Продовжуючи цикл книжкових виставок "Видатні постаті в науці і техниці", відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготував книжкову виставку про видатного українського вченого Івана Пулюя, який своїми дослідженнями сприяв закладенню підвалин сучасної фізики та розширив уявлення про світобудову в цілому. Цьогоріч вченому виповнилося 175 років від дня народження.
  Іван Павлович Пулюй – український фізик, електротехнік, громадський діяч. Народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів Галицького округу, Австрійської імперії (нині Тернопільська обл.). Родина мала невелике господарство, успадковане від предків. Після закінчення Тернопільської гімназії, у 1864 році І. Пулюй вступає на теологічний факультет Віденського університету і водночас відвідує лекції з математики, фізики та астрономії. Захоплення цими науками спонукало молоду людину після закінчення курсу богослов'я вступити на філософський факультет. У цьому ж навчальному закладі займався питаннями експериментальної фізики, здобувши звання доцента, потім у Празькому політехнічному інституті обіймав посаду професора (1884–1916) і ректора (1888–1889). Маючи глибокі знання та веселу вдачу, професор Іван Пулюй здобув неабиякий авторитет серед учених, громадських діячів та промисловців. Серед його добрих знайомих був і видатний фізик Альберт Ейнштейн.
  Український вчений увійшов у фізику в час розквіту молекулярно-кінетичної теорії газів, яка була першим важливим кроком на шляху до пізнання мікроструктури речовин. Іван Пулюй відомий своїми дослідженнями в галузі молекулярної фізики, катодних променів в апаратах власної конструкції "лампа Пулюя", що була прототипом рентгенівської трубки. Іван Пулюй поєднував найвищий рівень тонкого експерименту з глибоким теоретичним осмисленням суті фізичного явища. Лише за 1880–1882 роки він надрукував понад 100 сторінок праці, присвяченої катодним променям. За винахід та конструкцію електронної вакуумної рурки (трубки Пулюя) вчений у 1881 році отримав срібну медаль на світовій електротехнічній виставці в Парижі. Зацікавленість працями І. Пулюя на той час була настільки великою, що в 1883 році вони були перевидані окремою брошурою, а в 1889 році вийшли у Лондоні англійською мовою. На початку 1896 року європейська преса повідомляла про Пулюєві рентгенограми, як найбільш якісні.
  В 1875 році Іван Пулюй стає стипендіатом австрійського Міністерства освіти і його відряджають удосконалювати свої професійні знання в Страсбурзький університет до професора Августа Кундта. Там він знайомиться із сербським студентом Ніколою Теслою, якого посвячує у свої досліди із катодною лампою. Не виключено, що це було і в присутності Рентгена, який теж певний час працював в одному й тому ж фізичному кабінеті у професора Кундта. Відомо також, що Іван Пулюй подарував Рентгенові кілька своїх ламп, які виробляв серійно.
  Найбільш значущою була робота Івана Павловича з відкриттям променів, які донині відомі в усьому світі як рентгенівські. Оскільки саме український вчений ще задовго до Рентгена відкрив ці загадкові промені, то "лампа Пулюя" є фактично першою рентгенівською трубкою, сконструйованою за 14 років до офіційної реєстрації відкриття Х-променів. Так сталося, що німецький учений Рентген на кілька тижнів раніше оприлюднив у пресі своє відкриття. Та й, зрештою, за ним стояла могутня європейська держава.
  Іван Пулюй майстерно поєднував викладацьку працю з науково-дослідною. Про це свідчить, зокрема, виготовлений ним прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. Професор Іван Пулюй також долучився до розвитку телефонних мереж та будівництва електростанцій. Низка промислово-розвинутих країн Європи запатентувала запропоновану ним конструкцію телефонних станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування розподільного трансформатора.
  Вчений винайшов телетермометр, призначений для вимірювання температури у віддалених місцях. Створив лампу "холодного світла", де використовувався тліючий розряд. На виставках це відкриття відзначалося як велике технічне досягнення, а вулиці європейських столиць вперше дивували перехожих світловими рекламами. Він також сконструював срібний випрямляч зворотного зв'язку, індикатор для трифазних струмів, патентовану телефонічну станцію для охорони життя від небезпечних електричних струмів високої напруги.
  Іван Пулюй у своїх оригінальних експериментальних дослідженнях близько підійшов до пояснення природи електрона, провадив роботи з ураном. Йому також належить багато винаходів у галузі електротехніки, запатентованих у різних країнах та премійованих на міжнародних виставках.
  У 1913 році його обрали почесним членом Віденського електротехнічного товариства.
  Вихований батьками на підвалинах українського світогляду, Іван Пулюй увібрав у себе змалку любов до рідної мови, історії, культури. Крім науки, Іван Павлович займався культурно-просвітницькою діяльністю разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким. Він бачив, що Росія чинять опір Слову Божому українською мовою. Щодо цього І. Пулюй написав багато звернень та прохань до урядових установ, але все було марним. Тому, певно провидіння Господнє, звело до купи геніальних людей – Івана Пулюя та Пантелеймона Куліша з думкою дати українському народові Біблію. Творча співпраця з Кулішем тривала понад двадцять років. Обидва патріоти не шкодували ані сил, ані часу, щоб завершити велику справу й видати Боже Слово рідною мовою всупереч усім заборонам і утискам. Повний переклад "Біблії" Куліша, Пулюя і Нечуя-Левицького вийшов уперше друком у Відні 1903 року. Сьогодні важливо зазначити, що в 1977 році Літургійна Комісія в Римі під керівництвом патріарха Йосипа Сліпого визнала найґрунтовнішою і найкращою для свого часу Біблію саме у перекладі Куліша, Пулюя та Нечуя-Левицького.
  Величезна постать Івана Пулюя і на громадській ниві. У студентські роки переклав українською мовою підручник геометрії, друкував статті на захист української мови. За свідченням очевидців І. Пулюй знав 15 іноземних мов.
  Іван Павлович виступав за відкриття у Львові українського університету, брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
  Життя Івана Пулюя пройшло в основному за межами України. Але помислами і добрими справами він залишався серед свого народу, співпереживав за його долю, підносив його велич. Його постать засвідчує, що він був великим достойником українства, в якому найбільшою силою була зосереджена національна свідомість.

 

  Список літератури:

  1. Гринів Олег. Обґрунтування і утвердження української ідеї в теоретичній спадщині Пулюя / Олег Гринів // Наука і суспільство. – 2018. – № 11/12. – С. 19–24.
  2. Дончук Микола. Попередник славнозвісного Рентгена: [Іван Пулюй] / Микола Дончук, Володимир Полєк // Дзвін. – 1996. – № 7/8. – С. 95–101.
  3. Збожна Ольга. Всеукраїнські молодіжні товариства "Громади" : віхи, програми, мрії: [Іван Пулюй] / Ольга Збожна // Науковий світ. – 2011. – № 3. – С.14–15.
  4. Зуб'юк Ю. П. Електротехнік Іван Пулюй і його українські терміни електрики / Ю. П. Зуб'юк // Енергетика та електрофікація. – 2018. – № 10. – С. 2–8.
  5. Зуб'юк Ю. П. Перший український словник термінів електрики ХІХ ст. : до 120-річчя виходу у світ словника В. Й Левицького / Ю. П. Зуб'юк // Енергетика та електрофікація. – 2018. – № 6. – С. 2–6.
  6. Зуб'юк Ю. П. Українські термінології і терміни електрики першої третини ХХ ст.: до 90-ї річниці виходу у світ електротехнічного словника, укладеного Іваном Шелудьком / Ю. П. Зуб'юк // Енергетика та електрофікація. – 2018. – № 11. – С. 3–11.
  7. Ім'я, повернене із небуття: з нагоди 165-річчя від дня народження Івана Пулюя / В. Козирський та ін. // Вісник НАН України. – 2010. – № 11. – С. 43–47.
  8. Інновації винаходи : [Іван Пулюй] // Наука України у світовому інформаційному просторі. – 2008. – Вип. 4. – С. 103–105.
  9. Історія України в особах ХІХ ст. : [Іван Пулюй] / авт. кол.: В. С. Шандра та ін. – Київ: Україна, 2015. – С. 291–304.
  10. Ковальчук В. В. Фізика в Україні в ХІХ–ХХ столітті: історія, здобутки, особистості: [Іван Пулюй] / В. В. Ковальчук. – Київ; 2009. – С. 86–91.
  11. Костюк Лідія. Українські фізики. Інтегрований урок фізики й англійської мови: [Іван Пулюй] /Лідія Костюк // Фізика. – 2017. – № 12. – С. 17–18.
  12. Онопрієнко Валентин. Історія української науки : курс лекцій [Іван Пулюй] / Валентин Онопрієнко, Володимир Ткаченко. – Київ, 2010. – С. 606.
  13. Чайковський Микола. Видатний фізик Іван Пулюй / Микола Чайковський // Знання та праця. – 1967. – № 1. – С 31.
  14. Чистух Володимир. Національно-патріотичне виховання на уроках фізики : [Іван Пулюй] / Володимир Чистух // Фізика (Шкільний світ). – 2016. – № 1. – С. 22–25.
  15. Шаров Ігор. Вчені України: 100 видатних імен : [Іван Пулюй] / Ігор Шаров. – Київ: Вид-во "АрТек", 2006. – С. 341–344.
  16. Шаромова Віра. Українські фізики та астрономи : посіб-довід. : [Іван Пулюй] / Віра Шаромова. – Тернопіль, "Підручники і посібники", 2009. – С. 157.
  17. Шендеровський Василь. Відкриття віку : Іван Пулюй чи Конрад Рентген / Василь Шендеровський // Рідна школа. – 1997. – № 7/8. – С. 51–58.
  18. Шендеровський Василь. Нехай не гасне світ науки : [Іван Пулюй] / Василь Шендеровський; за ред. Емми Бабчук. – Київ, Вид-во "Рада", 2003. – С. 251–263.