14 березня виповнилось 140 років від дня народження Альберта Ейнштейна – геніального вченого, однієї з найвпливовіших постатей в історії науки. Його інтелектуальність, радше теоретика, аніж експериментатора, ґрунтувалася на непохитній вірі в особисте право на свободу думки та духу. Він був справжнім революціонером, готовим кинути виклик тим ідеям, які століттями вважали за істину. Проте Альберт Ейнштейн був не лише видатним науковим мислителем, а й гуманістом, який ненавидів війну і всіляко намагався стримати поширення руйнівної зброї. Примара атомної бомби та його непередбаченої ролі в її створенні переслідувала Ейнштейна.
  Народився Альберт Ейнштейн 14 березня 1879 року в Німецькому місті Ульм. Батько вченого, талановитий математик, працював у галузі електропромисловості, яка стрімко розвивалася. В дитинстві Альберт був відчуженим мрійником, мав лише кількох друзів-однолітків. Проте у п'ятирічному віці в житті хлопчини настав переломний момент – батько подарував йому компас. Для Альберта цей предмет демонстрував фізичний ефект невидимих сил. З тієї миті Ейнштейн став одержимий незримими силами, що впливають на Всесвіт.
  Альберт був досить здібним учнем, особливо в галузі математики. Під час навчання у Вищому технічному училищі Цюриха Ейнштейн виступив з критикою суворих законів. Стало очевидним, що він помітно сильніший у фізиці, аніж у математиці, тому Ейнштейн цілковито зосередився на галузі, де мав перевагу. Його ім'я тісно пов'язане з великою революцією у фізиці, яка звершилася на початку ХХ століття, – зі створенням квантової теорії та теорії відносності. Він був у колисці квантової механіки, йому належать першокласні праці зі статистики. Ейнштейну надано світову славу як людині, яка висловила рішуче слово у формуванні спеціальної теорії відносності, і він взяв відповідальність за її фізичний зміст та послідовно відстоював створену теорію відносності.
  У 1896 році Ейнштейн отримує німецьке громадянство, а вже у 1899 році звертається з проханням надати йому швейцарське громадянство.
  У 1901 році він уперше публікує наукову статтю, яка з'являється в одному з найпопулярніших журналів того часу і нарешті отримує докторський ступінь у Цюрихському університеті. В процесі відкриття принципу еквівалентності звертає увагу на формулювання загальної теорії відносності.
  У 1916 році статтю Ейнштейна під назвою "Офіційне обґрунтування загальної теорії відносності" публікують в "Анналах фізики", до кінця року завершує працю "Про спеціальну та загальну теорію відносності, виклад для загалу". У 1919 році Альберт Ейнштейн став відомим завдяки Еддінгтону, який підтвердив його гіпотезу про відхилення світла.
  У 1922 році отримує Нобелівську премію 1921 року з фізики за внесок у розвиток теоретичної фізики, а особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту.
  Після приходу до влади А. Гітлера розриває з Німеччиною всі зв'язки та їде до США. Незадовго до початку Другої світової війни підписує листа Президенту США Франкліну Д. Рузвельту, застерігаючи про загрозу атомної бомби.
  Під час проживання в США Альберт Ейнштейн працює над вибуховими матеріалами для військово-морських сил цієї країни.
  Наприкінці Другої світової війни та після скидання атомних бомб на японські міста Хіросіми та Нагасакі Ейнштейн реагує словами: "Виграно війну, але не мир". Згодом відновлює заклики за створення наднаціонального уряду та очолює Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який займається пошуком мирного застосування ядерної енергії.
  Загалом Альберт Ейнштейн не шукав слави та багатства і виступав за мир у всьому світі.

  Список літератури:
  1. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т 1. Работы по теории относительности 1905–1920 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1965. – 700 с.
  2. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 2.Работы по теории относительности 1921–1955 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1966. – 678 с.
  3. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 3. Работы по кинетической теории, теории излучения и основам квантовой механики 1901–1955 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1966. – 632 с.
  4. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 4. Статьи, рецензии, письма. Эволюция физики / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1967. – 600 с.
  5. Эйнштейн А. Эволюция физики / Альберт Эйнштейн. – Москва: Трайдекс Ко, 2005. – 264 с.
  6. Гернек Ф. Альберт Эйнштейн / Ф. Гернек; пер с нем. И. Д. Рожанского. – Москва: Мир, 1979. – 143 с.
  7. Гернек Ф. Альберт Эйнштейн. Жизнь во имя истины, гуманизма и мира / Ф. Гернек. – Москва: Прогресс, 1966 – 245 с.
  8. Грибанов Д. П. Философские взгляды А. Эйнштейна и развитие теории относительности / Д. П. Грибанов. – Москва: Наука, 1987. – 272 с.
  9. Дягилев Ф. М. Из истории физики и жизни её творцов: кн. для учащихся : [Альберт Эйнштейн] / Ф. М. Дягилев. – Москва: Просвещение, 198. – С. 133–142.
  10. Захаров В. Д. Гравитационные волны в теории тяготения Эйнштейна / В. Д. Захаров. – Москва: Наука, 1972. – 199 с.
  11. Кириллин В. А. Страницы истории и техники : [Альберт Эйнштейн] / В. К. Кириллин. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – Москва: Наука, 1989. – С. 242, 280, 281, 187.
  12. Кузнецов Б. Г. Эйнштейн. Жизнь, смерть, бессмертие / Б. Г. Кузнецов – Москва: Наука, 1979. – 680 с.
  13. Пайс А. Научная деятельность и жизнь Альберта Эйнштейна / А. Пайс; пер с англ.; под ред. А. А. Логунова. – Москва: Наука, 1989.– 567 с.
  14. Потеренко Ю. Альберт Ейнштейн. Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей / Юлія Потеренко. – Київ: Агенція "ІРІО", 2017. – 207 с.
  15. Сміт Д. Думати, як Альберт Ейнштейн / Деніел Сміт; пер. з англ. Г. Литвиненко. – Київ: КМБУКС, 2018. – 208 с.
  16. Френкель В. Я. Эйнштейн: изобретения и эксперимент / В. Я. Френкель, Б. Е., Явелов; АН СССР; отв. Ред. П. Т. Григоьян. – Москва; Наука, 1990. – 240 с.
  17. Хофман Б. Альберт Эйнштейн творец и бунтарь / Б. Хофман. – Москва: Прогресс, 1983. – 216 с.
  18. Храмов Ю. А. Биография физики: хронол. cправ. : [Альберт Эйнштейн] / Ю. А. Храмов; отв. ред. А. Г. Ситенко. – Киев: Техніка, 1983. – С. 31–36.
  19. Эйнштейн и философские проблемы физики ХХ века / АН СССР. – Москва: Наука, 1979. – 568 с.