15 травня в рамках співпраці Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка та Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка відбувся комбінований захід "Корифей українського театру" до 160-річчя від дня народження українського актора та режисера Панаса Саксаганського (1859-1940 рр.).
  Першою частиною заходу став короткий огляд літератури та ознайомлення поціновувачів прекрасного з цікавими фактами із творчого й життєвого шляху талановитого українського театрального діяча.
  Панас Карпович Саксаганський (Тобілевич) – видатний український актор, режисер, педагог, теоретик українського театру.
  Почав виступати на сцені в аматорських виставах ще навчаючись у старших класах. Із 1883 року розпочав професійне творче життя на сцені Миколаївського театру в трупі під керівництвом М. Л. Кропивницького та М. Старицького, зігравши роль Возного в "Наталці Полтавці". 1890 року очолив власну трупу "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського", яка проіснувала до 1898 року. У 1918 р. очолив Державний народний театр у Києві, на базі якого 1922 року було створено Український драматичний театр ім. М. Заньковецької (тепер Львівський державний академічний театр ім. М. Заньковецької).
  За весь період роботи на сцені створив більше ста образів. Найбільше прославився у комедійних ролях (Голохвостого з п'єси "За двома зайцями" М. Старицького, Пеньонжки у виставі "Мартин Боруля" І. Карпенка-Карого, Шпоньки у водевілі М. Старицького "Якби ковбаса та чарка…", та ін.). Коронною роллю корифея була роль Івана Барильченка в "Суєті" Івана Карпенка-Карого.
  Головна причина успіху Саксаганського полягала у тому, що він зумів наділити свої образи цікавими рисами, запозиченими в реальному житті. Порівняно рідше, але також високопрофесійно, актор виступав у трагічних ролях. Створені Саксаганським сценічні образи стали класичними зразками акторської техніки та майстерності перевтілення.
  Свої думки про створення сценічного образу Панас Саксаганський виклав у статті "Моя робота над роллю", а також він є автором ряду спогадів та праць, серед них: "По шляху життя" "Думки про театр", "До театральної молоді" (1938), "До молодих режисерів" (1940). Автор оригінальних п'єс: "Лицеміри" (1908-1910, заборонена цензурою), "Шантрапа" (1913) та "Приятелі" (1911).
  Цікаво, що троє братів з роду Тобілевичів стали трьома китами, на яких створювався український театр. З іменами Івана Карпенка-Карого (1845-1907), Миколи Садовського (1856-1933) і Панаса Саксаганського (1859-1940) пов'язана ціла доба українського театрального мистецтва, збереження народної ідентичності та становлення нації.
  Другою частиною заходу стали відвідини Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка та перегляд вистави "Пошились у дурні" за п'єсою Марка Кропивницького у постановці заслуженого діяча мистецтв України Віри Тимченко.
  Цікавий підхід до класичних українських п'єс, несподівані творчі новації й талановита гра добре підібраних на кожну роль акторів робить вистави у постановці Віри Андріївни неповторними. Її спектаклі назавжди залишаються в серцях глядачів та через призму минулого відкривають їм повні протиріч реалії сучасного життя.
  Гості заходу щиро вдячні адміністрації і колективу бібліотеки та театру за чудовий вечір та гарні позитивні емоції!