67.3 / 34
Д 46
Діпаскуале, Д.
Барак Обама 44-й Президент Сполучених Штатів [Текст] / [Домінік Діпаскуале, Девід Пітс, Келлі Бронк ; укр. пер. І. Прохорович] ; [Держ. департамент США, Від. міжнар. інформ. прогр.]. - [Б. м. : б. в.], [2010]. - 16 с. : фотогр.
Я брав активну участь у русі протесту проти режиму апартеїду у Південній Африці. Я приєднався до обговорення проблем бідності й медичного обслуговування у нашій країні. Коли я закінчував коледж, мене захопила шалена ідея, ніби я зможу щось змінити, працюючи на низовому рівні.
Я надсилав листи до всіх відомих мені громадських організацій країни, і одного разу невелика група церков, що діяла у Південному районі Чикаго, запропонувала мені роботу громадського організатора у передмісті, що перебувало у стані глибокої депресії внаслідок закриття металургійного заводу. Моя мати, дідусь і бабуся хотіли, щоб я вступив до юридичної школи. Мої друзі шукали собі роботу на Волл-стріт. Тим часом організація, що найняла мене, платила мені 12 тисяч доларів на рік і виділяла ще дві тисячі на утримання старого пошарпаного автомобіля. І я погодився.
Тоді у мене не було жодної знайомої людини у Чикаго і я не знав достеменно, що таке громадська робота. Мене завжди надихала історія боротьби за громадянські права і заклик Президента Джона Ф. Кеннеді до служіння своїй країні, однак, опинившись у Південному районі, я не побачив там маршів протесту і не почув палких промов – були лише люди, які боролися за виживання під стінами спорожнілого заводу. Спочатку ми просувалися вперед не надто швидко.
Я й досі пам'ятаю одну з наших перших зустрічей з лідерами місцевої громади, яку ми організували, щоб порушити питання боротьби зі злочинністю. Ми довго чекали, поки люди наважаться заговорити, і нарешті група людей старшого віку увійшла до зали. Вони сіли. І тут невисока на зріст жінка підняла руку і спитала: "Так це тут грають у лото бінго?"
Було нелегко, але зрештою нам вдалося досягти успіху. День за днем, квартал за кварталом ми згуртовували громаду, реєстрували нових виборців, запроваджували шкільні програми позакласної роботи, працевлаштовували мешканців району і допомагали їм жити з певною мірою почуття власної гідності.
Водночас я почав розуміти, що не просто допомагаю іншим людям. Займаючись громадською діяльністю, я знайшов спільноту, яка прийняла мене, я відчув себе справжнім громадянином, обрав той напрям, якого довго шукав. Завдяки громадській роботі я відкрив для себе спосіб вписати неймовірну історію мого життя у широкий контекст історії Америки.
Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано дві книги.