Н3.5(07)
Ш 37
Шевченко, Микола.
Вчимося імпровізувати [Ноты] : посіб. для самостійних занять музикантів, працюючих в області естрадно-джазового жанру / М. Шевченко ; худ. ред., кор. О. Шевченко, техн. ред. Є. Шевченко. – Чернігів : [б. в.], 2025. – 56 с. : 12 с. іл.
Мистецтво імпровізації представляє собою складний творчий процес складання музики безпосередньо в момент виконання, необхідного для створення повноцінного імпровізаційного соло. В концертній практиці XVIII ст. імпровізація була широко поширена і їй було призначено відродитись у XX ст. у джазовій музиці.
Прагнення до творчої імпровізації у розробці музичного матеріалу учасником ансамблю (оркестру), це важлива якість. Виконавцю надається більше можливості проявлення творчої індивідуальності. Він може змінити не тільки динамічні відтінки, темп твору, але і впровадити у виконання специфічні прийоми гри: глісандо, вібрато, субтон, трелі, сурдини і т.п. Він може навіть змінити нотний текст, збагатити його віртуозними виразними пасажами, оригінальним звучанням згідно з характером і стилем твору.
Життєвий досвід показує недоцільність навчання імпровізації на основі повної творчої свободи, без гармонічної основи. У створюванні (побудові) імпровізаційної лінії використовуються гамообразні побудови, а також звуки, які складають акорд.