"Там, де живе душа" (до 75-річчя з дня народження Василя Шкляра)
04.06.2026
34
Сьогодні пропонуємо вам знайомство з письменником Василем Шкляром та його творчістю. Цього автора вже давно й заслужено визнано блискучим майстром, який глибоко занурюється в надважливі національні та загальнолюдські проблеми, створюючи напружені, подекуди карколомні сюжети, де є місце і містиці, і гумору, і правдивим історичним фактам. Кожен його роман стає справжнім явищем, викликає резонанс у суспільстві та захоплює читачів. Більше того, твори Василя Шкляра мають безперечний вплив і на сучасну політику, оскільки через віхи минулого показують шляхи боротьби за сучасне та майбутнє України. Хоча за зізнанням самого письменника і громадського діяча, різні політичні проєкти, з якими наразі до нього звертаються, викликають у нього тільки нудьгу і він особисто не збирається в політику.
Василь Шкляр − один із найвідоміших, найбільш читаних та "містичних" сучасних українських письменників. Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…
Василь Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до Звенигородки, де Василь закінчив десятирічну школу зі срібною медаллю. Потім вступив на філологічний факультет Київського університету. Водночас навчався (за обміном студентів) на філологічному факультеті Єреванського державного університету – студіював вірменську мову й літературу. Працював у пресі. 1986 року перейшов на творчу роботу. Член Спілки письменників України з 1978 року, Асоціації українських письменників – з 1999-го. Друкувати свої твори почав іще школярем, з 1967 року. У 1988–1998 роках займався політичною журналістикою, бував у "гарячих точках". У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку "Національний фронт". Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької.
Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Це, зокрема, "Золоте перо", "Золотий Бабай" (за найкращий гостросюжетний роман), "Коронація слова" (перша премія в номінації "Роман"), "Спіраль століть", міжнародна премія в жанрі фантастики в номінації "За найкращу україномовну фантастику".
Після виходу перших романів Василь Шкляр зробив тривалу перерву в літературній діяльності. Повернутися до написання книг його спонукала хвороба, під час якої автор почав працювати над романом "Ключ". Цей твір згодом приніс йому справжній успіх. Роман відзначений кількома українськими преміями, неодноразово перевидавався, перекладений шведською та вірменською мовами. "Ключ" став першим романом автора після багаторічного мовчання.
Займаючись журналістикою, Шкляр часто бував у "гарячих точках", зокрема подробиці операції з порятунку дружини Дудаєва письменник відтворив у гучному романі "Елементал", за що отримав гран-прі конкурсу "Коронація слова". Особливий резонанс викликав роман Василя Шкляра "Чорний ворон", що побачив світ у 2009 році в київському видавництві "Ярославів Вал" і одночасно, зі зміненою назвою "Залишенець", – у "Клубі сімейного дозвілля". В основу сюжету покладено історичні документи, зокрема з розсекречених архівів КДБ. Автор працював над романом 13 років. У 2011-му "Наш Формат" випустив аудіоверсію роману. Його озвучив заслужений артист України Петро Бойко.
Василь Шкляр також автор творів "Перший сніг", "Живиця", "Праліс", "Ностальгія", "Тінь сови", "Кров кажана", "Репетиція сатани", "Черешні в житі" та інших. Саме життя письменника теж могло би стати сюжетом книги. Чого тільки варта історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу "Чорний ворон"! Василь Миколайович відмовився отримувати премію доти, доки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Василь Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані по всій Україні патріотами, були фактично рівними тим, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною "народною" Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили в Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча в колекції відзнак письменника. За словами Василя Миколайовича, найкраща для нього премія – "це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене – найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим самим".
У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди. Кожен його роман викликає неабиякий резонанс у суспільстві. Василь Шкляр не боїться показати зло, бо вірить, що тільки той, хто подивився в очі темряві, має право говорити про світло. Він не боїться сказати правду, не підлаштовується під кон'юнктуру, не шукає оплесків – і саме тому має їх тисячі.
Нехай же слово Василя Шкляра і далі пульсує в наших серцях, а кожна нова книга відкриває нові глибини українського духу! Бо пан Василь – не просто письменник. Він – хронікер незламності, архітектор нашої історичної пам'яті, воїн літературного фронту.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Заячий костел : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2025. – 491, [2] с.
"Заячий костел" Василя Шкляра – це глибокий роман, який розповідає про незламний дух і боротьбу за свободу, де переплітаються події минулого й сучасності. Головна ідея книги полягає в тому, що навіть у найтемніші часи надія та відданість рідній землі можуть зберегти силу духу. На віддаленому хуторі серед лісів живе старий Йонас, який веде усамітнене життя. Лише під час нечастих зустрічей з другом спливають спогади про буремні часи, коли Йонас, як багато литовців, сподівався на відновлення незалежної Литви під час нацистської окупації. Після боротьби проти радянського режиму його шлях веде до радянських таборів і заслання на Донбас. Втеча з табору приводить Йонаса до українських повстанців із ОУН-УПА, з якими він вирушає у нову боротьбу. Разом із волинськими партизанами Йонас намагається повернутися до Литви, проте стає єдиним, хто виживає після жахливих подій. Його подорож сповнена небезпек та випробувань, але Йонас не втрачає віри і продовжує йти вперед, керуючись любов'ю до рідної землі та вірою в своїх предків. "Заячий костел" – не лише історія одного чоловіка, але й символ незламності народу, його прагнення до свободи і віри у краще майбутнє. Цей роман – про героїзм та відданість, які здатні витримати випробування часом і обставинами.
.jpg/2(8)__173x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Ключ : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 253, [1] с.
Фрагменти роману було вперше надруковано в 1999 році в літературному журналі "Сучасність" і газетах "Літературна Україна" та "Киевские ведомости". Це перший твір автора після тривалої паузи з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу словами: "далася взнаки різка зміна епох". Роман писався в 1998 році, після того як автор потрапив у реанімацію зі смертельним діагнозом, проте вижив і після місяця перебування в реанімації ще там почав писати "Ключ", який одразу ж здобув популярність в українського читача. Сам задум автор виношував дванадцять років. В основу лягла почута ним історія про те, як один хлопець винайняв житло в Києві, а після того до нього так і не з'явився господар по плату. Зі слів автора, "Мені вона видалася привабливою: сам факт давав дуже великий простір для фантазії. Адже нормальна людина мусить замислитися, куди поділася інша людина! І починаються пошуки… Я довго носився з цим задумом, а потім сів і написав роман за тридцять днів". Роман "Ключ" – це історія про Андрія Крайнього, високоосвіченого, розумного та інтелігентного журналіста, який, утративши дах над головою, отримує у подарунок ключ від квартири, власник якої незабаром зникає. Андрій розпочинає пошуки власника, які заводять його в готель "Млин", де Андрій розкриває цілу кримінальну історію разом зі своєю коханою Оксаною. Оксану вбивають, Андрій потрапляє на лаву підсудних. Роман закінчується виправданням Андрія, який віддає ключ від загадкової квартири іншій людині, яка наразі перебуває в безнадії, а сам зникає.
.jpg/3(8)__168x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Нікуб (Кров кажана) : роман / Василь Шкляр. – Київ : Ярославів Вал, 2010. – 253 с.
"Кров кажана" – це твір, який захоплює з перших сторінок, адже на обкладинці зазначено: "роман про народження демона". Одразу стає цікаво хто ж має народитися, що цей персонаж собою символізує? Таємнича містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія... Анастасія ніколи не була вірна своєму чоловікові, а невдовзі після його загадкової смерті отримала приголомшливу звістку: її призначення – народити для світу диявола. Жінка мало не збожеволіла, та її коханець, отець Серафим, обіцяє не допустити до гріха. Але здається, ніби він у змові з нечистою силою... У читача відбувається дисонанс думок, оскільки настоятель храму отець Серафим поводить себе дуже дивно. Колоритним персонажем є карлик Іванько, який всіма силами намагається захистити головну героїню від різних негараздів та марень. Те, що описано у книзі, – просто якийсь божевільний політ фантазії. Навіть важко уявити як такі картини спадали на думку Василеві Шкляру: ритуальний трунок, намагання приховати смерть одного з героїв, відьомський шабаш, чорти, упирі, ритуали і сни. "Якщо вдасться народити, то назвеш його Нікубом"… Ці слова не виходили з голови у головної героїні. Про життя в постійному стресі, почуття любові й ненависті водночас, таємничі зникнення та видіння неможливо читати без захоплення. Твір тримає в напрузі до самого кінця.
.jpg/4(8)__165x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Маруся : роман / Василь Шкляр. – 2-ге вид. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 313, [2] c. – (Національний бестселер).
Автор писав цей твір протягом п'яти років – з 2009 до 2014-го. При зборі джерел для майбутнього роману Василь Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, оскільки Марусю багато людей знало і її історію переповідали з вуст в уста як легенду. Окрім свідчень людей письменник також працював з даними про Соколовську, наявними в українських архівах. Загалом, Василь Шкляр у своїх інтерв'ю звертав увагу на те, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців, і підкреслював, що "за кожною подією в книзі стоїть історичний факт". Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя, але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис "Смерть ворогам України!" Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує дівчині щире кохання й шанс зберегти життя… Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон урятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть? Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від більшовиків, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.
.jpg/5(8)__175x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Самотній вовк (Елементал) : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 220, [1] с.
"Самотній вовк" (до 2018-го друкувався під назвою "Елементал") – найдинамічніший роман українського письменника Василя Шкляра, вперше виданий окремою книгою у 2001 році у видавництві "Кальварія". Цей твір – одна з найпопулярніших книг автора, яка з часу першого друку витримала низку перевидань у різних українських видавництвах. В основу сюжету лягли реальні події порятунку Алли Дудаєвої (дружини першого президента Чечні), з якою Василь Шкляр знайомий особисто, правдива історія її викрадення із застінків російських спецслужб українцями. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання – вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в "гарячу точку" не лише завдяки фантастичній винагороді – до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами… Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить читача.
.jpg/6(8)__172x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Спів Божої пташки (ностальгія) : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 285, [1] c.
Ця книга – прониклива розповідь про життя людини, змушеної шукати себе в умовах, які здаються непідвладними зміні. Автор, справжній майстер живого слова, створив атмосферний твір, де кожна деталь – від напруги між персонажами до описів природи – глибоко відлунює в душі читача. У центрі оповіді – доля чоловіка, що після Чорнобильської катастрофи бореться з внутрішніми й зовнішніми викликами. Чим стає життя після втрати стабільності? Що залишиться, якщо відібрати звичне? За день до Чорнобильської катастрофи він звільнився з роботи і став непідлеглим митцем. Та чи можна звільнитися від свого минулого? Втекти від втраченого кохання, самотності й фатальних життєвих обставин? На цьому шляху головний герой роману зустрічає незвичайну жінку, здатну зцілити душу й повернути жагу до життя. Але жереб знову кидає той-таки фатум. Василь Шкляр майстерно розкриває глибини людської душі, пропонуючи більше запитань, ніж відповідей. Зворушлива, але стримана емоційність тексту відкриває перед читачем складні, але важливі істини. У годину зневіри і краху надій мусиш зупинитися в пошуках точки опертя. Книга пронизана тихим сумом та непохитним прагненням героїв знайти своє місце в хаотичному світі. Вона торкається тем, які залишаються актуальними в будь-який час: родина, кохання, втрата і пошук себе.
.jpg/7(7)__160x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Тінь сови : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 300, [1] с. : портр. – (Український бестселер).
Цей роман – найгуманніший із усіх написаних Василем Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч... Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда – як тінь сови, що її вони побачили перед весіллям, – заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки... Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду. . Роман читається як класика і легко роздає "мудрі цитати" десятками речень. Він і навчає, і підказує, і втішає. Адже там, де є кохання і де є смерть, завжди з'являється Втішання. Втішання – це вияв мудрості. Справжнє кохання – це завжди трішки казка! Тут казка присутня поруч із двома історіями кохання і дружби, а ім'я цій казці – Щедрик. Цей маленький гномик, містичний мешканець пралісу, вигаданий Степаном іще в дитинстві, стежить за тим, щоб зло було покаране, а доброта і душевна щедрість дістали винагороду. Щедрик – Степанове друге "я". Читаючи цей роман, віриш, що добро завжди перемагає. Це – книга-порада, путівник для молодих людей, які починають будувати свою сім'ю.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Троща : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 412, [1] c.
Роман "Троща" написаний на документальній основі. Василь Шкляр довго шукав ідеальну історію про ті часи і знайшов її на Тернопільщині, на березі річки Стрипа. Саме тут у плавнях, очеретах, які називали трощею, у трикутнику між селами Купчинці, Ішків і Багатківці переховувалися вояки бандерівського підпілля. Це було ідеальне місце не тільки для захисту. Ще тут можна було добре викупатися й погрітися на сонці. Драма, яка сталася з підпільниками в 1947 році, описана в романі Василя Шкляра. Письменник на презентації роману зазначив: "Коли я зайшов у Багатківці, мені показали велику хату священника, у якій Горліс-Горський писав другу частину своєї безсмертної книжки "Холодний Яр". Це для мене було великою несподіванкою. Я тоді зрозумів, що Холодний Яр не відпускає мене. Він, як наш Тарас, – скрізь. Саме головний герой мого роману воював у сотні української повстанської армії "Холодноярці". За кільканадцять кілометрів від цього місця лежить село Ладичин, звідки родом один із головних героїв іншого мого роману "Маруся" – сотник Станімір. І я побачив, що коло замкнулося: мій край, мій матеріал, моя тема. Тоді я і розпочав працю над цим романом". "Троща" – роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою". Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом та продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають з новою силою. "Свої" і "чужі", дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода і неволя... Перед очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, але ніяк не з'являється личина зрадника...
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Характерник : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 300 с.
На презентації роману "Характерник" 16 жовтня 2019 року Василь Шкляр так описує передумови написання: "Після тих драматичних історій, які мені довелось висвітлювати в романах "Троща", "Маруся", "Чорний ворон"…, я вирішив написати веселу історію, аби ви читали її з усмішкою. Я вирішив заглибитися в козацькі часи. Мені не цікаво було писати про козаків якесь фентезі, таку чисто пригодницьку книжку, я знову-таки довго шукав правдиву документальну історію, яку я б інтерпретував художнім словом. Я знайшов її і просто здригнувся, здивувався, що вона досі не висвітлена в художній літературі, коли це такий благодатний матеріал…". У другій половині XVII століття сталася подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії. На Січ разом з козаками (на чолі з Іваном Міюським) прибуває юнак, який називається царевичем Симеоном Олексійовичем, сином тодішнього царя Олексія. У той час Запорізька Січ на чолі з Іваном Сірком переживала не найкращі часи. Змушений залежати від московської влади та визнавати гетьманом ставленика Москви Івана Самойловича, Іван Сірко все ж хоче відстоювати незалежність Січі, що приводить його до підтримки Дорошенка та подеколи навіть встановлення ситуативних зв'язків з Річчю Посполитою. Тому прихід на Січ Симеона Олексійовича відкриває перед Сірком перспективи зміни відносин з Московією, відкритим залишається тільки питання, чи справді на Січ прийшов справжній царевич? Паралельно до опису подій на Січі подається історія Кирика – хлопця, чий батько Кирило Лупиніс був козаком і загинув. Іван Богун забирає хлопця до Кміти, старого козака-характерника, для навчання "характерництва". Після закінчення науки Кирик стає одним із найближчих до Сірка козаків та розпочинає свій шлях козака-характерника. Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Московією. І треба зробити неможливе, щоб у цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері-Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?
.jpg/10(6)__171x263.jpg)
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Чорне сонце : збірка / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 297, [4] с. : іл.
Задум роману спав на думку авторові після знайомства з військовим "Азову" Олександром з позивним "Художник". З Олександром Василь Шкляр познайомився ще у 2009 році за часів Януковича, коли презентував "Чорного ворона" у Кривому Розі; саме Олександр допоміг тоді письменникові організувати презентацію в місцевому театрі. Згодом Василь Миколайович знову зустрів Сашка на Майдані, а після початку російсько-української війни (2014) – і на фронті, як військового полку "Азов". Одного разу Сашко зателефонував до Шкляра і сказав, що потребує поради як урятувати стародавню скульптуру "скіфської баби". На що Василь Миколайович відповів: "Сашко, дитино. Ти себе рятуй. Скіфська баба простояла тисячоліття. Вона бачила всі війни. Ніякий дідько її не вхопив". Цей випадок і став поштовхом до написання повісті-притчі про бійців "Азову". У творі головний герой був написаний Шкляром саме з "Художника", й автор лише трохи українізував його позивний, змінивши на "Маляра", а решта прізвиськ та імен лишилася незмінними. Російсько-українська війна – очима бійця полку "Азов"! Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю. Твір присвячено бійцям полку "Азов", які хоробро боронять Україну в російсько-українській війні. Головний герой – двадцятивосьмирічний чоловік, який любить свою країну, прагне нової долі для неї і намагається робити все для цього, навіть ризикуючи власним життям.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Чорний ворон. Залишенець / Василь Шкляр. – Харків : КСД, 2022. – 425, [10] с.
"Чорний ворон. Залишенець" (до 2019 року друкувався під назвами "Залишенець", "Чорний ворон", та "Чорний ворон. Залишенець") – історичний роман, уперше виданий у 2009 році. Він відтворює одну із сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти радянської окупації наприкінці радянсько-української війни 1917–1922 рр. У той самий час, коли радянська влада проводила на території України перший Голодомор. В основі сюжету роману війна Холодноярської республіки – чотирирічного державного утворення, що стало осередком спротиву радянській владі на Правобережній Україні. Під проводом різних отаманів холодноярські повстанці борються з більшовицькою армією. Головний герой роману, один із останніх отаманів Холодного Яру, "залишенець" Чорний Ворон – обдарований військовий керівник, боєць, месник, закоханий у таємничу жінку на ім'я Тіна. Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена, щоб убити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували своїми молодими життям. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили – але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: "Воля України або смерть". Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони – залишенці – обрали собі смерть.
.jpg/12(3)__600x277.jpg)
Василя Шкляра називають "містиком", "літературним велетнем" та "батьком українського бестселера". Його творчість – це поєднання глибокого знання історії, майстерного володіння словом і неабиякого таланту оповідача. Автор не просто пише романи, а відтворює атмосферу минулого, оживляючи забуті історії та постаті. Його твори – це не лише розвага, а й потужний інструмент для виховання національної свідомості. Шкляр продовжує писати та діяти в українському культурному просторі, надихаючи своїм талантом і принциповістю нове покоління літераторів та громадських діячів. Його внесок у розвиток української літератури й культури загалом надзвичайно важливий та цінний. Якщо ви хочете зануритися в захопливий світ містичних, історичних романів, то книги Василя Шкляра – це саме те, що вам потрібно.
Василь Шкляр − один із найвідоміших, найбільш читаних та "містичних" сучасних українських письменників. Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…
Василь Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до Звенигородки, де Василь закінчив десятирічну школу зі срібною медаллю. Потім вступив на філологічний факультет Київського університету. Водночас навчався (за обміном студентів) на філологічному факультеті Єреванського державного університету – студіював вірменську мову й літературу. Працював у пресі. 1986 року перейшов на творчу роботу. Член Спілки письменників України з 1978 року, Асоціації українських письменників – з 1999-го. Друкувати свої твори почав іще школярем, з 1967 року. У 1988–1998 роках займався політичною журналістикою, бував у "гарячих точках". У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку "Національний фронт". Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької.
Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Це, зокрема, "Золоте перо", "Золотий Бабай" (за найкращий гостросюжетний роман), "Коронація слова" (перша премія в номінації "Роман"), "Спіраль століть", міжнародна премія в жанрі фантастики в номінації "За найкращу україномовну фантастику".
Після виходу перших романів Василь Шкляр зробив тривалу перерву в літературній діяльності. Повернутися до написання книг його спонукала хвороба, під час якої автор почав працювати над романом "Ключ". Цей твір згодом приніс йому справжній успіх. Роман відзначений кількома українськими преміями, неодноразово перевидавався, перекладений шведською та вірменською мовами. "Ключ" став першим романом автора після багаторічного мовчання.
Займаючись журналістикою, Шкляр часто бував у "гарячих точках", зокрема подробиці операції з порятунку дружини Дудаєва письменник відтворив у гучному романі "Елементал", за що отримав гран-прі конкурсу "Коронація слова". Особливий резонанс викликав роман Василя Шкляра "Чорний ворон", що побачив світ у 2009 році в київському видавництві "Ярославів Вал" і одночасно, зі зміненою назвою "Залишенець", – у "Клубі сімейного дозвілля". В основу сюжету покладено історичні документи, зокрема з розсекречених архівів КДБ. Автор працював над романом 13 років. У 2011-му "Наш Формат" випустив аудіоверсію роману. Його озвучив заслужений артист України Петро Бойко.
Василь Шкляр також автор творів "Перший сніг", "Живиця", "Праліс", "Ностальгія", "Тінь сови", "Кров кажана", "Репетиція сатани", "Черешні в житі" та інших. Саме життя письменника теж могло би стати сюжетом книги. Чого тільки варта історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу "Чорний ворон"! Василь Миколайович відмовився отримувати премію доти, доки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Василь Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані по всій Україні патріотами, були фактично рівними тим, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною "народною" Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили в Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча в колекції відзнак письменника. За словами Василя Миколайовича, найкраща для нього премія – "це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене – найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим самим".
У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди. Кожен його роман викликає неабиякий резонанс у суспільстві. Василь Шкляр не боїться показати зло, бо вірить, що тільки той, хто подивився в очі темряві, має право говорити про світло. Він не боїться сказати правду, не підлаштовується під кон'юнктуру, не шукає оплесків – і саме тому має їх тисячі.
Нехай же слово Василя Шкляра і далі пульсує в наших серцях, а кожна нова книга відкриває нові глибини українського духу! Бо пан Василь – не просто письменник. Він – хронікер незламності, архітектор нашої історичної пам'яті, воїн літературного фронту.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Заячий костел : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2025. – 491, [2] с.
"Заячий костел" Василя Шкляра – це глибокий роман, який розповідає про незламний дух і боротьбу за свободу, де переплітаються події минулого й сучасності. Головна ідея книги полягає в тому, що навіть у найтемніші часи надія та відданість рідній землі можуть зберегти силу духу. На віддаленому хуторі серед лісів живе старий Йонас, який веде усамітнене життя. Лише під час нечастих зустрічей з другом спливають спогади про буремні часи, коли Йонас, як багато литовців, сподівався на відновлення незалежної Литви під час нацистської окупації. Після боротьби проти радянського режиму його шлях веде до радянських таборів і заслання на Донбас. Втеча з табору приводить Йонаса до українських повстанців із ОУН-УПА, з якими він вирушає у нову боротьбу. Разом із волинськими партизанами Йонас намагається повернутися до Литви, проте стає єдиним, хто виживає після жахливих подій. Його подорож сповнена небезпек та випробувань, але Йонас не втрачає віри і продовжує йти вперед, керуючись любов'ю до рідної землі та вірою в своїх предків. "Заячий костел" – не лише історія одного чоловіка, але й символ незламності народу, його прагнення до свободи і віри у краще майбутнє. Цей роман – про героїзм та відданість, які здатні витримати випробування часом і обставинами.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Ключ : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 253, [1] с.
Фрагменти роману було вперше надруковано в 1999 році в літературному журналі "Сучасність" і газетах "Літературна Україна" та "Киевские ведомости". Це перший твір автора після тривалої паузи з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу словами: "далася взнаки різка зміна епох". Роман писався в 1998 році, після того як автор потрапив у реанімацію зі смертельним діагнозом, проте вижив і після місяця перебування в реанімації ще там почав писати "Ключ", який одразу ж здобув популярність в українського читача. Сам задум автор виношував дванадцять років. В основу лягла почута ним історія про те, як один хлопець винайняв житло в Києві, а після того до нього так і не з'явився господар по плату. Зі слів автора, "Мені вона видалася привабливою: сам факт давав дуже великий простір для фантазії. Адже нормальна людина мусить замислитися, куди поділася інша людина! І починаються пошуки… Я довго носився з цим задумом, а потім сів і написав роман за тридцять днів". Роман "Ключ" – це історія про Андрія Крайнього, високоосвіченого, розумного та інтелігентного журналіста, який, утративши дах над головою, отримує у подарунок ключ від квартири, власник якої незабаром зникає. Андрій розпочинає пошуки власника, які заводять його в готель "Млин", де Андрій розкриває цілу кримінальну історію разом зі своєю коханою Оксаною. Оксану вбивають, Андрій потрапляє на лаву підсудних. Роман закінчується виправданням Андрія, який віддає ключ від загадкової квартири іншій людині, яка наразі перебуває в безнадії, а сам зникає.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Нікуб (Кров кажана) : роман / Василь Шкляр. – Київ : Ярославів Вал, 2010. – 253 с.
"Кров кажана" – це твір, який захоплює з перших сторінок, адже на обкладинці зазначено: "роман про народження демона". Одразу стає цікаво хто ж має народитися, що цей персонаж собою символізує? Таємнича містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія... Анастасія ніколи не була вірна своєму чоловікові, а невдовзі після його загадкової смерті отримала приголомшливу звістку: її призначення – народити для світу диявола. Жінка мало не збожеволіла, та її коханець, отець Серафим, обіцяє не допустити до гріха. Але здається, ніби він у змові з нечистою силою... У читача відбувається дисонанс думок, оскільки настоятель храму отець Серафим поводить себе дуже дивно. Колоритним персонажем є карлик Іванько, який всіма силами намагається захистити головну героїню від різних негараздів та марень. Те, що описано у книзі, – просто якийсь божевільний політ фантазії. Навіть важко уявити як такі картини спадали на думку Василеві Шкляру: ритуальний трунок, намагання приховати смерть одного з героїв, відьомський шабаш, чорти, упирі, ритуали і сни. "Якщо вдасться народити, то назвеш його Нікубом"… Ці слова не виходили з голови у головної героїні. Про життя в постійному стресі, почуття любові й ненависті водночас, таємничі зникнення та видіння неможливо читати без захоплення. Твір тримає в напрузі до самого кінця.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Маруся : роман / Василь Шкляр. – 2-ге вид. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 313, [2] c. – (Національний бестселер).
Автор писав цей твір протягом п'яти років – з 2009 до 2014-го. При зборі джерел для майбутнього роману Василь Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, оскільки Марусю багато людей знало і її історію переповідали з вуст в уста як легенду. Окрім свідчень людей письменник також працював з даними про Соколовську, наявними в українських архівах. Загалом, Василь Шкляр у своїх інтерв'ю звертав увагу на те, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців, і підкреслював, що "за кожною подією в книзі стоїть історичний факт". Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя, але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис "Смерть ворогам України!" Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує дівчині щире кохання й шанс зберегти життя… Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон урятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть? Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від більшовиків, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Самотній вовк (Елементал) : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 220, [1] с.
"Самотній вовк" (до 2018-го друкувався під назвою "Елементал") – найдинамічніший роман українського письменника Василя Шкляра, вперше виданий окремою книгою у 2001 році у видавництві "Кальварія". Цей твір – одна з найпопулярніших книг автора, яка з часу першого друку витримала низку перевидань у різних українських видавництвах. В основу сюжету лягли реальні події порятунку Алли Дудаєвої (дружини першого президента Чечні), з якою Василь Шкляр знайомий особисто, правдива історія її викрадення із застінків російських спецслужб українцями. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання – вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в "гарячу точку" не лише завдяки фантастичній винагороді – до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами… Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить читача.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Спів Божої пташки (ностальгія) : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 285, [1] c.
Ця книга – прониклива розповідь про життя людини, змушеної шукати себе в умовах, які здаються непідвладними зміні. Автор, справжній майстер живого слова, створив атмосферний твір, де кожна деталь – від напруги між персонажами до описів природи – глибоко відлунює в душі читача. У центрі оповіді – доля чоловіка, що після Чорнобильської катастрофи бореться з внутрішніми й зовнішніми викликами. Чим стає життя після втрати стабільності? Що залишиться, якщо відібрати звичне? За день до Чорнобильської катастрофи він звільнився з роботи і став непідлеглим митцем. Та чи можна звільнитися від свого минулого? Втекти від втраченого кохання, самотності й фатальних життєвих обставин? На цьому шляху головний герой роману зустрічає незвичайну жінку, здатну зцілити душу й повернути жагу до життя. Але жереб знову кидає той-таки фатум. Василь Шкляр майстерно розкриває глибини людської душі, пропонуючи більше запитань, ніж відповідей. Зворушлива, але стримана емоційність тексту відкриває перед читачем складні, але важливі істини. У годину зневіри і краху надій мусиш зупинитися в пошуках точки опертя. Книга пронизана тихим сумом та непохитним прагненням героїв знайти своє місце в хаотичному світі. Вона торкається тем, які залишаються актуальними в будь-який час: родина, кохання, втрата і пошук себе.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Тінь сови : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 300, [1] с. : портр. – (Український бестселер).
Цей роман – найгуманніший із усіх написаних Василем Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч... Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда – як тінь сови, що її вони побачили перед весіллям, – заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки... Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду. . Роман читається як класика і легко роздає "мудрі цитати" десятками речень. Він і навчає, і підказує, і втішає. Адже там, де є кохання і де є смерть, завжди з'являється Втішання. Втішання – це вияв мудрості. Справжнє кохання – це завжди трішки казка! Тут казка присутня поруч із двома історіями кохання і дружби, а ім'я цій казці – Щедрик. Цей маленький гномик, містичний мешканець пралісу, вигаданий Степаном іще в дитинстві, стежить за тим, щоб зло було покаране, а доброта і душевна щедрість дістали винагороду. Щедрик – Степанове друге "я". Читаючи цей роман, віриш, що добро завжди перемагає. Це – книга-порада, путівник для молодих людей, які починають будувати свою сім'ю.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Троща : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 412, [1] c.
Роман "Троща" написаний на документальній основі. Василь Шкляр довго шукав ідеальну історію про ті часи і знайшов її на Тернопільщині, на березі річки Стрипа. Саме тут у плавнях, очеретах, які називали трощею, у трикутнику між селами Купчинці, Ішків і Багатківці переховувалися вояки бандерівського підпілля. Це було ідеальне місце не тільки для захисту. Ще тут можна було добре викупатися й погрітися на сонці. Драма, яка сталася з підпільниками в 1947 році, описана в романі Василя Шкляра. Письменник на презентації роману зазначив: "Коли я зайшов у Багатківці, мені показали велику хату священника, у якій Горліс-Горський писав другу частину своєї безсмертної книжки "Холодний Яр". Це для мене було великою несподіванкою. Я тоді зрозумів, що Холодний Яр не відпускає мене. Він, як наш Тарас, – скрізь. Саме головний герой мого роману воював у сотні української повстанської армії "Холодноярці". За кільканадцять кілометрів від цього місця лежить село Ладичин, звідки родом один із головних героїв іншого мого роману "Маруся" – сотник Станімір. І я побачив, що коло замкнулося: мій край, мій матеріал, моя тема. Тоді я і розпочав працю над цим романом". "Троща" – роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою". Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом та продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають з новою силою. "Свої" і "чужі", дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода і неволя... Перед очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, але ніяк не з'являється личина зрадника...
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Характерник : роман / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 300 с.
На презентації роману "Характерник" 16 жовтня 2019 року Василь Шкляр так описує передумови написання: "Після тих драматичних історій, які мені довелось висвітлювати в романах "Троща", "Маруся", "Чорний ворон"…, я вирішив написати веселу історію, аби ви читали її з усмішкою. Я вирішив заглибитися в козацькі часи. Мені не цікаво було писати про козаків якесь фентезі, таку чисто пригодницьку книжку, я знову-таки довго шукав правдиву документальну історію, яку я б інтерпретував художнім словом. Я знайшов її і просто здригнувся, здивувався, що вона досі не висвітлена в художній літературі, коли це такий благодатний матеріал…". У другій половині XVII століття сталася подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії. На Січ разом з козаками (на чолі з Іваном Міюським) прибуває юнак, який називається царевичем Симеоном Олексійовичем, сином тодішнього царя Олексія. У той час Запорізька Січ на чолі з Іваном Сірком переживала не найкращі часи. Змушений залежати від московської влади та визнавати гетьманом ставленика Москви Івана Самойловича, Іван Сірко все ж хоче відстоювати незалежність Січі, що приводить його до підтримки Дорошенка та подеколи навіть встановлення ситуативних зв'язків з Річчю Посполитою. Тому прихід на Січ Симеона Олексійовича відкриває перед Сірком перспективи зміни відносин з Московією, відкритим залишається тільки питання, чи справді на Січ прийшов справжній царевич? Паралельно до опису подій на Січі подається історія Кирика – хлопця, чий батько Кирило Лупиніс був козаком і загинув. Іван Богун забирає хлопця до Кміти, старого козака-характерника, для навчання "характерництва". Після закінчення науки Кирик стає одним із найближчих до Сірка козаків та розпочинає свій шлях козака-характерника. Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Московією. І треба зробити неможливе, щоб у цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері-Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Чорне сонце : збірка / Василь Шкляр. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 297, [4] с. : іл.
Задум роману спав на думку авторові після знайомства з військовим "Азову" Олександром з позивним "Художник". З Олександром Василь Шкляр познайомився ще у 2009 році за часів Януковича, коли презентував "Чорного ворона" у Кривому Розі; саме Олександр допоміг тоді письменникові організувати презентацію в місцевому театрі. Згодом Василь Миколайович знову зустрів Сашка на Майдані, а після початку російсько-української війни (2014) – і на фронті, як військового полку "Азов". Одного разу Сашко зателефонував до Шкляра і сказав, що потребує поради як урятувати стародавню скульптуру "скіфської баби". На що Василь Миколайович відповів: "Сашко, дитино. Ти себе рятуй. Скіфська баба простояла тисячоліття. Вона бачила всі війни. Ніякий дідько її не вхопив". Цей випадок і став поштовхом до написання повісті-притчі про бійців "Азову". У творі головний герой був написаний Шкляром саме з "Художника", й автор лише трохи українізував його позивний, змінивши на "Маляра", а решта прізвиськ та імен лишилася незмінними. Російсько-українська війна – очима бійця полку "Азов"! Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю. Твір присвячено бійцям полку "Азов", які хоробро боронять Україну в російсько-українській війні. Головний герой – двадцятивосьмирічний чоловік, який любить свою країну, прагне нової долі для неї і намагається робити все для цього, навіть ризикуючи власним життям.
821(477)
Ш 66
Шкляр В. М. Чорний ворон. Залишенець / Василь Шкляр. – Харків : КСД, 2022. – 425, [10] с.
"Чорний ворон. Залишенець" (до 2019 року друкувався під назвами "Залишенець", "Чорний ворон", та "Чорний ворон. Залишенець") – історичний роман, уперше виданий у 2009 році. Він відтворює одну із сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти радянської окупації наприкінці радянсько-української війни 1917–1922 рр. У той самий час, коли радянська влада проводила на території України перший Голодомор. В основі сюжету роману війна Холодноярської республіки – чотирирічного державного утворення, що стало осередком спротиву радянській владі на Правобережній Україні. Під проводом різних отаманів холодноярські повстанці борються з більшовицькою армією. Головний герой роману, один із останніх отаманів Холодного Яру, "залишенець" Чорний Ворон – обдарований військовий керівник, боєць, месник, закоханий у таємничу жінку на ім'я Тіна. Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена, щоб убити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували своїми молодими життям. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили – але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: "Воля України або смерть". Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони – залишенці – обрали собі смерть.
Василя Шкляра називають "містиком", "літературним велетнем" та "батьком українського бестселера". Його творчість – це поєднання глибокого знання історії, майстерного володіння словом і неабиякого таланту оповідача. Автор не просто пише романи, а відтворює атмосферу минулого, оживляючи забуті історії та постаті. Його твори – це не лише розвага, а й потужний інструмент для виховання національної свідомості. Шкляр продовжує писати та діяти в українському культурному просторі, надихаючи своїм талантом і принциповістю нове покоління літераторів та громадських діячів. Його внесок у розвиток української літератури й культури загалом надзвичайно важливий та цінний. Якщо ви хочете зануритися в захопливий світ містичних, історичних романів, то книги Василя Шкляра – це саме те, що вам потрібно.