Цей Закон регулює відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні.
  Закон України "Про волонтерську діяльність" " (№ 3236-VI) регулює правові засади, визначаючи волонтерство як добровільну, неприбуткову, соціально спрямовану діяльність.
  Основні положення включають право на посвідчення, можливість укладання договору, право на відшкодування витрат (наприклад, проїзд, харчування) та захист держави у разі поранень.
  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 42, ст. 435)
  {Із змінами, внесеними згідно із Законами
  № 1474-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, № 44, ст. 656
  № 5073-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 25, ст. 252
  № 246-VIII від 05.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст. 146
  № 1492-VIII від 07.09.2016, ВВР, 2016, № 43, ст. 736 – положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року
  № 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст. 43
  № 2462-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 39, ст. 285
  № 2671-VIII від 17.01.2019, ВВР, 2019, № 18, ст. 73
  № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст. 408
  № 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст. 28
  № 2494-IX від 29.07.2022
  № 2519-IX від 15.08.2022
  № 2834-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, № 46, ст. 116
  № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст. 120
  № 4186-IX від 08.01.2025}
  Основні зміни (зокрема 2023 року) спрощують реєстрацію волонтерів, розширюють можливості для укладання договорів та регламентують залучення волонтерів до роботи в державних установах.
  В Україні волонтерська діяльність регулюється кількома законами й нормативними актами. До основних законодавчих актів належать Закон України "Про волонтерську діяльність", Цивільний кодекс України й інші нормативні документи, які визначають права та обов'язки волонтерів.
  Закон містить три розділи.
  Розділ I. Загальні положення.
  Розділ II. Особливості правового статусу волонтерів та діяльності волонтерської організації.
  Розділ III. Прикінцеві положення.
  Волонтери в Україні зазвичай не заробляють грошей, оскільки це безоплатна допомога, але можуть отримувати компенсацію витрат (проїзд, харчування) від організацій або символічну винагороду, що не є зарплатою, а скоріше – фінансовою допомогою чи відшкодуванням; деякі благодійні фонди платять своїм штатним співробітникам (не волонтерам) менші за ринкові суми, які покривають адміністративні витрати, а не пряму допомогу. Про це йдеться у 13 статтях Закону. Зокрема, стаття 7 розкриває права та обов'язки волонтерів.
  Стаття 7. Волонтери, їхні права та обов'язки
  1. Волонтер – фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.
  Волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Особи віком від 14 до 18 років не можуть надавати волонтерську допомогу за напрямами, визначеними абзацами восьмим і дев'ятим частини третьої статті 1 цього Закону, а також у медичних закладах.
  Іноземці та особи без громадянства здійснюють волонтерську діяльність через організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, інформація про які розміщена на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності.
  2. Волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору. Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов'язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої статті 1 цього Закону.
  3. Волонтер може отримати посвідчення волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність в організаціях та установах, що залучають до своєї діяльності волонтерів.
  4. Волонтер має право на:
  належні умови здійснення волонтерської діяльності, зокрема отримання достовірної, точної та повної інформації про порядок та умови провадження волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням;
  зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її проходження за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності, за згодою навчального закладу;
  відшкодування витрат, пов'язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, передбачених статтею 11 цього Закону;
  інші права, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності й законодавством.
  5. Волонтер зобов'язаний:
  сумлінно та своєчасно виконувати обов'язки, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності;
  у випадках, визначених законодавством, проходити медичний огляд та надавати довідку про стан здоров'я;
  у разі необхідності проходити подальшу підготовку (перепідготовку);
  не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на репутацію волонтера, організації чи установи, на базі якої провадиться волонтерська діяльність;
  дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом;
  у разі укладення договору про провадження волонтерської діяльності та одностороннього розірвання договору з ініціативи волонтера відшкодовувати прямі збитки, завдані ним, якщо це передбачено договором;
  відшкодовувати майнову шкоду, заподіяну внаслідок здійснення ним волонтерської діяльності, відповідно до закону.
  Докладніше за посиланням

 

  Література

  1. Закон України "Про волонтерську діяльність". – (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 42, ст. 435).
  2. Цивільний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10 берез. 2020 р. : (відповідає офіційному текстові). – Київ : Центр учбової літератури, 2020. – 301 с. – (Кодекси України).
  3. Афанасьєв Д. В. Хто, якщо не ми? : інструменти змін від громадських лідерів / Дмитро Афанасьєв. – Харків : Vivat, 2022. – 253, [2] с.
  4. Від обслуговування населення – до співпраці з ним / Нац. парлам. б-ка України ; матеріал підгот. С. Кравченко ; за ред. І. Цуріної. – Київ : [б. в.], 2007. – 55 с.
  5. Войцехівська С. Варто спробувати! Роздуми про волонтерство / Саша Войцехівська ; [іл. Насті Грищенко]. – Харків : Читаріум, 2023. – 90, [1] с.
  6. Волонтери, 2014–2016 : [зб. ст. і матеріалів] / Ніжин. краєзнав. музей ім. І. Спаського ; [упоряд. : В. Н. Ємельянов, В. В. Кулик]. – Ніжин : Лисенко М. М., 2016. – 96 с.
  7. Волонтером у Європу. Путівник альтруїста / Центр європ. інформ. Львів. обл. універс. наук. б-ки, ЛМГО "Ін-т політ. технологій" ; [упоряд.: О. Процак, М. Дуткевич]. – Львів : Папуга, 2010. – 80 с.
  8. Волонтерство як суспільне явище з точки зору активної молоді / Молодіж. Альтернатива ; [ред.-упоряд.: Л. Кудіна, О. Рязанцева]. – Київ : Рибчинський Є. В., 2015. – 69 с.
  9. Зінич Є. Волонтерські щоденники / Євген Зінич. – Київ : АВІАЗ, 2020. – 92 с.
  10. Людина і суспільство: основні тенденції розвитку і фактори трансформації у філософському, соціальному та психологічному вимірі / Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій та праці. Каф. соціол. та психології ; [ред. П. С. Волевач]. – Чернігів : Чернігівські обереги, 2006. – 113 с.
  11. Менеджмент волонтерських програм / Ресурс. центр ГУРТ. – Київ : [б. в.], 2013. – 104 с.
  12. Місюк Н. Паралельне життя безпритульних котів : історія волонтерки : [для серед. й ст. шк. віку] / Наталія Місюк. – Київ : MAMINO, 2024. – 119 c.
  13. Охріменко Л. Л. Волонтерські історії (2014–2022) : зб. оповідань / Людмила Охріменко. – 2-ге вид., допов. – Харків : Відкриття, 2023. – 229, [1] c.
  14. Створення та керування волонтерською програмою / [Центр волонтеріату "Добра Воля" ; авт.-упоряд. В. Назарук]. – Київ : [б. в.], 2001. – 68, [2] с. – (Чим був би світ без волонтерів?).