Іван Нечуй-Левицький належить до числа письменників, чия творчість упродовж п'ятдесяти років "працювала" на звільнення народу з-під духовного та національного ярма. Літературну діяльність він почав у 30 років, коли події минулого й сучасного міг оцінювати усвідомлено і твердо, коли думки про народ, драматизм його долі цілком полонили чуйне серце Івана Семеновича.
  Майбутній письменник народився 25 листопада 1838 року у Стеблеві на Черкащині в сім'ї священника.
  Любов'ю до літератури Іван Нечуй-Левицький завдячує батькові – той не любив хазяйнувати, а був завзятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священником, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісні та обряди. Через батька Іван ознайомився, зокрема, і з творчістю Тараса Шевченка.
  Деякі дослідники вважають, що за псевдонім письменник обрав прізвище головного героя "Думи про Нечая", яку дуже любив. Лише змінив одну літеру. За версією ж Валер'яна Підмогильного автор почав підписуватися псевдонімом "Нечуй" через непрості стосунки з батьком – сільським священником, начебто – щоб отець Семен не чув про сина-письменника.
  Іван Нечуй-Левицький був духовно багатою особистістю, добре розумівся на різних видах мистецтва, захоплювався ними.
  Упродовж 1899–1914 років письменник надрукував восьмитомне видання своїх творів. Також він разом з Іваном Пулюєм завершив задуманий Тарасом Шевченком і здійснюваний Пантелеймоном Кулішем перший переклад Святого письма українською мовою. Іван Нечуй-Левицький мав свої переконання стосовно українського правопису, казав, що "писати треба так, як люди говорять". Особливу "любов" він відчував до літер "ї" та "й", а також до апострофа. Наприклад, слово "сім'я" він писав як "сімя", а у прикметниках у місцевому відмінку ігнорував закінчення, тож виходило у нього "на зелені траві", "у сиві шапці". Письменник вважав, що саме так говорить більшість населення України.
  У Києві Нечуй-Левицький жив у флігелі на вулиці Новоєлизаветинській. У дворі були садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, а відтак дім знесли. Письменник дивував киян своєю пунктуальністю: за його розпорядком можна було звіряти годинник. Щодня у визначений час Іван Семенович ішов гуляти одним і тим самим маршрутом, завжди під парасолькою. Письменник зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні після того як доводилося з кимось посваритися.
  Крім повістей та романів у творчій спадщині письменника також є драматичні твори (комедія "На Кожум'яках", історична драма "Маруся Богуславка") та літературно-критичні статті.
  Нечуй-Левицький вірив, що "в кожній людині, одколи світ животіє, сидить трохи чорта, трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота".
  Самотній холостяк ніколи особливо не дбав про гроші, витрачаючи все на книги, які наприкінці життя виявилися нікому не потрібними….
  Варто лише завітати до відділу абонемента Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка – і ви поринете у світ чудової української класики, познайомитеся ближче з талановитим диваком Іваном Нечуєм-Левицьким.
 

  Список літератури

  1. Нечуй-Левицький І. С. Баба Параска та баба Палажка [Текст] : оповідання / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Молодь, 1996. – 94, [1] с. – (Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва "Джерело").
  2. Нечуй-Левицький І. С. Вибрані твори [Текст] / Іван Нечуй-Левицький ; [вступ. ст., упоряд. Г. М. Жуковської]. – Київ : Книга, 2012. – 350, [1] с.
  3. Нечуй-Левицький І С. Запорожці [Текст] / І. С. Нечуй-Левицький. – Харків : Фоліо, 2007. – 317, [2] с. – (Українська класика).
  4. Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім'я [Текст] ; Хмари : повісті / І. Нечуй-Левицький. – Київ : Наукова думка, 2001. – 501, [2] с. : портр. – (Бібліотека школяра).
  5. Нечуй-Левицький І. С. Князь Єремія Вишневецький [Текст] : [роман] / Іван Нечуй-Левицький. – Київ : Школа, 2007. – 254, [1] с. – (Бібліотека шкільної класики).
  6. Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря [Текст] ; Кайдашева сім'я / І. С. Нечуй-Левицький ; авт. передм. Н. Крутікова ; іл.: А. Базилевича, А. Полтавця. – Київ : Дніпро, 1982. – 274, [1] с. : іл. – (Шкільна бібліотека).
  7. Нечуй-Левицький І. С. Непочаті рудники. Твори І. С. Нечуя-Левицького [Текст] : в 2 кн. : навч. посіб. Кн.1 / І. С. Нечуй-Левицький ; [упорядкув., передм. і комент. Ярмиша Ю. Ф.]. – Київ : Грамота, 2003. – 557, [2] с. – (Шкільна бібліотека).
  8. Нечуй-Левицький І. С. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології [Текст] / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Обереги, 2003. – 143 с. : іл. – (Бібліотека українського раритету).
  9. Нечуй-Левицький І. С. Твори [Текст] : в 2 т. Т. 2. Повісті та оповідання / І. С. Нечуй-Левицький ; [упорядкув. і прим. Н. О. Вишневської ; ред. Н. Є. Крутікова]. – Київ : Наукова думка, 1986. – 638 с. – (Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література).
  10. Нечуй-Левицький І. С. Хмари [Текст] ; Над Чорним морем : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Дніпро, 2004. – 549, [2] с. – (Скарбниця).

  Про нього

  1. Власенко В. О. Художня майстерність І. С. Нечуя-Левицького [Текст] / В. О. Власенко. – Київ : Радянська школа, 1969. – 184 с. : портр.
  2. Коляда І. А. "Вічний бурлака нашої літератури". Іван Нечуй-Левицький. Життєпис. Національно-культурний вимір [Текст] : монографія / Ігор Коляда, Володимир Ткаченко, Олександр Терещенко. – Харків : Ранок, 2019. – 446, [1] с.
  3. Міщук Р. С. Співець душі народної [Текст] : до 150-річчя від дня народж. І. С. Нечуя-Левицького / Р. С. Міщук. – Київ : Знання, 1987. – 47, [2] с. – (Література і мистецтво ; № 8).
  4. Тараненко М. П. І. С. Нечуй-Левицький [Текст] : семінарій / М. П. Тараненко. – Київ : Вища школа, 1984. – 183 с.