Усі ми зацікавлені в доброму врожаї, навіть ті, хто непричетний до сільського господарства. Бо, як каже народне прислів'я, "Хліб – усьому голова". Що ж стосується людей, котрі так чи інакше трудяться на землі (чи то фермер з великим обсягом виробництва, чи селянин, що веде своє дрібнотоварне господарство, чи, нарешті, дачник), – тут зацікавленість у доброму врожаї особлива.
  Широке застосування добрив і пестицидів в аграрному виробництві забезпечило значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур як у нашій країні, так і за кордоном. Унаслідок використання агрохімікатів рівень урожайності зернових значно збільшився. Водночас надмірне застосування мінеральних добрив та незбалансоване живлення рослин знижує якість рослинницької продукції, а неправильне зберігання й використання хімічних речовин може призвести до забруднення довкілля. У зв'язку з цим виникає необхідність пошуку альтернативних засобів забезпечення культурних рослин елементами живлення та підвищення врожайності за рахунок доступних ресурсів.
  На особливу увагу заслуговує такий вид добрив як компости, позитивний вплив яких проявляється не в тому, що вони сприяють накопиченню у ґрунті гумусу. За тривалого системного використання компостів покращуються фізико-хімічні властивості ґрунтів: збільшуються запаси поживних речовин, знижується кислотність, покращується агрегатний склад.
  Найпростіший шлях виготовлення біоорганічного добрива з відходів сільського господарства (пташиний послід, гній ВРХ, солома та ін.) – спонтанна ферментація в буртах на відкритих або критих майданчиках. Інший напрям – контрольована ферментація в закритих або напівзакритих камерах з використанням керованих каналів. Для недопущення анаеробних процесів у буртах і забезпечення високої температури компостування супроводжують продуванням субстрату повітрям. Використання механізації дозволяє зробити процес безперервним, але він енергоємний, а тому економічно непривабливий.
  Перспективним вбачається створення технологій компостування органічної речовини на основі інтродукованих до компостних сумішей корисних з агрономічної точки зору мікроорганізмів. По суті, такі компости можуть бути своєрідними мікробними препаратами комплексної дії.
  Органіка може бути проблемою, а може бути ресурсом. Вибір за нами.
  Організатори: громадська організація "Дизайн сталих рішень".

  Список літератури

  1. Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. Проблеми поводження з відходами сільського господарства тваринного походження / Всеукр. екол. ліга ; [редкол.: Т. В. Тимочко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : СТ-Друк, 2020. – 27 с. : рис., табл. – (Стан навколишнього середовища ; № 12, груд. 2020).
  2. Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. Сучасний стан та проблеми поводження з відходами в Україні / [Всеукр. екол. ліга, Центр екол. освіти та інформ. ; редкол.: Т. В. Толочко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : СТ-Друк, 2018. – 28 с. : іл. – (Стан навколишнього середовища ; № 3, берез., 2018).
  3. Мікробіологічні аспекти технології компостування органічної речовини на основі пташиного посліду за інтродукції мікроміцета Trichoderma harzianum PD3 (Rifai) : науково-метод. рек. / Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т с.- г. мікробіології та агропром. вир-ва ; [уклад. С. Б. Дімова та ін.]. – Чернігів : Брагинець О. В., 2020. – 16 с. : табл.
  4. Піндрус О. М. Біологічні процеси та чинники розкладання листового опаду як основа методики його компостування в зеленому господарстві міста / О. М. Піндрус, П. П. Яворовський, О. В. Лукаш ; НАН України, Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена. – Київ : [б. в.], 2004. – 106 с.
  5. Гринько Ю. Види і хімічний склад органічних добрив / Юрій Гринько // Агроном. – 2025. – № 2. – С. 18–24.
  6. Карпенко Ю. Вермикультивування як технологія утилізації й переробки рослинних решток в умовах Лівобережного Полісся / Юрій Карпенко, Світлана Потоцька, Назар Рей // Екологічний вісник. – 2021. – № 6 (листоп.– груд.). – С. 28–31.
  7. Прокопенко С. Прибуткове компостування: як уже сьогодні гній перетворити на гроші / Сергій Прокопенко, Володимир Малиновський // Екологія підприємства. – 2020. – № 7. – С. 63–65.