Конституція України – Основний Закон держави України. Історія Конституції

Конституція Пилипа Орлика – перша українська Конституція

  Перша українська Конституція була створена гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом 1710 року. Вона вважається також однією з перших конституцій у Європі.
  Документ було складено давньоукраїнською мовою та латиною. Латинськомовна копія Конституції Пилипа Орлика ХVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції, українськомовна – у Російському державному архіві.
  Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини й козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права та обов’язки всіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули й 16 статей.
  Повна назва документа – "Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою".
  Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії ця Конституція залишилася як оригінальна правова пам’ятка, що вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Конституційний устрій Української держави 1918–1919 рр.

  Конституція Української Народної Республіки — це основний закон Української держави, що був схвалений Українською Центральною Радою на її останній сесії 29 квітня 1918 року. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Голова парламенту був одночасно президентом Української держави. Першим президентом обрано М. Грушевського.
  Конституція 1918 року проголошувала територію УНР неподільною та цілісною. Як важливий етап українського конституціоналізму ця конституція лягла в основу майбутньої української законодавчої діяльності.
  29 квітня 1918 р. відбувся переворот, який проголосив генерала П. Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю "грамотою" гетьман Павло Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував.
  З поваленням Центральної ради закінчився перший етап відродження української державності, який охопив шлях від вимоги національно-територіальної автономії до проголошення повної незалежності України. Правовими основами діяльності Гетьманату Павла Скоропадського стали "Грамота до всього українського народу" та "Закони про тимчасовий державний устрій України". Через гетьманський переворот Конституція УНР 1918 року не набрала чинності.

Ухвалення Конституції 1996 року – завершальний  етап історії творення Конституції

  Конституція України — Основний Закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. 
  За історичними мірками наш Основний Закон — зовсім молодий документ, але корені його глибокі. Перебуваючи у складі СРСР, Україна послідовно мала чотири конституції, прийняті 1919, 1929, 1937 та 1978 років.
  28 червня 1996 року було прийнято першу Конституцію незалежної держави Україна. Цей день назавжди увійшов як видатна подія в історію нашого народу та українського державотворення. Конституція України проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю й утвердила реальне народовладдя. Цей документ підсумував попередній розвиток суспільства і держави, створив об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування й подальшого розвитку.
  Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 статтю зібрано в 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень.
  Тексту Конституції передує преамбула, в якій Верховна Рада України оголошує, що від імені українського народу – громадян України всіх національностей, "...усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням... ", приймає цю Конституцію – Основний Закон України.

  Історію прийняття Конституції України можна умовно поділити на п’ять основних періодів:
  перший (1990–1996) ознаменувався здобуттям незалежності України, утвердженням основ конституційного законодавства та прийняттям Конституції України 1996 року, яка стала правовим актом для розбудови  суспільства і правової держави;
  другий (1996–2004) – були втілені в системі чинного законодавства запровадження інституту омбудсмена, утвердження конституційної юстиції та створення Конституційного Суду України, розвиток місцевого самоврядування ;
  третій (2004–2010) позначився Помаранчевою революцією, процесом внесення змін і доповнень до Конституції України стосовно утвердження парламентсько-президентської республіки та пропорційної виборчої системи при обранні парламентаріїв;
  четвертий (2010–2013) ознаменувався поверненням чинності Конституції України в редакції 28 червня 1996 року;
  п’ятий (2013–2016) позначився формуванням українців як політичної нації під час Євромайдану 2013 р. та Революції гідності 2014 р., анексією РФ Криму й загостренням військово-політичної ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей, позачерговими виборами Президента України й народних депутатів України 2014 р., формуванням проєвропейської парламентської коаліції та нового Уряду України. 2 червня 2016 р. Верховна Рада України остаточно затвердила закон, яким змінюються норми Конституції України стосовно правосуддя. Відповідно до ухвалених змін, підвищується віковий ценз для обіймання посади судді – ним може бути громадянин України не молодший 30 років, призначатиме суддю на посаду президент України за поданням Вищої ради правосуддя.
  Згідно з Конституцією, Україна проголошена демократичною, соціальною і правовою державою. За формою державного устрою – унітарною, за формою державного правління – президентсько-парламентською, де президент – глава держави, а Кабінет Міністрів – вищий орган у системі органів виконавчої влади.
  Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.
  Система місцевого самоврядування поєднує елементи громадянської та державницької концепцій, тобто інститутами місцевого самоврядування визнано не лише сільські, селищні, міські ради і їх виконавчі органи, а й районні та обласні ради.
  Суттєва ознака демократичного характеру української Конституції – визнання її норм нормами прямої дії. Це означає, що гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

*****

Титульна сторінка Конституції Пилипа Орлика давньоукраїнською мовою

Підготувала Валентина Куценко, завідувачка відділу документів із гуманітарних наук