Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. 1967 року Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але, на відміну від інших "покараних народів", вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.
  Анексія Криму Російською Федерацією в лютому 2014 року актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Уже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави", якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у складі України.
  2014 року російські окупанти Криму вперше в новітній історії заборонили проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-ті роковини депортації кримські татари були змушені відзначати в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції в супроводі гелікоптерів. Водночас лише упродовж першого року після анексії 2014 року більше 150 кримських татар були піддані "вибірковому правосуддю", 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами так званої "Республіки Крим". Доводиться констатувати, що на п'ятому році анексії АР Крим переслідування кримськотатарського народу російською окупаційною адміністрацією лише посилилося.
  За таких умов ушанування на загальнодержавному рівні пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу й демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.
  Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII "Про визнання геноциду кримськотатарського народу" визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 18 травня в Україні оголошено Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
  За час депортації на загальне "спецпоселення" до Центральної Азії було відправлено понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч, до таборів фронтового резерву – 6 тисяч і ще стільки ж – до ГУЛАГу.
  Також із Криму було вигнано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків та ромів.
  Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Протягом останнього року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
  Працівники відділу документів із гуманітарних наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу "Геноцид без визнання".

  Список літератури:
  1. Бекірова Г. Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки) : нарис політ. історії / Гульнара Бекірова ; передм. М. Джемілєва ; авт. післямови Р. Чубарова ; [Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики]. – Київ : Критика, 2017. – 480 с.
  2. Винниченко. І. Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання / І. Винниченко ; [ред. Т. Соломаха]. – Київ : Рада, 1994. – 124, [3] с.
  3. Громенко С. В. 250 років фальші: російські міфи історії Криму / Сергій Громенко. – Харків : Фоліо, 2019. – 254, [1] с.
  4. Грабовський С. В. Azat Qirim чи колонія Москви? Імперський геноцид і кримськотатарська революція / Сергій Грабовський, Ігор Лосєв. – Київ : Стилос, 2017. – 119 с.
  5. Кримські татари: шлях до повернення. Кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х – початок 1990-х рр.) очима радянських спецслужб. Ч. 1 / НАН України, Ін-т історії України ; [редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; упоряд. О. Г. Бажан]. – Київ : [б. в.], 2004. – 394, [1] с.
  6. Мусаєва С. Мустафа Джемілєв. Незламний / Севгіль Мусаєва, Алім Алієв. – Харків : Vivat, 2018. – 252, [1] с.
  Періодичні видання:.
  7. Бескид О. Депортація кримських татар = геноцид / Олекса Бескид // Урядовий кур'єр. – 2020. – № 90. – С. 2.
  8. Більченко О. Пам'ять. Минуле і уроки : урок до Дня пам'яті депортації кримських татар / О. Більченко // Історія в рідній школі : наук.-метод. журн. – 2015. – № 7/8. – С. 40–45.
  9. Гладун О. В. Оцінка демографічних втрат кримськотатарського народу внаслідок депортації 1944 року / О. М. Гладун, О. П. Рудницький, Н. В. Кулик // Демографія та соціальна економіка. – 2017. – № 2. – С. 11–28.
  10. Гуменюк О. Рекрутчина та еміграція в кримськотатарському фольклорному епосі / О. Гуменюк // Слово і час. – 2017. – № 5. – С. 69–78.
  11. Дорош Є. Вагони відчиняли тільки для того, щоб забрати трупи / Євген Дорош // Пенсійний кур'єр. – 2019. – 17 трав. (№ 20). – С. 9.
  12. Кульчицький С. Боротьба кримських татар за повернення на Батьківщину (1956–1989 рр.) / С. Кульчицький // Український історичний журнал. – 2018. – № 2. – С. 75–109.
  13. Пасова Т. Спецпоселенці 1944 року: загинув кожен другий / Тетяна Пасова // Голос України. – 2018. – 18 трав. (№ 90). – С. 1, 8.
  14. Суворова Т. Депортація кримських татар – геноцид. Тепер і офіційно / Т. Суворова // Голос України. – 2015. – № 215. – С. 1, 13.
  15. Хаялі Р. Депортація кримських татар та регулювання організації режиму їх спецпоселень (1944–1948) / Рустем Хаялі // Юридична Україна. – 2013. – № 3. – С. 21–26.