Шановні друзі! Сьогодні, в День пам’яті та примирення, ознайомлюємо вас з публікацією, яку підготувала бібліотекар відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка Людмила Студьонова.
  На цій світлині – син німецького торговця Теодор Кристенсен, народжений у місті Кілі. Розпочинав він своє життя у професії як знавець банківської справи, бо цього його навчили. Проте судилося юнакові постійно міняти свої заняття. 1 грудня 1930 року Теодор Кристенсен вступив у націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію. За рік зарахований до штурмового загону, за два – співробітник головного управління СД, член СС. Потім – СД в Кенігсберзі. Війна Німеччини з СРСР. У січні 1942 року Теодор Кристенсен призначений начальником поліції безпеки і СД у Чернігові. Це був той каральний орган, який звалився на голови чернігівців. В окупованому місті підпільники здійснювали акти саботажу. Як наслідок – серйозні аварії на підприємствах, відновлених окупантами для своїх потреб. На деякий час було втрачено телефонний зв’язок. Не вистачало води й електрики. Аби покласти цьому край, Кристенсен підписав наказ про облаву. У ній узяли участь начальник оборони Чернігова, люди з військової і таємної польової поліції. Намічена операція розпочалася о п’ятій ранку 25 вересня 1942 року. Машини відвозили людей до тюрми й за місто, де їх розстрілювали. Того дня загинуло 2500 осіб. А з січня до осені 1943 року Кристенсен – командир зондеркоманди 4-а. Його підлеглі в цій команді – оберштурмбанфюрери Кречмер і Фіндайзен – відповідали за "роботу" душогубки.
  Подальша біографія нацистського карателя Теодора Кристенсена склалася так: очолював айнзацкоманду в Румунії, по завершенні війни інтернований у табір Езельхайде поблизу німецького міста Падеборна. До квітня 1945 року тут утримувалися радянські військовополонені, визволені частинами американської 9-ї армії. Натомість американці почали заселяти Езельхайде заарештованими штурмбанфюрерами, іншими високими чинами нацистів. У жовтні 1947 року Кристенсен утік із табору. Змінив ім’я на Фріца Рамма. Оселився в місті Касселі, де знайшов місце торгового представника вагонного заводу. Помер у 1988 році. Але є інформація, що в 1969 році Дармштадтський суд присяжних виправдав Кристенсена, Кречмера і Фіндайзена попри те, що західнонімецькі судді, присяжні, прокурори, судові слідчі отримали від радянської сторони документи, свідчення очевидців про знищення людей у Чернігові. Суд ухвалив, що йому не вдалося з повною достовірністю довести вину Кристенсена у поданні наказу відносно проведення двох екзекуцій, у ході яких було розстріляно 600 осіб. Хоча були представлені документи, які свідчили, що саме Кристенсен віддавав накази про облави і знищення мирних громадян. Так відбулося виправдання військового злочинця та його підручних. Його так зване співробітництво з 399-ю Чернігівською оберфельдкомендатурою, швидше за все, не розглядалося.