4 червня в усьому світі відзначають Міжнародний день безневинних дітей, що стали жертвами воєнної агресії. Його історія бере початок з 19 серпня 1982 року, коли на своїй надзвичайній спеціальній сесії з питання про Палестину Генеральна Асамблея ООН, "будучи приголомшеною величезною кількістю безневинних палестинських і ліванських дітей – жертв актів агресії Ізраїлю", ухвалила рішення про заснування цього сумного дня з акцентом на те, що під час бойових дій гинуть не тільки військові, а й мирні люди, й невинні діти.
  Порушуючи тему дітей та їхнього майбутнього, неможливо не згадати про те, що є діти, у яких нема сьогодення. Це діти, що перебувають у зоні воєнних конфліктів. Навряд чи ведеться статистика, яка враховує, скільки дітей гине під час локальних конфліктів у всьому світі. Але діти гинуть не тільки в зоні воєнних дій. Хвиля небачених за аморальністю терористичних атак також забрала багато життів невинних дітей, визначила новий вимір загрози, яка походить від міжнародного тероризму для всього людства.
  Понад 230 мільйонів дітей світу живуть на територіях, охоплених збройними конфліктами. 2014 року через російську агресію до цього переліку долучилася й Україна. Згідно з постановою Верховної Ради України, 4 червня в нашій державі встановили День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України.
  З початку розв'язання ерефією війни на сході нашої країни постраждало майже 2 мільйони безневинних українських дітей! Близько 170 000 українських малюків із Криму та Донбасу вимушені були стати біженцями у власній країні, більш ніж 240 дітей загинули в ході бойових дій, 56 зникли безвісти, близько 500 дістали травми та поранення.
  Це дані станом на 2021 рік. А що далі? А далі – 24 лютого 2022 року, день, який розділив життя всіх українців на "до" і "після". Масштаби агресії російських окупантів розширилися. Як писав Великий Кобзар, "…той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світа зазирає – чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину". Так і ці. Свого не надбали, то на чуже зазіхати стали. Надворі літо, а в наших душах – і досі лютий… Він пануватиме там доти, доки не припиниться жах, ім'я якому – війна!
  Рашисти продовжують убивати українських дітей!!!
  Від початку повномасштабної війни росії проти України вже минуло 100 днів. За цей час загинула 261 дитина. Ще понад 463 дитини на ранок 3 червня були поранені. Найбільше постраждало дітей у Донецькій області – 187, Київській – 116, Харківській – 112, Чернігівській – 68, Луганській – 52, Херсонській – 52, Миколаївській – 47, Запорізькій – 29, Сумській – 17, у Києві – 16, у Житомирській області – 15. Ці дані, оприлюднені в Офісі Генерального прокурора України, – не остаточні через неможливість огляду місць, де тривають активні бойові дії, і на тимчасово захоплених територіях.
  А скільком дітям рашистські нелюди назавжди скалічили психіку? Скількох залишили сиротами? Скільки дітей знову стали вимушеними переселенцями, враховуючи й тих, які пережили це 2014 року? А тепер – знову… Скільком уже нікуди повертатися, бо їхніх осель більше нема? Скількох безневинних діточок катовано, ґвалтовано, примусово розлучено з батьками й вивезено у невідомому напрямку? Чи в дуже добре відомому? В тому самому, куди дорога роZZійським загарбникам. Назад, звідкіля прийшли! І навіть не думайте, що з українських дітей удасться зробити яничарів. Так не буде! Не на тих напали!
  Через постійні бомбардування та обстріли окупантами українських міст і сіл пошкоджено 1938 закладів освіти. 182 з них зруйновано повністю. Де тепер навчатимуться школярі? Ким потрібно бути, щоб нищити дитсадки, пологові будинки, дитячі лікарні, скидати бомби й ракети на будинки, де живуть люди? Які матері породили недолюдків, що тягнуть своїм синам і донькам іграшки, велосипеди, планшети, ноутбуки, відібрані в українських дітей? Як носитимуться кросівки, зняті з ніжок убитого українського малюка? Ці запитання можна продовжувати до безкінечності. Але, напевно, досить. Бо моторошно.

  Це неможливо писати, читати і сприймати без сліз та обурення. Хочеться кричати, волати на весь світ: "Зупиніть цю безглузду жорстоку війну! Приберіть осатанілу орду з України!Хай припиняться всі кровопролиття на світі!" У цей сумний день помолімося за всіх безневинних діточок, чиї життя забрала війна. І попрохаймо всі у Бога так небагато – перемоги! Нехай жодна дитина більше не загине! Нехай українські діти забудуть про горе, страх, поневіряння по чужих світах і житимуть довго та щасливо у мирі й радості!