Максим Максимович Ковалевський (27.08.1851 – 22.03.1916) – видатний український та російський юрист-компаративіст, історик права, соціолог, етнограф, економіст, державний та громадський діяч.
  Народився в сім'ї відставного офіцера. 1872 року закінчив юридичний факультет Харківського університету. У 1872–1876 рр. навчався в університетах Берліна, Парижа та Лондона. З 1877 року викладав у Московському університеті, в 1878 році зайняв там кафедру державного права європейських держав. У 1880-му захистив докторську дисертацію "Общественный строй в Англии в конце средних веков" і здобув звання ординарного професора. Читав курси з порівняльного законодавства зарубіжних країн, порівняльної історії права, історії політичних установ, порівняльної історії сім'ї, власності, історії давнього кримінального права та процесу, історії суспільних станів у Росії й на Заході.
  У 1887 році за наказом міністра народної освіти був звільнений і практично позбавлений права викладати у вищих навчальних закладах Російської імперії.
  У 1887–1905 рр. жив за кордоном – викладав у Стокгольмському університеті, з 1888 р. – в Оксфордському університеті, згодом – у Новому Брюссельському університеті. Учасник Першого міжнародного конгресу порівняльного права у Парижі.
  У 1901 році з групою однодумців заснував у Парижі Російську вищу школу суспільних наук і став її директором, а також читав лекції в Коледжі суспільних наук, став віцепрезидентом, а в 1894 р. – президентом Міжнародного інституту соціології в Парижі. Згодом переїхав до США, читав лекції в університетах Чикаго й Сан-Франциско. У 1905 році повернувся до Російської імперії та очолив кафедру в Петербурзькому політехнічному інституті.
  У 1908 р. обраний президентом Педагогічної академії в Петербурзі, очолював Петербурзьке юридичне товариство, Вільне економічне товариство, петербурзьке Товариство ім. Т. Г. Шевченка тощо. У 1899 р. обраний членом-кореспондентом Російської академії наук, а в 1914-му – її дійсним членом (кафедра державознавства). У 1906 році обраний до І Державної Думи від Харківської губернії, а в 1907-му – від Російської академії наук та університетів – до Державної Ради, у 1905–1907 рр. організував і очолював Партію демократичних реформ. З 1911 року став видавцем та головним редактором журналу "Вестник Европы".
  Максим Ковалевський співчував українському рухові, був особисто знайомий з М. Грушевським, С. Петлюрою та іншими його провідними діячами, співробітничав з українською думською громадою, боровся проти утисків української мови, був одним із редакторів першого наукового довідника з українознавства "Украинский народ в его прошлом и настоящем".
  Максим Максимович був послідовним позитивістом-еволюціоністом у науці, а в політиці – теоретиком соціального (або "нового") лібералізму, який передбачав мирне реформування Росії, модернізацію суспільства, розширення громадянських прав і свобод. Він розробив учення про розвиток суспільства відповідно до "основного соціологічного закону" – закону прогресу. Умовою прогресу Максим Ковалевський вважав зростання соціальної солідарності між народами, соціальними групами тощо.
  Велику увагу науковець приділяв класовій боротьбі, але вважав її антитезою солідарності, ознакою незрілості чи виродження суспільства, що доводив на прикладі Англії, Франції та інших країн. Розглядав революції як трагічний наслідок соціальної нерівності, виступав за мирний, конституційний шлях розвитку, відстоював конституційну ("народну") монархію як єдину форму правління, коли влада може служити посередником між класами й захищати інтереси народу загалом.
  Історичний аналіз поєднувався з юридичним. Максима Ковалевського цікавили сутність держави, межі державної влади, оптимальні форми державного правління, теорія і практика демократії, парламентаризму й конституціоналізму. На думку вченого, виникнення держави пов'язане з так званим добровільним рабством, з нездатністю більшості людей до творчості або виявлення особистої ініціативи.
  Максим Ковалевський зробив внесок у розвиток концепції правової держави, акцентував увагу на таких її передумовах та елементах, як законність управління, поділ влади, народоправство й система представництва. Йому належить чимало пріоритетів у дослідженнях історії політичної і правової думки, історії державних установ, а також у започаткуванні перших лекційних курсів з конституційного права та історії демократичних доктрин.
  До ювілейної дати працівники Центру правової інформації Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка підготували виставку-персоналію "Видатний юрист-компаративіст Максим Максимович Ковалевський".

  Список літератури
  1. Енциклопедія історії України : [в 8 т.]. Т. 4. Ка–Ком / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2007. – 518, [9] с. : іл., карти.
  2. Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. – Київ : [б. і.], 2001 – Т. 13 : Киї–Кок / голов. редкол.: Дзюба І. М. (співголова) [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2013. – 711 с. : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
  3. Куприц Н. Я. Из истории государственно-правовой мысли дореволюционной России (ХІХ в.) / Н. Я. Куприц. – Москва : Издательство МГУ, 1980. – 168 с.
  4. Куприц Н. Я. Ковалевский / Н. Я. Куприц. – Москва : Юридическая литература, 1978. – 119 с. – (Из истории политической и правовой мысли).
  5. Юридична енциклопедія . Т. 3. К–М / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.]. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2001. – 789 с. : іл.

  Періодичні видання
  6. Долгова Е. А. Документы русского социологического общества им. М. М. Ковалевского (1916–1923 гг.) / Е. А. Долгова // Социс. – 2011. – № 6. – С. 135–142. – Библиогр. в конце ст.
  7. Кажанов О. А. Булыгинская Дума в аспекте применения М. М. Ковалевским сравнительно-исторического метода / О. А. Кажанов // Социс. – 2011. – № 6. – С. 117–125. – Библиогр. в конце ст.
  8. Кресін О. Видатний юрист-компаративіст Максим Максимович Ковалевський / О. Кресін // Право України. – 2013. – № 3–4. – С. 499–503. – Бібліогр. в кінці ст.
  8. Ніколаєнко Н. Позитивістські основи державно-правових поглядів Максима Ковалевського / Н. Ніколаєнко // Віче. – 2010. – № 12. – С. 21–23. – Бібліогр. в кінці ст.
  9. Ніколаєнко Н. Роль вчених-правознавців Харківського університету у формуванні наукового світогляду Максима Ковалевського : теорія та історія держави і права / Н. Ніколаєнко // Юридична Україна. – 2010. – № 8. – С. 19–24. – Бібліогр. в кінці ст.
  10. Ніколаєнко Н. Сутність та особливості історико-порівняльного методу правових досліджень М. Ковалевського / Н. Ніколаєнко // Віче. – 2010. – № 14. – С. 16–18. – Бібліогр. в кінці ст.

  Підготувала Світлана Фісенко, бібліотекар відділу документів із гуманітарних наук