У 1866 р., 12 жовтня, було видано указ Святійшого Синоду Російської православної церкви про ведення при церквах парафіяльних літописів, в якому зазначалося, що "при ведении их надлежащим порядком, могут послужить, с течением времени, материалом для истории церкви и отечества". Отже, церковна історія села (мається на увазі не лише сам храм, а релігійне життя в громаді) була і лишається однією із значимих цеглинок, з яких вибудовано величезний мур історії суспільства. Проте, розглядаючи історію церкви на селі, ми можемо не лише більш глибоко з'ясувати минуле останнього, а найголовніше – віднайти наше духовне коріння. Щодо Роїща – то це славетні козацькі часи. Адже в перших козацьких храмах села вирував дух української державності та національної традиції, а на роїських цвинтарях і досі покояться козацькі могили. Отож, згадавши цей подих вольності Війська Запорізького, ми зможемо пробудити в наших серцях і любов до рідної української землі та до рідного українського народу, які були приспані за московського панування в Україні. А як так – ми зможемо позбутися нашого, дуже часто безликого, "малороства". І тоді ті яскраві фарби, в які зараз вифарбувано Вознесенський храм села Роїща, будуть не просто кольором, а стануть і свідченням світлості наших душ.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано двадцять п'ять примірників книги.