Кожен громадянин має право
на свою думку, своє переконання,
свою волю та свою незалежність.

Михайло Драгоманов

  Михайло Драгоманов (6 (18) вересня 1841, Гадяч, Полтавщина – 20 червня (2 липня) 1895, Софія, Болгарія) – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.
  Використовував псевдоніми Толмачев, Українець, М. Кузьмичевський, П. Кузьмичевський, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький, М. Гордієнко, П. Петрик, Морін Олександр Левів та ін.
  Михайло Драгоманов не мав спеціальної дипломної освіти професійного юриста (за фахом він був істориком), проте зробив видатний внесок у розвиток української державно-правової та політичної думки. Його батько, Петро Драгоманов, був освіченим правником, що вплинуло на інтерес Михайла до питань права, свободи й ладу. У своїх працях (зокрема у проєкті "Вільна Спілка") мислитель сформулював глибокі конституційні та правові ідеї.
  Світогляд Михайла Драгоманова сформувався під впливом вивчення всесвітньої історії, в тому числі ідей Кирило-Мефодіївського товариства як тимчасового політичного об'єднання. Михайло Петрович – автор власної концепції, яка стала програмою політичного, економічного й культурного визволення та розвитку українського народу. У центрі цієї концепції – ідея прав і свобод як критерій прогресу та основа існування і розвитку суспільства.
  Михайло Драгоманов наполягав на децентралізації, наголошував, що політична свобода є основою державно-правової організації українського суспільства та важливою складовою місцевого самоврядування.

  Провідні державно-правові ідеї Михайла Драгоманова

  Пріоритет прав людини. Ставив вільну особистість вище за інтереси держави, вимагаючи повних громадянських і політичних свобод.
  Федералізм і децентралізація. Рішуче заперечував унітарні імперські системи як деспотичні, пропонуючи устрій на зразок федерацій Швейцарії чи США.
  Місцеве самоврядування. Вважав основою суспільства вільні громади (сільські та міські), волості й повіти з повною автономією замість жорсткої вертикалі чиновників.
  Поділ влади. У своєму проєкті майбутнього ладу передбачав чіткий поділ влади на законодавчу (двопалатні думи), виконавчу та судову.
  Соціальна рівність. Вимагав скасування всіх станів, юридичної нерівності й пережитків кріпацької державно-правової ідеї.
  Найважливішою, на його думку, була ідея європеїзму, зв'язку України з Європою, що має сприяти прогресу нації. Історик ніби передбачав драматичну та героїчну долю свого народу, який лише наприкінці XX ст. здобув свободу і незалежність.
 

  Література

  1. Василенко М. П. Вибрані твори: у 3 т. Т. 1. Історичні праці / М. П. Василенко ; [упоряд. І. Б. Усенко] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ  Юридична думка, 2006. – 605 с.
  2. Грінченко Б. Д. Діалоги про українську національну справу / Б. Грінченко – М. Драгоманов ; [упоряд. А. Жуковський] ; НАН України, Ін-т укр. археографії. – Київ : [б. в.], 1994. – 284, [2] c. (Джерела з історії суспільно-політичного руху в Україні 19 – поч. 20 ст. ; вип. 1).
  3. Донченко О. І. Політико-правові погляди М. Драгоманова у сфері реалізації прав і свобод: теоретико-правовий аспект / О. І. Донченко, А. В. Левенець // Актуальні питання у сучасній науці. Серії : Педагогіка ; Право ; Економіка ; Державне управління ; Техніка ; Історія та археологія. – 2025. – Вип. 2 (32). – С. 480–493.
  4. Драгоманов М. П. Пропащий час; Література українська, проскрибована урядом російським / М. Драгоманов ; [упоряд.: І. Сюндюков, М. Томак, Н. Тисячна]. – Київ  Українська прес-група, 2012. – 71, [1] с. – (Бібліотека газети "День". Україна Incognita).
  5. Драгоманов М. П. Пропащий час. Українці під Московським царством, (1654–1876) / Михайло Драгоманов ; [редкол.: С. З. Заремба та ін.]. – Київ : Центр пам'яткознавства Академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1992. – 48 с. : іл. – (Пам'ятки полемічної літератури).
  6. Енциклопедія історії України : [в 5 т.]. Т. 2. Г – Д / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.].  – Київ : Наукова думка, 2004. – 511, [11] с.
  7. Заславський Д. Михайло Драгоманов: життя і літ.-дослідн. діяльність / Д. Заславський, І. Романченко . – Київ : Днiпро, 1964. – 197, [2] с.
  8. Історія України в особах XIX століття / авт. кол.: В. С. Шандра [та ін.]. – Київ : Україна, 2015. – 367 с.
  9. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова / НАН України, Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. – 552, [10] с.
  10. Михайло Драгоманов: автожиттєпис / [упоряд., вступ. ст. та добір іл.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий, М. В. Томенко]. – Київ : Либідь, 2009. – 441, [2] с.
  11. Михайло Драгоманов у спогадах / уклали: І. С. Гриценко, В. А. Короткий. – Київ : Либідь, 2012. – 311 с.
  12. Симоненко Р. Г. Тарас Шевченко та його доба : докум.-хрестомат. висвітлення життя й діяльності видат. сина України та найближчих у часі спадкоємців і продовжувачів його справи І. Я. Франка, Лесі Українки, М. П. Драгоманова : у 3 т. Т. 2 / Р. Г. Симоненко, В. А. Берестенко. – Харків : Фоліо, 2013. – 494, [33] с.
  13. Солдатенко В., Левенець Ю. Один проти всіх (Михайло Драгоманов). – Віче. – 1995. – № 7 . – С. 12–16.
  14. Хроніка – 2000: укр. культурол. альм. Вип. 2 (84). Михайло Драгоманов – дослідник всесвітньої історії, політик і людина / редкол.: Ю. Буряк (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2010. – 637, [14] с.
  15. Юридична енциклопедія Т. 2. Д – Й / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол.: Ю. С. Шемшученко [та ін.]. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1999  –.
 

  Підготувала в. о. завідувачки відділу документів
  із гуманітарних наук Валентина Куценко