Іван Франко – унікальна постать в українській літературі, науці, громадському і політичному житті кінця ХІХ – початку ХХ століття. Він народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту Самбірського округу (Королівство Галичини). Закінчивши Дрогобицьку гімназію, вступив на філософський факультет Львівського університету, через арешт змушений був перервати навчання і повну вищу освіту здобув у Чернівецькому університеті, а у Віденському університеті захистив дисертацію, здобувши вчений ступінь доктора наук.
  Іван Якович був людиною неймовірної працездатності та енциклопедичних знань. У ньому як видатній особистості свого часу сконцентрувався духовний досвід переломної епохи, коли закладалися основи сучасної української культури, формувалася національна свідомість. Іван Франко залишив величезну літературну спадщину, що налічує понад 6000 творів. Це перш за все поезія, проза, драматичні твори, твори для дітей. Своєю художньою творчістю він вивів українську літературу на європейський рівень, збагатив її новими жанрами, філософською глибиною та інтелектуалізмом. Разом з Тарасом Шевченком та Лесею Українкою Іван Франко складає тріаду геніїв української класичної літератури.
  Вільно володіючи 14-ма мовами, Іван Якович багато перекладав, а також працював як літературний критик, публіцист, мистецтвознавець, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Хоча більшість своїх творів Іван Франко писав українською, в його доробку є також тексти польською, німецькою, болгарською, чеською та іншими мовами. Потужний мислитель європейського рівня, модерніст і глибоко національний філософ, Іван Франко бачив Україну органічною частиною європейського цивілізаційного простору й одним із перших сформував мету створення повністю незалежної української держави, відмовившись від ідеї простої культурної автономії.
  Іван Якович проводив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом з однодумцями видавав журнали, альманах, став одним із засновників і першим головою Русько-Української радикальної партії (РУРП) – першої української політичної партії, редактором її друкованих органів – газет "Народ", "Хлібороб", "Громадський голос". Своєю щоденною працею Іван Франко формував політичну націю, наголошуючи, що українці – це єдиний народ від Карпат до Кубані. А його заклик "Нам пора для України жить" став гаслом для наступних поколінь борців за волю нашого народу.
  Пропонуємо до вашої уваги віртуальну виставку "Його життя – вогонь і боротьба", підготовлену працівницями відділу абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових до 170-річчя від дня народження Івана Франка.

  84(4УКР)
  Б 90
  Будівничий української державності : хрестоматія політологічних статей Івана Франка. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2006. – 637 с.
  
  Основою збірника стали публіцистичні й політологічні праці Івана Франка, які за радянських часів навмисно замовчувалися, або їх перекручували партійні ідеологи. Ці твори формують теорію та практичну характеристику української національної ідеї і розкривають автора як глибокого аналітика, провідного мислителя й державотворця. У статті "Поза межами можливого" філософськи обгрунтовується прагненння нації до незалежності, "Свобода і автономія" – це аналіз політичних прав та устрою, є також низка статей, присвячених польсько-українським відносинам.

  83.3(4УКР) / 8У
  Ф 83
  Гундорова Т. І. Невідомий Іван Франко: грані Ізмарагду / Тамара Гундорова. – Київ : Либідь, 2006. – 359 с.

  У монографії авторка пропонує новий, деідеологізований погляд на видатного письменника, виходячи за рамки радянського стереотипу "вічного революціонера" й "каменяра". Вона аналізує художнє, філософське та культурне мислення Франка як цілісну систему. Особливу увагу приділено символічній автобіографії письменника, його психологічним травмам, інтелектуальним маскам та внутрішнім кризам. У книзі поєднуються окремі твори Івана Франка й детальні аналітичні коментарі Тамари Гундорової до них.

  83.3(4УКР) / 8У
  Ф 83
  Панасенко Т. М. Іван Франко / Тетяна Панасенко. – Харків : Фоліо, 2013. – 121 с.

  Ця книга – стислий, але місткий життєпис великого письменника. Видання ознайомлює читача з ключовими етапами його біографії: родиною, роками навчання, становленням як "титана праці", письменника, драматурга, вченого. Іван Франко перебував у центрі історико-літературного процесу в Україні понад тридцять років, фактично формуючи суспільно-естетичну свідомість і спрямовуючи її до побудови національної літератури. Він робив усе, щоб українці стали нацією героїв, відчули себе народом, згадали про свою гідність.

 821(477)
  Ф 83
  Франко І. Я. Захар Беркут : іст. повість / Іван Франко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 253 с.

  Історична повість розповідає про героїчну боротьбу тухольської громади Карпат проти монгольської навали в 1241 році. Завдяки єдності тухольці змогли подолати ворогів. Автор показує життя вільного народу, його прадавні звичаї, коли громада спільно вирішує важливі питання, і наголошує, що сила народу – в його єдності, згуртованості і взаємопідтримці. Будь-яку ворожу навалу можна подолати, коли люди діють як єдине ціле заради захисту рідної землі, тоді як розбрат і егоїзм руйнують суспільство.

  84(4УКР)
  Ф 83
  Франко І. Я. Зів'яле листя : лірич. драма / Іван Франко. – Львів : Каменяр, 2003. – 182 с.

  Це досконалий шедевр української інтимної лірики. Автор назвав збірку ліричною драмою, оскільки в ній є чіткий драматичний сюжет. Поезії розділені на три цикли, які Франко назвав "жмутками". Перший жмуток – зародження почуття і разом з тим усвідомлення, що кохання буде нерозділеним. Другий жмуток написаний у стилі народних пісень. У поезіях переважають смуток, страждання. Третій жмуток – вершина душевного болю і розпачу. Ліричний герой остаточно втрачає віру у щастя й переживає глибоку душевну кризу.

  84(4УКР)
  Ф 83
  Франко І. Я. Лель і Полель : сучасна повість : пер. з польської / Іван Франко. – Київ : Веселка, 2005. – 196 с.

  Повість написана польською мовою. Лель і Полель – боги-близнюки зі слов'янської міфології, що символізують нерозривний зв'язок, вірність і спільну долю. Владислав і Гнат Калиновичі походять із бідної родини, але завдяки власним здібностям здобувають освіту і обирають шлях боротьби з несправедливістю: один – як адвокат, а інший – як журналіст і редактор газети. Проте чесність і бескомпромісність братів стикаються з жорстокістю реального світу, політичними інтригами, що зрештою призводить до трагічного фіналу.

  821(477)
  Ф 83
  Франко І. Я. Маніпулянтка : зб. вибр. творів феміністичної прози / Іван Франко. – Харків : Vivat, 2024. – 459 с.

  Маніпулянтками наприкінці ХІХ століття називали жінок-працівниць пошти, телеграфа, експедиторок. Повість, яка дала назву збірці, побудована як внутрішній монолог і спогади героїні. Життя змушує її бути не романтичним ідеалом, а прагматичною жінкою, яка намагається зберегти гідність і фінансову незалежність. У інших творах також розглядається проблеми жіночої емансипації, родинної кризи та відходу патріархального суспільства, проблеми в шлюбі, психологічний тиск і такі складні теми як торгівля людьми, психологія обману.

  84(4УКР)
  Ф 83
  Франко І. Я. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах / Іван Франко. – Львів : Каменяр, 2002. – 431 с.

  У збірнику представлені маловідомі, призабуті, а для багатьох невідомі твори письменника. Це лише частина творів, які не ввійшли до 50-томного зібрання і доповнюють загальну картину творчості Івана Франка. Збірник побудований за жанрово-стильовим принципом. У першій частині – оригінальні вірші та поеми Франка, зокрема з циклу "Україна". Друга частина – поетичні переклади світової класики. До третьої частини ввійшли гострі статті, роздуми про літературу, культуру, політику й тогочасне суспільство.

  84(4УКР)
  Ф 83
  Франко І. Я. Перехресні стежки : повість / Іван Франко. – Київ : Велес, 2007. – 317 с.

  Одна з найвідоміших соціально-психологічних повістей поєднує елементи детективу, політичного роману та глибокої психологічної драми. Назва символізує перехрестя доль різних соціальних верств, професій і національностей. Показуючи життя Галичини кінця ХІХ століття, автор торкається болючих питань адвокатської честі, селянського безправ'я, домашнього насильства, коли жінка перебуває у повній залежності від чоловіка – тирана і маніпулятора, який отримує задоволення від психологічних знущань з дружини.

  86.3 / 2
  Ф 83
  Франко І. Я. Сотворення світу / Іван Франко. – Київ : Обереги, 2004. – 159 с.

  У науково-популярному філософському та релігієзнавчому творі міститься критичний розбір старозавітних міфів Книги Буття, де автор протиставляє релігійні догми передовим науковим відкриттям свого часу. Він порівнює біблійні міфи з давнішими вавилонськими, шумерськими та єгипетськими текстами, знайденими під час розкопок, і демонструє, що вони є переробками або запозиченнями з цих текстів. Автор критикує догму про створення людини з глини і захищає теорію еволюції, яка пояснює розвиток матерії природним шляхом.

  821(477)
  Ф 83
  Франко І. Я. Украдене щастя : збірка / Іван Франко. – Харків : Фоліо, 2023. – 153 с.

  Це найвідоміший драматичний твір письменника, який є класикою української даматургії. Основою для її написання стала народна "Пісня про шандаря" (жандарма). Головна ідея твору в тому, що на чужому нещасті щастя не збудуєш. Щастя украли у всіх. У Анни, яку брати обманом видали заміж, збрехавши, що її коханий загинув на війні. У Михайла, який став жандармом, а повернувшись і дізнавшись що його кохана заміжня, запропонував своє щастя відікрасти і для цього був здатен навіть на підлість. І, звичайно, у Миколи, чоловіка Анни, який її жаліє та щиро кохає.

  Підготувала бібліотекарка відділу абонемента Віра Губко