КУРАС Григорій (з архіву)

КУРАС Григорій (з архіву)

   

  Україна вступила у вирішальний період своєї історії. Після багатовікової неволі, подолавши безпрецедентне в історії світової цивілізації колоніальне ярмо, пройшовши через тотальний більшовицький геноцид, в результаті якого лише за 20 років Україна втратила 25 мільйонів своїх громадян, ми стали свідками того, як знову займається зоря українського національного відродження.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано шість томів книги.

   

  Сигаревич Дмитро (1868–1914), педагог і гром, діяч, родом з Волині; по закінченні Новорос. Ун-ту – учитель гімназії в Одесі (до 1907), згодом дир. Комерційної Школи в Олексаидрівському (нині – Запоріжжя). Активний діяч Одеської громади, за дорученням якої був у зв’язках з Галичиною. Автор нарисів про укр. нар. творчість, зокрема про думи.
  Сигарів Василь (1874–?), укр. військ, діяч і військ, педагог, Ген. Штабу ген.-майор рос. армії. В Армії УНР Ген. Штабу ген.-хорунжий, на різних посадах у Ген. Штабі й Мін-Вій Військ. Справ (деякий час очолював Шкільну Управу); на еміґрації в Польщі. Ст. на военно-теоретичні теми у зб. "До зброї", ж. "Табор" та ін.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано сьомий, восьмий і дев'ятий томи книги.

      

  Проза
  Борис Евсеев
  Мастер обезьяны

  Подземная весна. Лучше – нету! Она – как сладкое напоминанье о глубоком душном склепе, из которого только-только вырвалась придавленная долгой неволей душа. Она – как заново возводимый дом и нескончаемая просадь, к этому дому ведущая.
  Весело, скользко, темно! Впереди – выход из всех жизненных неудобств и длиннот. Позади – ласковая толчея подземного входа. Что-то однако ж и тревожит. Что же? Свет полумертвый? Сырость? Запах?
  Именно! Именно запах!

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано №№ 225, 231, 242 книги.

   

   Майже тридцять років тому вийшло перше число "Вістей УВАН" ("Вісті УВАН", ч. І, Нью-Йорк, 1970, стор. 80) під час каденції президента, проф. Олександра Архімовича, за редакцією автора цих рядків, де поміщено низку матеріялів з тематики про діяльність Академії та бібліографію двох членів з додатком списка членів і наукових співробітників та видань УВАН у США. Конференція дійсних членів УВАН в квітні 1968 р. вирішила видавати орган-щорічник "Вісті УВАН", як періодичну, інформаційну публікацію, з метою інформування членства й культурних кругів нашої ширшої Громади про діяльність Секцій і Комісій Академії та про досягнення на науково-дослідному, організаційному й видавничому полі. Публіковані на сторінках "Вістей УВАН" статті, звіти й інші інформаційні дані мали згідно з пляном служити як тяглість наукової інформації матеріялами до написання в майбутньому Історії Української Вільної Академії Наук. "Передмова" до започаткованого журналу закінчувалася заввагою, що "Конференція дійсних членів УВАН у США затвердила редактором цього видання дійсного члена д-ра Олександра Домбровського".

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано  ч. 2 і два екземпляри ч. 3 книги.

   

   Четвертий том Вістей УВАН, присвячений 140-літним роковинам з дня народження Михайла Грушевського, містить важливі статті і матеріяли до історії УВАН у США. Зокрема в цьому томі друкується мініятурний нарис історії УВАН у США, "Протоколи" з конференцій дійсних членів УВАН і інші архівні матеріяли, які важливі для майбутнього видання джерельної історії УВАН і досліджень українського наукового життя в діяспорі. УВАН нав’язує до світлих традицій Української Академії Наук в Києві і наукової спадщини найвидатнішого українського історика Михайла Грушевського і Івана Франка й інших провідних будівничих української науки і національної культури. Ці публікації віддзеркалюють життя нашої науки в діяспорі й теперішні її органічні зв’язки з науковим світом державно відродженої України. УВАН служить заборолом української наукової правди в несприятливих умовах еміграційної дійсности. Українська наука в діяспорі духово живиться світлою традицією доби Михайла Грушевського, Івана Франка та інших світочів нашої науки й культури, які змагалися за перемогу української наукової правди в дусі Шевченкових переконань "...не скуєш душі живої, ні слова живого" і Франкового заповіту "Лупайте сю скалу!". Понад пів століття УВАН успішно намагається відкрити західньому науковому світу знання про Україну і невпинно крокує вперед на шляху відкриття золотого руна української наукової правди, правди народу, що є довговіковим компонентом європейської цивілізації.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано два екземпляри четвертого тому книги.

      

   Хмельницький Борис (1885–1959), лікар фтізіятр та діяч охорони здоров’я на Україні, родом з Катеринослава; закінчив мед. фак. Харківського Ун-ту (1910), оборонив докторську дисертацію "Змішана інфекція при легеневому туберкульозі" (1927); ординатор шпитальної терапевтичної клініки в Харківському Унті (1910–14); військ, лікар (1915–17), гол. Харківської губ. туберкульозної ради, завідувач заснованого ним Харківського центр, протитуберкульозного диспансера (1918–20); один з гол. засновників Укр. туберкульозного ін-ту в Харкові (1920), в якому завідував клінікою для дорослих (1920–39), потім дир. цього ін-ту (1940–55), проф. катедри туберкульози Харківського Мед. Ін-ту (1931–59), начальник спеціялізованого військ, шпиталя (1941–45); засновник двох туберкульозних санаторій. Був чл. міжнар. мед. т-в, Вченої Ради Мін-ва охорони здоров’я УССР тощо. Автор понад 50 наук, праць, у т. ч. кількох монографій.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано  десятий том книги.

   
  Після 1915 року це перша книга, в якій розглядається одна з цікавих, але малодосліджених сторінок історії нашого краю – діяльність Чернігівського повітового земства 1865–1918 рр. На основі документальних джерел показано зміни на краще, які відбувалися в суспільстві того часу в ході проведення земської реформи. Вперше дається портретна галерея видатних діячів повітового земства, які наполегливо виконували свою важливу справу. Книга супроводжується маловідомими фотоматеріалами.
  Видання розраховано на істориків, краєзнавців, музейних працівників, студентів вузів, широке коло читачів.
   
  Видання містить огляд публікацій про діяльність губернських вчених архівних комісій (кінець XIX – початок XX ст.), поданий за хронологічним принципом, і бібліографічний покажчик праць цих установ та літератури про їхню діяльність (понад 500 назв).
  Для істориків, архівних, музейних та бібліотечних працівників, краєзнавців, усіх, хто цікавиться питаннями вітчизняної історії.
   
  Очередная научная конференция кафедры источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин Историко-архивного института Российского государственного гуманитарного университета, проводимая совместно с Археографической комиссией РАН, посвящена одному из основных направлений деятельности кафедры – проблемам исторической географии и, в более широком плане – проблемам взаимодействия гуманитарного и естественнонаучного знания в изучении проблемы "человек и пространство", отраженной в исторических источниках – письменных, вещественных, изобразительных и др. Конференция посвящена памяти выдающихся ученых – преподавателей кафедры профессоров Александра Игнатьевича Андреева (1887–1959) и Виктора Корнельевича Яцунского  (1893–1966), с именами которых связана разработка теорегических основ исторической географии и изучения историко-географических источников. В годы руководства кафедрой А. И. Андреевым было возобновлено чтение курса исторической географии; с 1944 г. к чтению его приступил В. К. Яцунский, преподававший курс на кафедре до начала 60-х гг. Созданная Андреевым и Яцунским научная школа широко представлена в настоящем сборнике.
   
   "... величавий образ малороссийского простолюдина, это глубоко нравственное лицо, которое ведет свое происхождение от неизвестного нам общества. Пораженный этим явлением, ум читает в нем деяния истории, гораздо серьезнейшей, нежели козачество, гайдамачество и все, чем наполнены наши исторические сочинения. ... Мы мало знаем народ и смотрим на него больше с точки зрения хозяйственной; мы держим себя в стороне от него, никоим образом не принадлежа к его обществу".
   
  Актуальність дослідження. В наш неспокійний час йде бурхливий процес переосмислення далекого і близького минулого. Розробляються нові підходи і оцінки різних аспектів вітчизняної історії. Повернені історичній науці і широкому колу читачів імена і праці видатних учених М. С. Грушевського, О. Я. Єфіменко, І. П. Крип’якевича, Д. І. Яворницького та ін. З 1989 року почалося видання серії "Пам’ятники історичної думки України". Стають доступними праці сучасних зарубіжних істориків України. В зв’язку з реабілітацією незаконно репресованих учених і діячів культури зникав багато "білих плям" в історіографії, архівній справі, краєзнавстві. Важливим кроком на шляху формування історичної свідомості є поновлення української національної історіографії як органічного цілого. В наш час особливо відчувається потреба заповнити прогалини, існуючі в історіографії, повернути науці праці із цієї галузі знань.
   
  Збірник складається із тез, доповідей та матеріалів, виголошених чи представлених на ювілейній науково-практичній конференції "Українська археографія: проблеми і перспективи", присвяченої 160-річчю від дня народження О. М. Лазаревського (1834–1902), (Київ – Чернігів, 20–22 жовтня 1994 р.). Вони охоплюють основні етапи життєвого і творчого шляху історика, висвітлюють найважливіші грані його наукової творчості.
  Збірник адресується науковцям, усім тим, хто цікавиться історією Україна.
   
  Широко поширена теза, про кризу української історичної науки продовжує побутувати у різних аудиторіях та на сторінках наукових і позанаукових видань. На жаль, автори цих публікацій не пояснюють, в чому суть тієї кризи і, основне, які шляхи виходу з неї. Кількісне нагромадження наукових праць пострадянської доби і, по суті, повне оновлення джерельної бази та інструментарію досліджень виявилися зовсім не визначальними у переході на нову якість у процесі наукового пізнання. Засвоєння здобутків істориків діаспори показало, це також не основне на шляху нашого наближення до загальносвітових наукових цінностей.
   
  Методология – это учение о методе. Методология истории рассматривает методы научного исторического познания в соотнесенности с определенной эпистемологической и историософской парадигмами.
  При изучении методологии истории чрезвычайно важно понять, что исследования без методологии не бывает. И узнав, что исследование всегда проводится в рамках той или иной научной системы (парадигмы), не надо уподобляться мольеровскому ’"мещанину во дворянстве", вдруг понявшему, что он всю жизнь говорит прозой.
   
  До збірника увійшли тези доповідей і матеріали обласного наукового семінару, присвяченого 250-річчю з дня народження історика і краєзнавця О. Ф. Шафонського. Нa підставі нововиявлених археологічних матеріалів і архівних документів у книзі висвітлено минуле Сосниці – одного з "культурних гнізд" старої Чернігівщини, а також її околиць. Значну увагу приділено діяльності уроженців краю – видатних діячів вітчизняної науки та культури О. Ф. Шафонського, Ю. С. Виноградського, Л. І. Петровського, О. П. Довженка.
  Для педагогів, музейних працівників, студентів, усіх, хто цікавиться історією рідного краю.
   
  Музей історичних коштовностей УРСР розташований на території Державного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Експозиція музею розміщується в дев’яти залах. Тут зібрано унікальні пам’ятки матеріальної культури від VI ст. до н. е. до XIX ст. н. е. Серед них колекція так званого "скіфського золота", високохудожні твори ранньослов’янських, давньоруських та візантійських майстрів, українського золотарства XIV–XIX ст. Це вироби з платини, золота, срібла, прикрашені алмазами, діамантами, рубінами та іншим коштовним камінням.
   
  В умовах розв’язання завдань прискореного соціально-економічного розвитку країни незмірно зростає роль вітчизняної історії в формуванні гармонійно розвиненої, суспільно-активної особи, в комуністичному вихованні молоді.
   
  Однією з актуальних проблем історії України, яка вимагає нових підходів, являється питання про причини так званого "зрадництва" гетьмана І. Мазепи Росії.
  Свою політичну діяльність І. Мазепа будував на базі Переяславської угоди з Росією 1654 р. Дотримуючись традицій політики Б. Хмельницького, І. Мазепа дивився на цей договір як на воєнний союз з Росією в боротьбі проти Польщі. Російський цар, беручи Україну "під свою високу руку", вважав цю угоду за приєднання України до Росії. Згідно зі статтями Переяславської угоди Українська козацька держава опинилася під російським протекторатом.
   
  До збірника увійшли тези доповідей і матеріали секції історичних наук ювілейної конференції, присвяченої 75-річчю Чернігівського педінституту ім. Т. Г. Шевченка. На підставі різноманітних джерел, переважна більшість яких уперше запроваджується у науковий обіг, у книзі висвітлено досить широке коло актуальних питань вітчизняної та зарубіжної Історії. Автори публікацій – викладачі, аспіранти і колишні вихованці історичного факультету.
  Для наукових працівників, викладачів вузів, вчителів і студентів.
   
  Праця видатного українського вченого й громадського діяча М.П. Драгоманова (1841–1895) з’являлася друком тричі: в 1909 та 1918 роках – окремими виданнями а в 1991 – у збірнику творів вченого Пропонована брошура підготовлена за другим виданням й присвячується 150-річчю від дня народження автора. Праця поповнить число малознаних досліджень з історії українського народу, зокрема пам’яток науково-публіцистичного характеру. Цю книгу білогвардійці занесли в список самих небезпечних для Росії і в 1919 р. тільки в Києві знищені 2881 її примірників.
  Розрахована на широкий читацький загал.
   
  Двадцяте сторіччя позначилося в Україні великим піднесенням національної свідомости і відновленням Української Держави.
  Одно з перших місць, серед почесної когорти тих, кому український нарід зобов'язаний цим піднесенням, належить великому патріотові, видатному громадському діячеві і славетному вченому-історикові Дмитрові Івановичеві Дорошенкові.
   
  На початок XX ст. до Чернігівської губернії, як і раніше, належало 15 повітів. Територія її складала 46 тис. кв. верст (І), а населення, згідно даних 1903р., становило 2619390 чоловік. Багато це чи мало? З легкої руки відомого російського економіста та публіциста О. Чупрова тоді було модно вживати таке порівняння: Данія за кількістю населення і розмірами території приблизно дорівнює середній російській губернії. Так от, чернігівський земець Г. Вовк-Карачевський підмітив, що ця аналогія стосовно Чернігівщини абсолютно доречна. Розміри населення і території майже повністю співпадали з відповідними показниками європейської держави. Щоправда, на цьому подібність і закінчувалася, починалися відмінності.
   
  The writing of chronicles in the Ukraine continued throughout the Lithuanian and Polish periods, and as in the times of the ancient Kiev state, the chronicles were written for the most part in the monasteries. This type of history writing reached its peak in the seventeenth century when it also transcended the narrow bonds of dry records and assumed the form of pragmatic history with some attempts at a synthesis. The writing of the chronicles at the same time ceased to be the exclusive preoccupation of the clergy and friars; there appeared the so-called "Cossack chronicles", written by layman, often members of the Cossack Host, who took an active part in or were witnesses of the events they described. As a result of the greatly increased national consciousness which reached its climax during the times of Hetman Chmelnyckyj, nearly all the historical works of the seventeenth century were imbued with ardent patriotism. The following are the most important works of that period.
   
 The Ukrainian Academy of Sciences was founded on November 14, 1918, in Kiev, after a resolution to that effect was adopted by the government of the independent Ukrainian National State. The world famous scientist, Volodymyr Vernadskyj, became the Academy’s first president. The organization of this supreme Ukrainian institution of learning proceeded swiftly, since all Ukrainian scholars helped in its development. Soon the Academy had a series of institutes, libraries, and museums, all conducted under its auspices, and among its new members were practically all the Ukrainian scholars and scientists, many of whom had previously belonged to other Academies.
Поділитись:

Розклад роботи:

Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00

обслуговування користувачів до 17:45
 

Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

обслуговування користувачів
призупиняється