, освіти, культури. Це стосується також і української писемності й культури, оскільки кирилиця вважається праматір'ю української абетки.
  Свою діяльність Кирило і Мефодій почали в Моравії (нині це Чехія), куди приїхали на запрошення князя Ростислава. Місія братів була успішною, хоча й нелегкою. Вони зіткнулися з несамовитим опором баварських священників, які не хотіли створення писемності для слов'ян, не могли припустити, щоб Мефодій "прославляв Бога слов'янською мовою". Вони наголошували, що є лише три мови, якими належить прославляти Бога у книгах: іврит, грецька і латина. Натомість Кирило вважав, що "просвіщати народ без письмен його мови – однаково, що намагатися писати на воді!".
  Сьогодні кирилицею користуються понад 250 мільйонів людей у світі, і вона є третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини та грецького письма. Це свідчить про значущість спадщини Кирила і Мефодія для сучасної європейської культури. У сучасних умовах, коли Україна відстоює свою незалежність та культурну самобутність, День слов'янської писемності і культури набуває особливого значення. Він нагадує нам про важливість збереження мови, традицій та духовних цінностей, які формують національну ідентичність. національну свідомість. Мова й культура – це те, що будує мости між людьми, націями та епохами. У День слов'янської писемності і культури ми згадуємо не лише про минуле – ми формуємо майбутнє, у якому українська мова звучить гідно, впевнено й натхненно.
  Пропонуємо ознайомитися з віртуальною виставкою "О слово рідне! Пращура молитва..." підготовленою працівницями відділу абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових з нагоди Дня слов'янської писемності і культури.

---

  81.41 / 4
  Б 87
  Брайчевський М. Ю. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. – Київ : КМ Академія, 2002. – 150 с.

  Проблема виникнення слов'янської і, зокрема, давньоруської писемності – один із найскладніших сюжетів вітчизняної історії. Те, що східні слов'яни (Русь) знали писемність задовго до Кирила та Мефодія, сумніву не підлягає. Михайло Брайчевський – людина енциклопедичних знань: історик і археолог поєднуються в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником. Тому історію виникнення та формування писемності автор розглядає в загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, в тому числі і України, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом.

---

  811.161.2
  Д 79
  Дубчак О. П. Чути українською: у світі звукі [ў] і букв / Ольга Дубчак. – Київ : Віхола, 2021. – 192 с.

  Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно у п'ять разів менше, ніж приголосних, і чи чули ви про нескладотворчі звуки? Про це й багато іншого, а також про те, за якими правилами та закономірностями працює звукова система, а ще – чому наша абетка майже досконала, розповідає книжка. Написана вона цікаво, пізнавально, дуже весело і по-справжньому науково. Це видання буде корисне й тим, хто лише почитає опановувати українську, і тим, хто знає її дуже добре.

---

  И(Болг.)
  К 21
  Караславов С. Х. Солунські брати / Слав Караславов. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 471 с.

  Книга відомого болгарського поета і прозаїка присвячена життю і діяльності великих просвітителів IХ століття, творців слов'янської азбуки Кирила і Мефодія. Це історичний роман, у якому розповідається про перші кроки слов'янської писемності, видатних діячів і найбільш видатні події у Європі того часу. Твір дуже сильний, глибокий, колоритний. Через багато випробувань пройшли брати – були зрада, підлість, загибель однодумців. Але завдяки азбуці, яку створили Кирило та Мефодій, їхній просвітницькій діяльності слов'яни зуміли зберегти свою спільну культуру й самобутність.

---

  81.41/4
  К 78
  Кралюк П. М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького / Петро Кралюк. – Київ : Український Центр духовної культури, 1997. – 191 с.

  Книга розповідає про відомого українського церковного й культурного діяча початку ХVII століття. Він був однією з найбільш яскравих і найбільш суперечливих постатей української, а також білоруської культури першої третини ХVII століття. Перу Мелетія Смотрицького належить "Грамматіки славенския правилное синтагма" – одна з перших фундаментальних граматик церковнослов'янської мови. Ця граматика започаткувала цілу епоху в українському (і не лише українському) мовознавстві. Вона неодноразово перевидавалася, слугуючи своєрідним підручником у тих землях, де церковнослов'янська мова була мовою богослужіння.

---

  766
  М 67
  Мітченко В. С. Каліграфія. Взаємовпливи шрифтів: теорія і практика, кирилиця і латиниця, історія і сучасність / Віталій Мітченко. – Київ : LAURUS, 2018. – 286 с.

  Автор книги – заслужений діяч мистецтв України, автор низки статей з історії та теорії історичних українських почерків – досліджує історичний шлях рукописної кирилиці в Україні від появи добуквених знакових систем на її теренах до сьогодення. Уперше аналіз української кирилиці проведено на тлі зміни мистецьких стилів у Європі. Для порівняльного аналізу історичного шляху кирилиці та латиниці стисло викладено історію латинських рукописних і складальних шрифтів.

---

  76.11 / 002
  О-36
  Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Іван Огієнко (митрополит Іларіон). – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 534 с.

  Уперше книга була видана у Львові в 1925 році. У ній автор переконливо й аргументовано простежує не лише розвиток друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а і долю самої української культури, непросту, почасти трагічну історію українського друкованого слова. У книзі оприлюднено гласні й негласні документи минулої епохи: укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису.

---

  81.411.1 / 4У
  П 27
  Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. фонд. – Київ, 2001. – 699 с.

  Пересопницьке Євангеліє – це визначна пам'ятка староукраїнської мови та книжкового мистецтва загальнослов'янського значення й перший відомий переклад канонічного євангельського тексту так званою простою мовою, досить близькою до народної. 2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. Видання супроводжується науковими дослідженнями про рукопис і повним словопокажчиком з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацією в тексті.

---

  81.411.1 / 4У
  Р 88
  Русанівський В. М. Історія української літературної мови / Віталій Русанівський. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Київ : АртЕк, 2002. – 423 с.

  Літературна мова у житті кожного народу – це надійна опора в його духовному і матеріальному розвитку. Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова, звідки вона прийшла, які в ній були стилі й відмінність між ними – про все це розповідається у книжці. А ще читачі дізнаються, як старослов'янська мова, що нею починалась українсько-руська писемність, поступово перетворювалась на староукраїнську і чому вона занепала. Висвітлюються також початки зародження нової української літературної мови, її стан на зламі віків, якою вона була у часи української державності й бездержав'я, боротьба за її поширення у ХХ столітті.

---

  81.411.1 / 4У
  Т 48
  Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу / Орест Ткаченко – Київ : Спалах, 2004. – 271 с.

  Розповідаючи про розвиток і сучасний стан української мови, автор усебічно висвітлює такі важливі питання як історія України та української мови, соціолінгвістична класифікація мов і місце нашої мови в ній, мова й культура, перспектива мовного розвитку людства і майбутнє української мови, а також мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу, бо на шляху до свого національного самоствердження кожен народ ішов і своїм особливим шляхом мовного самоствердження.

---

  002(477)
  Ф 89
  Фрис В. Я. Історія кириличної рукописної книги в Україні X–XVIII ст. / Віра Фрис ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Наук. б-ка. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 187 с.

  У монографії вперше комплексно викладена історія розвитку кириличної рукописної книги з часу її появи на українських землях до ХVIII ст. Основну увагу зосереджено на питаннях, пов'язаних з книжковим репертуаром, осередками й регіонами книгописання, особливостями письма та оформлення книг. Авторка пропонує нову версію періодизації історії книги в Україні, розповідає про особливості появи письмен на наших теренах, а також характеризує типи письма та стилі оформлення рукописної книги, розповідає про знаряддя письма, матеріали (чорнило, фарби, пергамент, папір), формати книг, оправи, окуття.

---

  
  94(477.51)
  Ч-83
  Чугаєва І. К. Чернігівське літописання XI–XIII ст.: історіографічний міф чи історичне джерело? : [монографія] / Ірина Чугаєва. – Чернігів : Десна, 2018. – 335 с.

  Літописання як історико-культурний феномен учені почали досліджувати відтоді, як історія стала окремою науковою дисципліною. У монографії на основі аналізу наукової літератури та залучення широкого кола різноманітних писемних джерел здійснено комплексний аналіз чернігівських літописних фрагментів ХI – середини ХIII ст., а також виділено фрагменти чернігівського походження та змісту з літописних зводів інших регіонів, які висвітлюють процес становлення та укріплення Чернігівського князівства.

---

  811.161.2
  Ю 99
  Ющук І. П. Мова – найбільший скарб : статті / Іван Ющук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2020. – 358 с.

  Людина створила мову, а мова зробила її людиною. Мова об'єднувала, допомагала виживати у складних природних умовах, забезпечувала і вдосконалювала мислення людини. Будь-який прогрес пов'язаний з мовою, і вона, мова, зробила світ людей таким, яким він є. У статтях, які входять до збірника, йдеться про походження та історичний розвиток української мови, висвітлюються питання про її структуру, логіку й закономірності побудови, про зв'язок мови і мислення, про роль письменників у її збагаченні й утвердженні.