Дещо інтригуюча назва цієї художньо-публіцистичної книги явилась авторові ще при написанні нарису про Івана Миколайчука "Пастух білого птаха". Він так глибоко пройнявся творчістю видатного актора, його психологічним входженням у виконувані ролі, що кілька днів перебував під їх магічним впливом.
А й справді, що є милішого для нас з вами, аніж мирний політ білого птаха з "чорною ознакою" над селянською хатою? Отого рідного з дитинства лелеки, який оберігає садибу, приносить маленьких діточок, опосередковано дає нам змогу писати книги, вирощувати хліб, будувати мости й заводи і є оберегом кожної сім'ї, всієї держави.
"Якби моя воля, я б вишив золотими нитками нашого лелеку на Прапорі України. Хай би нагадував співвітчизникам на всіх континентах, що їх зачекалась Батьківщина – не зла мачуха, а доброзичлива, любляча мати, яка виглядає з далеких доріг своїх роз'єднаних діток".
Які ще нагальні теми порушує автор? "Приїжджайте, синочки, додому", "Троянда з Поліського краю", "Тривожна тиша в Лісограді", "Останній бій комісара", "Якщо завтра... війна", "Що знаємо про свій Родовід?" – самі назви мовлять про себе. Ці актуальні нариси, публіцистичні розвідки писані від серця. І, як стверджує журналіст та письменник Микола Максимець, у тих "гарячих" творах – і його бурхливе життя, і його дорога до Храму.
Книга "На сторожі білого птаха" розрахована на широкий загал читачів.
Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано три примірника книги.