До 111-ї річниці від дня народження видатного кардіохірурга, ученого в галузі медицини, біокібернетики, дійсного члена Національної академії наук України, директора Інституту серцево-судинної хірургії Миколи Амосова (06.12.1913 – 12.12.2012) у філії "Медична бібліотека" Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових відкрито книжкову виставку "Микола Амосов – людина, що випередила час".
  Частина життя Миколи Амосова пов'язана з Чернігівським краєм. Саме цьому періоду присвячені книги і статті, представлені на виставці.
  Це було під час Другої світової війни. Микола Михайлович тільки починав свій шлях на лікарській ниві, мріючи про хірургію. Його, незважаючи на молодість і невеликий досвід лікарської практики, призначили начальником хірургічного відділення польового пересувного госпіталю (ППГ-2266). Дислокація на території великого села Хоробичі Городнянського району Чернігівської області була призначена на 4 листопада 1943 року. На той час через руки Амосова пройшли тисячі поранених. Під шпиталь відвели школу, клуб, сільраду. 16 листопада – перший день роботи госпіталю – Амосов описав у своїй повісті "ППГ-2266". "Миколо Михайловичу! Привезли…" Страшна справа! Чую сильний гул машин, немов то ескадра літаків… Уся величезна площа заповнена "студебекерами"… В кузові на соломі або просто на залізній підлозі лежали поранені без ковдр, тільки в шинелях, з перев'язаними головами, розрізаними рукавами, штанинами, припорошені снігом, мокрі".
  Микола Амосов з особливою вдячністю згадував хоробицьких жінок, які надавали госпіталю неоціненну допомогу. Завдяки восьми колгоспним підводам, на яких цілий день перевозили поранених, відсортовуючи найтяжчих, удалося врятувати сотні бійців.
  Покидаючи Хоробичі, Микола Михайлович написав: "Більше восьми тисяч поранених пройшло через госпіталь за цей час. Більше трьох відсотків померло. Навіть страшно назвати цифру смертності… Я можу порахувати, скільки залишиться живими, скільки без ніг… Хто винний?"
  Завжди чесний перед собою та суспільством, пройшовши тяжкими кривавими шляхами війни, ставши всесвітньовідомою людиною, Микола Амосов ніколи не забував Чернігівську землю, людей, з якими звела в ті лихі години доля. Свою дружину – медичну сестричку Ліду – він зустріне саме в Хоробичах. І саме на Чернігівській землі відзначить своє 30-річчя й буде нагороджений орденом Червоної Зірки.
  Це стане початком тяжкої лікарської роботи – наукової та практичної. А ще – початком шляху до світового визнання.

  Книги і статті, представлені на виставці

  1. Амосов М. М. Роздуми про здоров'я / М. М. Амосов. – К. : Здоров'я, 1990. – 168 с.
  2. Амосов Н. М. Энциклопедия Амосова : Алгоритм здоровья. Человек и общество / H. М. Амосов. – М. : [б. в.], 2002. – 462 с.
  3. Воронцовська І. Микола Амосов та Чернігівщина / Ірина Воронцовська // Деснянська правда. – 2013. – 5 груд. – С. 8.
  4. Кравченко Т. Амосов серед хоробичанок дружину не вибрав / Тамара Кравченко // Вісник Ч. – 2013. – 12 трав. – С. 8, 15.
  5. Лазоришинець В. Серце в хірургії. Інститут імені М. М. Амосова крізь десятиліття / Василь Лазоришинець. – Тернопіль : ТДМУ. – 2017. – 132 с.
  6. Микола Михайлович Амосов. Легенда світової науки : біобібліографічний покажчик. – Київ : [б. в.], 2009. – 80 с.
  7. Микола Амосов на Городнянщині: краєзнавча розвідка / Городнянська ЦБ; уклад. М. Овсієнко, В. Ільяс; ред. Н. Чередниченко – Городня : [б. в]. – 2013. – 27 с. : фотогр.
  8. Немирова А. У Хоробичах знімали фільм про видатного хірурга / Анастасія Немирова // Деснянська правда. – 2013. – 5 груд. – С. 8.
  9. Пам'яті видатного вченого і великого хірурга / Олександр Закусило; Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського // Серце і судини. – 2005. – № 4. – С. 119–120.

  Виставка працюватиме з 6 до 13 грудня. Приємного ознайомлення!