94(477)
М 64
Мирославич, Велимир.
Жовтогарячий сніг [Текст] : повість-роздум про Помаранчеві події на майдані Незалежності 2004-2005 рр., нині і прісно / Велимир Мирославич. – Київ : Фірма "Гранмна", 2016. – 86, [1] с.
В українській історії не часто відбуваються події, коли народ мирно й стихійно протестує проти несправедливості на державному рівні. То лише в історії Індії в середині 20-го століття миролюбний народ піднявся проти англійських колонізаторів і змусив їх покинути країну, завдяки таким сподвижникам і народним провідникам як Мохандас Ганді, Джавахарлал Неру та іншим.
В Україні народ запротестував проти свавілля і тиранії власних продажних промосковських правителів, підкупів і обману, корупції і хабарництва, беззаконня і звичайнісінького здирства та бандитизму. Були й заслані з Московії. Була й тимчасова ситуативна перемога над людською облудою. Але що далі?
У спогадах учасників та очевидців помаранчевих протестів була одна мета – не допустити до влади злочинців. Помаранчеві протестанти відстояли правду і справедливість, і на майдані, і в суді. Учасники тих подій надіялися на краще життя і сподівалися чесної сумлінної влади, яка дбатиме про народ. Та йде час і минає життя, на зміну приходять інші керівники, інші уявлення про народовладдя і свободу в кожного українця, відповідно його уявлення, освіти і світогляду.
821(477)
В 19
Василенко, Михайло Григорович.
Скажені андрофаги, або Язичіє моксель [Текст] : есеї / Михайло Василенко. – Чернівці : Друк Арт, 2017. – 127 с.
Збірник складено з актуальних літературно-публіцистичних статей на замовлення "Буковинського журналу", який має найсерйозніший підхід і вимогливі критерії щодо художньої літератури, публіцистики, наукових праць та політичних колізій і життя українського люду. А особливо окупація й загарбання України цим деспотичним сусідом під назвою моксель. Навіть не народом, писав один московський історик 19 століття М. Погодін, а якоюсь етнографічною протоплазмою.
Мовна проблема – це проблема моралі, писав славнозвісний мовознавець і психолінгвіст Олександр Потебня. На його думку, денаціоналізація (винародовлення) веде до морального занепаду, дезорганізації суспільства й економічної залежності, тобто рабства й паскудства. Станемо манкуртами без роду і племені, а то й рабами.
Допоки спілкуємося українською рідною мовою – ми народ. Асимільовані, денаціоналізовані, тобто винародовлені – стаємо натовпом, а то й гірше.
Для московського загарбника в першу чергу чи будь-якого іншого головне – знищити українську мову, а за нею історичну пам'ять і волю до боротьби за свободу. Москалі мають штучного каженика, таке собі примітивне есперанто, про що вже пишуть навіть білоруські дослідники. Тому московські націєвбивці перш за все нищать українську мову, все, що нагадує Україну. Від українського москалі просто скаженіють.
Причина цього нападу на Україну московськими загарбниками, як було заявлено, – захист московського і, відповідно, знищення насамперед української мови. Англійські, німецькі, американські, канадські та інші вчені заявили, що осердям індоєвропейської мови-основи є українська, що народилася в Наддніпрянщині. Отже, москалям її треба знищити насамперед, щоб самим висунутися на це місце.
Щодо москвинського халаштану чи койне, чи єрижки можна дізнатися з праць чесних мовознавців і дослідників цього питання, через що йде геноцид українців здавна, від 12 століття і по сьогодні. Війни, смерті, геноцид народів і загарбання будуть доти, доки не зникне ця московська імперія зла зі світової арени.
обслуговування користувачів до 17:45
обслуговування користувачів
призупиняється