Народився у козацькій родині. По материнській лінії коріння родоводу сягає в глибину XVIII століття, коли далекий пращур переселився на Придесення з Запорізької Січі. Мати, Ганна Марківна Зубок, "гордилася своїм козацьким походженням, – читаємо в автобіографічній повісті "Пахне любисток і м'ята…". – Казала не раз без будь-якого натяку на жарт: "Вище голову, сину, ти ж козак у мене". Від природи була наділена вона гарячковою вдачею і сильною волею, що допомогло їй, солдатській вдові, вижити у повоєнні роки та виростити трьох синів (старша донька Дуня померла у п'ятирічному віці – то був наслідок пережитої колективізації та голодомору). Батько, Михайло Веремійович Ткача, землероб і ремісник (тесля).
  Після закінчення семирічки (1953 р.) працює в колгоспі орачем і косарем, возить сіно, солому, виконує функції обліковця.
  У 1956 р. був покликаний на військову службу (відбував її в Туркменістані, в пустелі Кара-Кум, в танковому батальйоні).
  Після демобілізації (1958 р.) закінчує вечірню Сахнівську (тоді – Ленінівську) середню школу, вчиться в Ніжинському технікумі механізації. Отримавши диплом, деякий час працює трактористом, помічником бригадира тракторної бригади.
  Переїхавши до Чернігова, працює художником в історичному музеї ім. В. Тарновського, будівельному тресті, а по закінченні навчання в Остерському будівельному технікумі – майстром, виконробом, інженером-проектувальником. Розробляє проекти індивідуальних будинків, притаманних Чернігівщині.
  Пізніше закінчив Заочний народний університет мистецтв у Москві, факультет малюнка і живопису (1965 р.).
  Опісля працює художником в Чернігові на заводі синтетичного волокна, в історичному музеї, у будівельному тресті. Докладніше...