Автор – журналіст за фахом, член Національної спілки письменників України, перший заступник голови Київського товариства політв'язнів і жертв репресій, учасник організованої (вперше на державному рівні) експедиції українських паломників по нині всесвітньовідомих місцях мордування та страти наших славної пам'яти співвітчизників – серією документальних нарисів у притаманній професійному гумористу й сатирикові злегка іронічній манері письма й не без публіцистичної пристрасти ділиться з широким загалом зацікавлених читачів своїми враженнями й філософськими роздумами, навіяними подорожжю по далеких больових точках раніше ретельно приховуваних від громадськости країни та світової спільноти тіньових сторін минувшини нашого багатостраждального, безмірно терплячого й живучого народу та прочитанням нарешті виданої в Україні книги правдивого свідка жахливих "застійних" злочинів московського комуністичного режиму як спадкоємця імперської тиранії, дивом уцілілого під час тотального нищення активних політичних, наукових, господарських і культурних діячів згорьованої вітчизняної історії.
У книзі збережено граматичні особливості авторського стилю.
Приємно й сумно згадувати на схилі літ, що свого часу й ми були молодими, тільки та розхристана молодість виявилася скуйовдженою й запханою в глухі схрони, як і оці пропоновані допитливому читальникові різножанрові літературні спроби, що їх видобув із глибокої застійної шухляди колись молодий автор...
У документах, свідченнях, роздумах і різножанрових творах людей складної, скаліченої долі, що зазнали несправедливих переслідувань і гонінь з боку окупаційної більшовицької влади та її доморощених опричників і все ж не стільки завдяки, як усупереч тоталітарній системі самотужки досягли певних, іноді значних, наукових і творчих здобутків, чітко й недвозначно проглядається, хто ж насправді був ворогом народу, клеймо якого брутально навішувалося керманичами "збільшовиченої" маси на справжню еліту тієї епохи.
Дефіцит совісті – головний лейтмотив нової збірки політичних етюдів українського літератора Гриця Гайового. Поет гострим оком сатирика вказує на суспільні вади й набуті недуги, без подолання яких наше майбутнє може видатися незавидним. Поки не отямимося і не поставимо совісті наріжним каменем національного буття.
...Ото лежу я собі, за звичаєм, на дивані навпроти кольоровоекранного ящика, ліниво натискую на кнопки пульта, перевалюючись із хвилі на хвилю по всіх каналах п'ятикопійкових "свобод слова", а ті розбурхані хвилі лагідно заколихують мене – і я поволі засинаю...
обслуговування користувачів до 17:45
обслуговування користувачів
призупиняється