Здібності до технічної творчості майбутній конструктор успадкував від батька, Костянтина Костянтиновича, інженера-будівельника за фахом. Іще з юнацьких років Олег захоплювався авіамеханікою і займався у шкільному гуртку любителів авіації. У 1924 році юнак зробив із фанери й водопровідних труб свій перший планер "Голуб" та отримав грамоту за оригінальну і красиву конструкцію.
  На початку 1930-х років Олег Антонов уже мав репутацію відомого конструктора планерів. У передвоєний період він очолював декілька колективів, що займалися планерною тематикою, а також здобув досвід роботи над легкими літаками в конструкторському бюро О. С. Яковлєва. Ще в часи Другої світової війни Олег Антонов захопився ідеєю створити багатоцільовий невибагливий літак. Завдяки таланту конструктора та організатора він домігся не лише втілення проєкту, але й урядового рішення щодо створення власного ДКБ. Спочатку ДКБ діяло при авіаційному заводі, що розташовувався за межами України, а з 1952 року працювало в Києві.
  Першим легендарним творінням Олега Антонова став багатоцільовий Ан-2, який завдяки своїй простоті експлуатується й досі. Проте справжню світову славу конструктору принесли транспортні гіганти, такі як Ан-22 "Антей" – перший у світі широкофюзеляжний літак. Олег Костянтинович завжди прагнув поєднувати в машинах велику вантажопідйомність із можливістю злітати з ґрунтових аеродромів.
  Олег Антонов також заклав основу для розробки Ан-124 "Руслан", який установив 30 світових рекордів. "Руслан" став останнім літаком, розробленим під безпосереднім керівництвом Олега Костянтиновича.
  Відмінною рисою Антонова як авіаконструктора було те, що він не створив жодної "бойової" машини – штурмовика чи бомбардувальника. Усі літаки Антонова випускалися як транспортні й пасажирські. У кожному своєму літаку він розглядав можливість мирного застосування.
  Окрім таланту, працелюбності, завзятості Олег Костянтинович був дуже чуйною, доброю людиною, вирізнявся особливою духовністю.
  Пригадуючи свої враження від багатолітнього знайомства з Олегом Антоновим, президент Національної академії наук України Борис Патон писав, що Олег Костянтинович був "не лише видатним авіаційним конструктором, а й людиною особливого складу. Він отримав чудове виховання, і у нього був свій стиль – своєрідний, витончений, упевнений. Він мав особливу чарівність, що поєднувала велику серйозність з м'якістю та природною витонченістю. Він був уособленням істинно інтелігентної людини. Його образ, його усмішка, його руки, його голос – неповторні".
  Український драматург, письменник, журналіст Ігор Малишевський писав: "Один чоловік важкої долі, кому Антонов повірив колись, допоміг і взяв у КБ, дав йому точну характеристику: "Простий, ясний, діловитий. З ним дуже легко спілкуватися, не відчуваєш величі, а от особистість – розумну, прогресивну, щиру – відчуваєш усім серцем. Він справді Генеральний за покликанням, а не тільки за посадою".
  Так, то був стиль Антонова. А стиль, як кажуть французи, – це людина. Стиль роботи Генерального, хоче він того чи ні, – це стиль роботи ОКБ, багатьох і багатьох людей. Пунктуальність Антонова стала прислів'ям. О 8:20, поставивши "Волгу" на стоянку (кермував сам), проходив через дворик. О 8:25 – на робочому місці".
  Із спогадів Єлизавети Шахатуні (близької співробітниці Олега Антонова): "…Головне, що характеризує Олега Костянтиновича, – це його безумовна талановитість, виняткова любов до своєї справи і, звичайно, інтелігентність. Ці риси визначали його взаємини з колективом. Усі, хто приходив на роботу до Олега Костянтиновича, одразу заражалися його одержимістю. Він умів так розставити людей, щоб у роботі їх не підштовхувати. Співробітники самі ставали носіями його прагнень і його ідей".
  Пишаємося нашим видатним ученим і віддаємо шану його пам'яті.
  Життєве кредо Олега Антонова – Віра у свої сили, Надія на перемогу та Любов до життя – актуальне в цей неспокійний час як ніколи.

  Використані джерела
  1. Історія [літакобудування], яку треба побачити // Оборонний вісник. – 2019. – № 5. – С. 30–32.
  2. Новосельська Т. Творець крилатих велетнів : [Антонов О. К.] / Т. Новосельська // Палітра педагога. – 2010. – № 1. – С. 3–5.
  3. Малишевський Ігор. Ім'я на фюзеляжі // Вітчизна : сайт. – Електрон. текст. та зображув. дані. – Режим доступу: http://vitchyzna.ukrlife.org/1_2_06.htm (дата звернення 16.01.2026). – Назва з екрана.
  4. Олег Костянтинович Антонов // Державний музей авіації : сайт. – Електрон. текст. та зображув. дані. – Режим доступу : https://aviamuseum.com.ua/ua/news/news/museum-news/1190-oleg-kostyantinovich-antonov (дата звернення 16.01.2026). – Назва з екрана.