Напередодні відзначення Дня пам’яті та примирення і 75-х роковин Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка отримала у подарунок книгу чернігівського краєзнавця Олександра Молибоги "Іван Григорович Андрієнко: від солдата – до ветерана". Знайомтеся, будь ласка!
  Щойно побачила світ невелика за обсягом, але наповнена змістом книга Олександра Молибоги "Іван Григорович Андрієнко: від солдата – до ветерана". Автор визначив її як біографічний нарис. Його герой – безпосередній учасник бойових дій у Другій світовій війні. Іван Григорович Андрієнко народився 1924 року в селі Бакланова Муравейка Куликівського району в сім’ї солдата Першої світової війни. Дід Івана мав гарне господарство і був заможним селянином. Мати народилася в селі Анисів Чернігівського району.
  Під час колективізації у сім’ї забрали годувальників – двох коней, виселили з хати, збудованої дідом Демидом, і передали її для господарських потреб колгоспу. Дітям з матір’ю, яка на той час була вдовою, дали поганеньку хатинку. Тут вони прожили три роки. Нарешті вдалося придбати своє житло. І тут почалася війна. Восени 1941 року в Бакланову Муравейку увійшли окупанти. Іван Андрієнко був свідком того, як поліцаї допомагали новій владі відправляти дівчат на примусові роботи до Німеччини, а партизани напали на німців та поліцаїв, підпалили молотарку, розбили молочарню і роздали молоко селянам.
  Восени 1943 року з Чернігівщини вигнали нацистських окупантів. Івана Андрієнка мобілізували до армії. Він потрапив до дивізійної школи молодших командирів 4-ї повітрянодесантної гвардійської стрілецької дивізії, яка розміщувалася у трьох хатах села Андріївки Чернігівського району. 15 вересня 1943 року Іван прийняв військову присягу. Йому було присвоєно воїнське звання сержанта. Юнак потрапив на 2-й Український фронт. З того часу Іван Григорович пройшов з боями Західну Україну, Румунію, Угорщину, Чехословаччину.
  Його військова служба завершилася у березні 1947 року. Повернувся в Бакланову Муравейку, а потім поїхав до Чернігова навчатися професії бухгалтера. Працював у Брусилові. У 1952 році перевівся бухгалтером сільпо в Анисів. Був секретарем Анисівської сільської ради, керівником Анисівської первинної ветеранської організації. Займався пошуковою роботою. З ініціативи ветеранського осередку та Івана Григоровича Андрієнка в Анисові було відкрито пам’ятний знак місцевому жителеві Францу Йосиповичу Дюкичу, колишньому австрійському солдатові Першої світової війни, який урятував село від спалення нацистськими карателями. Іван Григорович причетний і до відкриття Алеї Героїв Соціалістичної Праці. Це – короткий виклад життєвого та військового шляху прекрасної людини, описаний у біографічному нарисі.
  Олександр Молибога знайшов ключик до Івана Григоровича Андрієнка, і ветеран розповів про епізоди війни, які найбільше його вразили. Читати про них цікаво, бо за кожним моментом – люди, наша історія. Нарис автор закінчив такими словами: "Слід зазначити, що у березні 2018 року Івана Григоровича Андрієнка удостоєно званням "Почесний ветеран Чернігівського району". Цю відзнаку отримують найвидатніші жителі Чернігівського району і ті, хто зробив відчутний внесок у його розбудову. І саме Іван Григорович отримав посвідчення під номером один". Цього року на честь 75-х роковин завершення Другої світової війни йому присвоєно звання "Почесний ветеран України".
 На жаль, у нарисі нічого не сказано про бойові відзнаки ветерана. На сайті "Подвиг народу" ми знайшли два нагородні листи для представлення молодшого сержанта Івана Григоровича Андрієнка до нагородження орденом Слави ІІІ ступеня і медаллю "За відвагу" в червні та серпні 1944 року.
  Видання біографічного нарису Олександра Молибоги "Іван Григорович Андрієнко: від солдата – до ветерана", безумовно, має історичне значення. Приємно, що книжка ця подарована автором обласній універсальній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка і стане доступною користувачам нашої книгозбірні.