Дмитро Ревуцький – український мистецтвознавець, літературознавець, музикознавець, фольклорист, перекладач. Народився Дмитро Миколайович 5 квітня 1881 року в селі Іржавець на Полтавщині (тепер Прилуцького району Чернігівської області). Був він первістком у сім'ї, яка пишалася своїм родом. По батькові – Миколі Гавриловичу – рід веде початок від легендарного козака Петра Ревухи-Ревуцького із Запорозької Січі (справжнє ім'я – Вацлав Ревуцький). Рід матері – Олександри Дмитрівни – стародавній, дворянський.

  З нагоди 385-ї річниці від дня народження українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана України Івана Мазепи (Колединського) (1687–1708) у відділі краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових відкрито книжково-інформаційну виставку "Гетьман-меценат Іван Мазепа і Чернігівщина".

  28 березня у читальному залі Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових у межах засідання клубу "Краєзнавець" відбулася презентація книги "Красилівка". Це – історія села донедавна Бахмацького, а нині Ніжинського району від заснування до сьогодення.

  Леонід Терехович народився 26 березня 1941 року в селі Кучинівка Щорського (нині Корюківського) району Чернігівської області, де й закінчив середню школу. Його дід Яким також писав вірші; він був репресований і розстріляний 1931 року як близький до так званої Спілки визволення України. Батько Леоніда Никифоровича теж писав вірші, але невідомо, чи публікувалися вони. Незважаючи на бідність, у сім'ї шанували книжки, була невеличка бібліотека. Уже у п'ять років Леонід умів читати, вчив напам'ять вірші.

  23 березня у Чернігівській ОУНБ імені Софії та Олександра Русових у межах Всеукраїнської інформаційно-просвітницької тематичної акції "Національний тиждень читання. Тиждень поезії" відбулася творча зустріч з поетесою, громадською діячкою, лікаркою за фахом Ліною Ланською.

  До Всеукраїнської інформаційно-просвітницької тематичної акції "Національний тиждень читання. Тиждень поезії" під назвою "Ріки незмінно течуть додому", яку проводить Державна установа "Український інститут книги", відділ краєзнавства Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових пропонує переглянути і послухати відео-вірш Миколи Будлянського "Мій Чернігів".

  Максим Рильський – відомий український поет, перекладач, учений, автор багатьох збірників поезій, книг і статей з найрізноманітніших проблем літературознавства, мистецтвознавства, фольклористики, мовознавства та інших галузей гуманітарної науки.
  Народився Максим Рильський 19 березня 1895 року в Києві. Його батько Тадей Розеславович, громадський діяч, публіцист, економіст, – із багатої дворянської родини, мати Меланія Федорівна – селянка.

  Сергій Жданович народився 12 березня 1894 року в місті Чуднові Житомирського повіту Волинської губернії в сім'ї поштово-телеграфного службовця. Невдовзі його батька перевели до столиці.
  У 1912 році Сергій Жданович закінчив першу Київську чоловічу гімназію і того ж року вступив на медичний факультет Київського університету св. Володимира. З 1914 року і до останнього курсу університету юнак працював стажистом-фельдшером у хірургічному відділенні шпиталю Всеросійської Ради міст. Саме там під керівництвом відомого хірурга В. Л. Товбіна студентові була прищеплена любов до хірургії, яку він з гідністю проніс крізь усе життя.

  Георгій Нарбут – один із найвизначніших українських графіків та художників-ілюстраторів першої половини ХХ століття. Народився він 9 березня (26 лютого) 1886 року на хуторі Нарбутівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумської області). Сім'я майбутнього графіка, що походила зі старовинного, але збіднілого козацького роду, якому колись і належав хутір, була досить велика – дев'ятеро дітей, проте до зрілого віку дожило семеро.

  Іван Спаський народився 8 березня 1904 року в Ніжині в сім'ї місцевого священника Георгія Спаського, який був настоятелем ніжинського Миколаївського собору і користувався заслуженою повагою серед містян. Людина надзвичайно високої культури, отець Георгій виховував своїх дітей у кращих традиціях старої інтелігенції, прищеплював їм високу духовність, щиру любов до минулого та культури рідного народу. Неабиякі педагогічні здібності священника були визнані і громадськістю Ніжина: у 1895 році його запросили на посаду законоучителя до Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька.