1 червня 2020 року Україна втратила геніального композитора та просто щиру інтелігентну людину – Мирослава Скорика. Його творчість знають і шанують далеко за межами Батьківщини, а сам митець залишив незабутній слід не тільки в музичному житті країни та світу, а й у серцях кожного, хто хоч раз доторкнувся до його таланту.
  Тож пропонуємо разом з відділом мистецтв ушанувати видатного українського композитора та ознайомитися з годиною пам’яті "Вічні мелодії Мирослава Скорика".

Фото Мар’яни Валько
Львівський портал Твоє місто
   Мирослав Михайлович Скорик народився 13 липня 1938 року в сім’ї українських інтелігентів у Львові. Мати походила з родини Охримовичів. Дідусь Скорика, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським та політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик здобула освіту у Відні. Бабця, Олена Крушельницька-Охримович, була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті (філософський факультет). Перше знайомство Мирослава з музикою відбулося в сім’ї – батьки, не будучи професійними музикантами, музикували в родинному колі, батько грав на скрипці, мати – на фортепіано.
  Батько композитора – Михайло Скорик, історик, етнограф, був працівником Львівського відділення Академії наук УРСР, володів грою на скрипці, знав і виконував різноманітні карпатські мелодії, пісні й танці.
  До систематичних занять музикою Мирослава заохотила Соломія Крушельницька. За її порадою він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці (яка виникла з ініціативи Василя Барвінського при Львівській консерваторії). Найбільше Мирославу Михайловичу запам’яталися заняття з хору і сольфеджіо у класі Григорія Терлецького, який заохотив хлопця до компонування.
  1948 року, після посилення репресій родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області) за неправдивим наклепом. У засланні Мирослав Михайлович продовжував свою освіту. Вчився гри на фортепіано в учениці С. Рахманінова Валентини Канторової, опановував гру на скрипці під керівництвом батька своєї однокласниці Володимира Панасюка.
  Лише після смерті Й. Сталіна 1953 року репресії послабилися. Мирославу дозволили повернутися до Львова з "чистим паспортом" (що давав право виїзду в будь-яке з міст СРСР). Переїхавши до Львова, Скорик оселився у сестри батька Ярослави Біганської, яка допомогла знайти репетиторів для підготовки до вступу в консерваторію.
  У 1955–1960 роках навчався у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). У цей період Мирослав Михайлович виявив творчу активність. Був постійним учасником засідань Студентського наукового товариства. Грав у студентському оркестрі, 1963 року організував ВІА "Веселі скрипки", для якого писав естрадні пісні. Дипломною роботою М. Скорика стала кантата "Весна" на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему "Особливості ладу музики С. Прокоф’єва", отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
1964 року створює музику до стрічки Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" Кінострічка стає відомою і автор музики – також.
  У 1963–1966 роках викладав композицію у Львівській консерваторії, а з 1966-го до кінця 1980-х – у Київській. Одним із перших його випускників був Є. Станкович (1968), серед аспірантів – І. Карабиць та А. Гаврилець. Тривалий час працював у США, з 1996-го – в Австралії. Наприкінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 року – завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. Паралельно викладав у Львівській консерваторії. Серед випускників М. Скорика – М. Швед.
  З 2002-го – художній керівник фестивалю "Київ Музик Фест". 2005 р. – голова журі фестивалю "Червона рута", 2006–2010 рр. – співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011-го був призначений художнім керівником Київської опери, на цій посаді працював до 2016 року.
  Помер Мирослав Скорик 1 червня 2020 року в Києві. Похований на Личаківському цвинтарі, що у Львові.

  Додатково пропонуємо ознайомитися з широким та цікавим інтерв’ю з Мирославом Скориком, яке підготувала Оксана Лісна, на сайті "Твоє місто".

Твори Мирослава Скорика виконуються в Україні, Німеччині, Франції, Австрії, Нідерландах, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Часто композитор виступав як диригент і піаніст із виконанням власних творів.
У стилістиці продовжував традиції львівської композиторської школи, органічно пов’язаної з різноманітними первинними жанрами; давав модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу. У творчості композитора можна виділити декілька періодів: ранній (1955–1964); неофольклорний (1965–1972); неокласичний (1973–1978); неоромантичний (1983–1983); полістилістичний (1986–1998); постмодерний.

   Додатково можна прочитати спогади про Мирослава Скорика відомих львів’ян, музикантів та друзів – "Його музика – наш генетичний код" Марічки Крижанівської.

  Відомі твори
  1963 року Мирослав Скорик створив вокально-інструментальний ансамбль "Веселі скрипки", який виконував написані ним естрадні пісні. Серед них особливо популярною стала "Не топчіть конвалій".

  "Веселі скрипки" – Не топчіть конвалій (1963).

  На прохання Сергія Параджанова композитор написав музику для фільму "Тіні забутих предків", а за рік після виходу стрічки, 1965-го, на її основі створив сюїту для симфонічного оркестру "Гуцульський триптих".

  М. Скорик "Гуцульський Триптих" (Диригує Вікторія Свалявчик-Цанько)


  Використання фольклорних мотивів у поєднанні з неокласикою та авангардними рішеннями принесли Мирославу Скорику світове визнання. Знаковим твором став "Карпатський концерт" 1972 року.

  М. Скорик "Карпатський концерт" для оркестру та інші твори (Диригує автор)


  Карпатська тема стала провідною для М. Скорика: до неї композитор повертався в різні періоди творчості. У 2004-му він написав "Карпатську рапсодію" для скрипки та фортепіано.

  М. Скорик "Карпатська рапсодія". Виконує Богдана Півненко


  2001-го відбулася прем’єра опери "Мойсей" за однойменною поемою Івана Франка. Її присвятили візиту до України Папи Римського Івана Павла II.

  М. Скорик. Опера "Мойсей". (Диригує автор)


  У своїх творах Мирослав Скорик активно використовував стилістичні прийоми джазу, а деколи писав і власне джазові п’єси.

  М. Скорик. Джазові п’єси.


  Та попри значний творчий доробок композитора, який включає оперу, балет, концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, 3 фортепіанні, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіанні соло, зокрема 7 варіантів партитури для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів і театральних вистав, джазову й популярну музику, "Мелодія ля-мінор" (написана для фільму "Високий перевал", 1981 рік), яку називають духовним гімном України, – сьогодні найбільш пізнаваний та найчастіше виконуваний твір Мирослава Скорика.

  М. Скорик "Мелодія" (Диригує автор)


  Кінострічка "Високий перевал" режисера Володимира Денисенка розповідає про повоєнні роки в Галичині і знімалася на початку 1980-х років. Попри те, що оригінальний сценарій акцентував увагу на трагедії, принесеній у звичайну галицьку сім’ю Другою світовою війною, під тиском владних структур картина зазнала значних змін вже на етапі монтажу, щоб зображувати діяльність ОУН-УПА крізь призму радянської ідеології. Режисер картини, не поділяючи трактування сценарію, що його нав’язували представники КДБ, звернувся до Мирослава Скорика з проханням створити до кінострічки таку музику, яка могла б "розказати" глядачеві те, чого не можна показати. Уперше твір прозвучав для флейти і фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром.
  "Мелодія ля-мінор" у різних аранжуваннях стала своєрідним "інтонаційним знаком" кінця 1980-х – 1990-х років. Головна причина такого визнання – напрочуд влучно знайдена мелодична ідея зі складним ритмічним малюнком, що сприймається і як схвильований ліричний монолог, і як тужливий наспів скрипки народного віртуоза. При всій традиційності виразових засобів ця музика зовсім не банальна, у вибагливому візерунку "Мелодії" немало ефектів "ілюзії сприйняття" та раптових "переключень" в іншу сферу.

  Мирослав Скорик – цікава й багатогранна людина. Щоб краще пізнати особистість митця, пропонуємо переглянути декілька його інтерв’ю.

  "Мирослав Скорик. Життя відомого композитора" у програмі "Культурна країна" (ТК "Соціальна країна", грудень 2015 р.)


  Мирослав Скорик. "В гостях у Дмитра Гордона". Частина 1 (2013)


  Мирослав Скорик. "В гостях у Дмитра Гордона". Частина 2 (2013)


  До уваги користувачів пропонуються добірка літератури й нотних видань із фондів бібліотеки про Мирослава Скорика та його творчий доробок:

	1. Кияновська Л. О. Українська музична культура : навч. посібник / Любов Кияновська. – Львів : Тріада плюс, 2008. – 343 с.
	2. Муха А. І. Композитори України та української діаспори : довідник / А. І. Муха. – Київ : Музична Україна, 2004. – 350 с.
	3. Щириця Ю. П. Мирослав Скорик / Юрій Павлович Щириця. – Київ : Музична Україна, 1979. – 55 с. – (Творчі портрети українських композиторів).
	4. Архипова А. Універсальний світ Мирослава Скорика / Анна Архипова // Культура і життя. – 2013. – 11 жовт. (№ 41). – С. 6.
	5. Голинська О. Мирослав Скорик у стилі Jazz / Ольга Голинська // День. – 2018. – 6 черв. (№ 98). – С. 6 : фот.
	6. Клейменова О. Мирослав Скорик: "Якщо композитор є професіоналом, він повинен творити в усіх жанрах" / Ольга Клейменова // Віче. – 2013. – № 13. – С. 68–69 : фото. кол.
	7. Кушнірук О. Феномен Мирослава Скорика / Ольга Кушнірук // Слово Просвіти. – 2013. – 17–23 жовт. (№ 41). – С. 9 : фот.
	8. Макаренкова Л. Незабутні мелодії Мирослава Скорика : конспект відкритого муз. мистец. для учнів 7–8-х кл. / Людмила Макаренкова // Учитель музичного мистецтва : щомісячний спеціалізований журнал. – 2015. – № 5/6. – С. 21–26.
	9. Перлини української фортепіанної музики : 3–4 кл. / упоряд. : Є. Шелестова, М. Чикаренко. – Київ : Музична Україна, 2015. – 77 с.   У збірці вміщені твори М. Скорика з циклу "З дитячого альбому".
	10. Скорик М. Естрадні пісні / М. Скорик. – Київ : Музична Україна, 1967. – 40 с.
	11. Скорик М. Концерт ("Карпатский") : для большого симф. орк. / М. Скорик. – Партитура. – Москва : Советский композитор, 1975. – 62 с.
	12. Скорик М. Мелодія з музики до кінофільму "Високий перевал" : для скрипки і ф-но / М. Скорик. – Київ : Музична Україна, 1995. – 6 с.
	13. Скорик М. Мойсей : опера на дві дії, п’ять картин із прологом та епілогом за одноімен. поемою І. Франка : клавір / М. Скорик. – Київ : Музична Україна, 2006. – 237 с.
	14. Скорик М. М. Твори для скрипки і фортепіано. Зош. 2 / М. М. Скорик. – Київ : Музична Україна, 2012. – 296 с. + 1 парт. скрипки.
	15. Твори для фортепіано. Зош. 1 / М. М. Скорик. – Київ : Музична Україна, 2012. – 296 с.
	16. Духовні твори [Електронний ресурс] = Sacred Works / викон. "Київ", камерний хор ; муз. М. Скорик. – Київ : Kyiv Choir Productions, 2005. – 1 ел. опт. диск (CD-DA).
	17. Львівські імпресії [Електронний ресурс] / викон. Львівський камерний оркестр "АКАДЕМІЯ" = Lviv impressions : the best music of Lviv composers / Lviv Chamber Orchestra "ACADEMIA". – Львів : ДУДАРИК НАЗАВЖДИ, 2005. – 1 ел. опт. диск (CD-DA).