Екологічні наслідки випалювання сухої трави

  Щороку, навесні та восени, порушники чинного законодавства вдаються до спалювання сухої трави. Ігнорування громадянами правил пожежної безпеки під час спалюванні сміття і сухої рослинності, необережне поводження з вогнем під час перебування на відкритих територіях та у лісопаркових масивах призводить до різкого зростання кількості пожеж в екосистемах. Спалювання рослинності не тільки завдає шкоди довкіллю та здоров’ю людей, а й може перерости у неконтрольоване горіння, пошкодження нижніх частин дерев, кущів та верхніх частин коріння, загрожувати знищенню будівель та споруд.
  Причини випалювання трави можуть бути різними: щоб простіше було орати – заощадити на пальному; аби стимулювати ранню появу трави на пасовищах і очищати сінокоси; банальні лінощі господарів – щоб не полоти ділянку від бур’янів, не прибирати сміття і суху траву граблями вручну, сухостій, стару траву і гілки, спалюють. До підпалу також може призвести непогашений недопалок.
  У матеріалах міжнародної неурядової організації "Всесвітній фонд дикої природи", яка займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища, наведено екологічні наслідки випалювання трави:
1. У природі все давно "організовано", тому трава та кущі починають рости після зими самотужки, без "допомоги" палів та людей. У нашому кліматі трава та гілки згодом перегнивають, а тому не є перешкодою для молодої порослі.
2. Під час палів вже починають проростати трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Так само і кущі розпочинають свій активний вегетативний період (тобто ростуть). Тож весняні підпали шкодять траві і кущам. Після них виживає і першою починає проростати найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур’янові трави, що не дають далі рости іншим рослинам.
3. Знищується насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під нею. Насіння кожного виду рослин має проходити певний температурний режим, щоб прорости. Навіть незначне відхилення від норми може вплинути на проростання насіння. У вогні воно просто знищується. Зберігаються лише багаторічні рослини: їхні кореневища знаходяться глибоко в ґрунті. Та не всі рослини багаторічні!.. Велика кількість рослин є однорічними і розмножуються саме насінням.
4. У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я. Як зазначено вище – бур’яни "захоплять" звільнену територію.
5. Гине багато комах, їхні личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти: сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи. Знищуються комахи, що беруть участь у процесі формування ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває: вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи у найцінніше добриво – гумус, і водночас роблять ґрунт пухким, живим. Суха торішня трава – не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах.
6. Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.
7. При палі трави гине вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.
8. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин у ньому, вона вивільняє їх із сухої трави та робить недоступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина збереженого в рослинності азоту вивільняється в атмосферу, стає для переважної більшості рослин недоступною), і органічні речовини, що утворюються з відмерлих частин рослин, зокрема з сухої трави. Скорочення кількості мертвої органічної речовини в ґрунті є головним фактором зниження ґрунтової родючості.   Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і пухкість ґрунту, його вологомісткість, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин у тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в ґрунтовий розчин (що особливо важливо в період активного росту трави). Крім того, органічна речовина також визначає здатність ґрунту протистояти водній та вітровій ерозіям – скріплені органікою частинки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром. Це означає, що родючий шар ґрунту краще зберігається з плином часу. Органічна речовина вивільняє наявні в ній елементи мінерального живлення поступово, відповідно до розкладання, а при згорянні органічної речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (в золу) швидко та легко вимиваються першим же сильним дощем.
9. У вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців.
10. Коли гинуть одна або багато ланок екосистеми, стан довкілля може незворотно змінитися в гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Наприклад, у 10 см верхнього шару ґрунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.
11. При весняному палі також можуть пошкодитися дерева, особливо їхня коренева шийка, дуже вразливе місце просто над землею. Крім того дерева можуть згоріти. Від сильної температури можуть обгоріти бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді деревця (особливо такі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотної шкоди узліссям, знищують молоді деревця, служать одним з головних джерел пожеж у лісах і на торфовищах. Навіть слабка трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових насаджень, створених для захисту полів від осушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і пилових заметів тощо.
12. Дим від спалювання трави подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. Спалюючи траву в місті, ви спалюєте солі важких металів, що осіли на рослинах, – такий дим отруйний. До того ж, у купках сухої трави і хмизу часто є сміття, зокрема і небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи летючі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.
13. Трав’яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить вкрай рідко, наприклад, у результаті попадання блискавок під час сухих гроз – органічна речовина відмерлих рослин або їхніх частин накопичується на поверхні ґрунту. Так все це проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального ґрунту (завдяки діяльності численних ґрунтових тварин), і поступово перетворюється в стійкі органічні сполуки ґрунту, звичайно, з деякими втратами загальної маси. Якщо ж пожежі виникають надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не тільки внаслідок згорання свіжої сухої трави, але й через часткове вигорання історично накопиченої в ґрунті мертвої органічної речовини. Це призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.
14. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи. Джерело.
  При спалюванні трави на присадибних ділянках виникає загроза перекидання вогню на житлові будинки, особливо за сухої вітряної погоди. При спалюванні висохлої рослинності вздовж доріг існує загроза неконтрольованого поширення вогню. Дим може надовго зависати в повітрі, погіршити видимість на дорогах. Викладені факти є неспростовним доказом того, що спалювання рослинних решток завдає численних загроз довкіллю та здоров’ю людини.
  Ліквідація таких пожеж відрізняється від інших тривалістю та потенційною можливістю збільшення масштабів. Для їх гасіння потрібно залучати значну кількість рятувальних сил, пального і спецтехніки на тривалий термін. Адже на відкритій території в безвітряну погоду вогонь може розповсюджуватися зі швидкістю до 4-х кілометрів на годину, а у вітряну – до 30. Висота полум’я сягає двох метрів, а при сильному вітрові з різкими змінами напрямку та швидкості, розмір таких пожеж протягом 15-30 хвилин збільшується у 2-3 рази.
  З початку 2020 року в Україні було знищено майже 18 тисяч гектарів екосистем. Головна причина пожеж – людський фактор. За самовільне спалювання сухої рослинності та її решток передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
  Дотримання елементарних правил пожежної безпеки застереже від трагічних наслідків та матеріальних збитків.

Підготувала: Наталя Карбовська,
завідувачка відділу документів з технічної,
економічної, природничої та
сільськогосподарської літератури