У монографії представлено результати комплексного дослідження етнополітичних процесів у Галичині після Другої світової війни у контексті загальних суспільних змін за часів комуністично-радянського режиму і в суверенній Україні. Розкрито зв'язок політичного й етнічного у динаміці складу населення Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, його соціально-професійної стратифікації, мовних, культурних та релігійних переваг, особливостей регіональної ідентичності, електоральної та іншої суспільної поведінки.
  Розраховано на науковців, викладачів, студентів вишів, усіх, хто цікавиться етнополітикою та етнополітичною історією українських регіонів. 

  Висвітлюється сутність ментального виміру української регіональної цивілізації, її феномен, історичні витоки й основні етапи розвитку від найдавніших часів до сьогодення. Викладено теоретико-методологічне, історіософське та історіографічне підґрунтя цивілізаційного осмислення ментальності українського народу. Досліджується еволюція ментального образу українців під впливом зародження писемності, прийняття християнства, формування козацтва, розвитку книгодрукування, університетської освіти, науки, міжконфесійного діалогу, засвоєння духовних цінностей епохи Ренесансу і Просвітництва, історіософії Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського та ін.
  Значне місце відведено аналізу регіональних культурних, духовних, психоповедінкових особливостей менталітету українців на материковій території та в діаспорі. Досліджуються руйнівні наслідки для української ментальності репресивної політики імперських та комуністичного режимів, голодоморів та войовничого безбожництва, показано форми самозахисту менталітету українців, їх спротив асиміляційним процесам.